WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблема націоналізму - Реферат

Проблема націоналізму - Реферат

утворення. Слава УПА належить не партії чи "відламові", а всьому українському народові, за свободу якого боролася УПА.
Міф про колаборацію націоналістичного руху під час другої світової війни є живучим. Його посилено експлуатують ті сили, які зацікавленні в дискредитації ідеології українського націоналізму. Саме з цією метою формуються різноманітні ідеологічні штампи, які, ототожнюючи поняття "націоналізм" і "фашизм", тим самим закріплюють у свідомості широкого загалу стереотипи про нібито спільні історичні та соціальні корені націоналізму й фашизму. Варто також зауважити, що така підла пропагандиська робота зособливою настирливістю провадилася в минулому у сфері культури, літератури й мистецтва. Не з одним талановитим українським письменником, музикантом чи малярем система розправлялася з допомогою відомого жупела "націоналіст-фашист". Цього було досить, щоб згноїти людину в Сибіру, а на його творчість накласти табу.
Фашизм - це породження двадцятого століття. Виплекана на аморальній, грубій силі, ненависті до людей іншої раси, ця людиноненависницька ідеологія одночасно була народжена сліпим прогресом і жадобою до панування над іншими націями і народами.
Націоналізм, зокрема націоналізм український, бере свої витоки з прадавнього минулого, він фокусує і кристалізує у собі все краще, всю ієрархію людських чеснот, що були набуті народом у часі його історичного буття. Самодостатність українського націоналізму полягає у його визвольній та державницькій функціях. Ідеалом українського націоналізму була і є Українська Самостійна Соборна Держава. Отже, відразу виключалась можливість якогось експортування націоналізму за межі Української Держави. Натомість фашизм прагнув панувати в цілому світі, силою тримати в покорі решту націй, "не здатних" конкурувати з "вищою расою". Саме в цій площині фашизм має багато спільного з російським імперіалізмом, з його теоріями про "собіратєльность", "покровітєльство" та винятковість російського народу.
Усяка ідеологія має своє структурне оформлення у вигляді політичних платформ, гасел, організаційних клітин. Організований український націоналізм виник уже на самому початку 20 століття. Микола Міхновський виголосив основні постулати українського націоналізму у 1900 році, ним же була заснована Українська Національна Партія, у програмі якої були сьогодні вже традиційні вимоги українських націоналістів. Як відомо, організований фашизм у Європі зародився значно пізніше, а тому і тут якісь аналогії безпідставні.
Відомий ідеологічний прийом: коли хочеш замаскувати свій гріх, то найпростіше - це звинуватити в ньому свого опонента. У нашому випадку, звинувачуючи український націоналізм у про фашистських симпатіях, різноманітні ідеологічні служби в такий спосіб самі маскують співпрацю радянського режиму з фашистською Німеччиною. Апогеєм цієї співпраці став відомий пакт Ріббентропа-Молотова, жахливі наслідки якого відчуває на собі Європа й сьогодні.
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ ЯК ІДЕЙНЕ Й СВІТОГЛЯДНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
Незважаючи на "припізнення" з виходом на суспільно-світову арену, український націоналізм у 20 ст. став могутньою й продуктивною ідейною силою. Про це свідчить сам факт постання Української Держави, до чого завжди наполегливо змагав український націоналізм. Важко заперечити й наступне твердження: фактор націоналізму - це найістотніша політична домінанта сучасної геополітики. Процес розпаду імперій та творення національних держав - це висліди ідеологій націоналізму, які становлять цілісну ідейно-політичну концепцію, що сьогодні істотно впливає на перебіг подій у світі.
Не є таємницею, що найвищим репрезентантом ідеології українського націоналізму була ОУН. Довгі роки очорнення, фальшування та дискредитації не змогли заступити ореол слави ОУН, а відбуття різноманітних заходів Українських Націоналістів у Києві - це закономірний і логічний крок ОУН до осягнення своєї традиційної мети: здобуття й закріплення Української Самостійної Соборної Держави.
Холодна логіка ніколи не заступить яскравих героїчних сторінок історії ОУН, прикладів відданості ідеї та жертовної боротьби в ім'я України.
Однак, пошановуючи історію та враховуючи той величезний ідейний, методологічний та героїчний досвід попередників, необхідно вже сьогодні означити нові орієнтири, щоб у такий спосіб перетворити український націоналізм та його виразника - ОУН у визначальний фактор державотворення, спроможний адекватно розв'язувати нагальні проблеми розбудови держави.
Визнаючи факт доконаності державної незалежності України, мусимо сьогодні визнати й іншу реальність: лише самим фактом незалежності не вичерпується повна реалізація національного ідеалу українців. Держава Україна - поки що не відбулася як держава української нації, а українська національна ідея не стала пасіонарною, інтегруючою в суспільно-політичному житті народу. Навіть поверхневий аналіз ідейно-політичного розмаїття в Україні вказує на жорстке протиборство, принаймні, трьох ідей: комуністичної( різновид - соціалістична), ліберально-космополітичної й національної. Ці три ідеї, маючи своїх виразників в особі партій або інших стуктур, так чи інакше намагаються впливати на політичну ситуацію в Україні, а значить, на майбутнє і долю нації. Тим часом історичний приклад постання і функціонування більшості европейських держав свідчить, що тільки ті державні утворення, які виникли як результат реалізації національного ідеалу корінної нації, спроможні реально закріпити державні інституції, гарантувати права національним меншинам, забезпечити добробут усім громадянам держави. Україна не може бути винятком. Не загоївши своїх національних ран, не відчувши себе повноправним господарем на своїй землі, українська нація не зможе гарантувати навіть незалежність держави. І навпаки: Україна - як держава української нації - це запорука її суверенності та історичної перспективності.
Український націоналізм - це також політично-програмовий рух, теорія і практика національно-визвольної боротьби, ідеологія державотворення та державного функціонування. Націоналізм не є результатом наукових узагальнень. Він - узагальнений досвід нації. Націоналізм - явище природнє у свідомості кожної нації, а не ідейний витвір, привнесений з "чужого поля", силоміць накинутий нації, як у випадку комунізму.
Першогрудневе потвердження народом Акту про незалежність засвідчило, що діахронно нація зберегла "здорові" основи свого буття. Але на рівні синхронному ці "здорові" основи сильно уражені бацилами космополітизму, національного нігілізму та атеїзму. І це тільки один із чинників, який пояснює певну зневіру в державності й неготовність нації
Loading...

 
 

Цікаве