WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Волошин А.І. - керівник уряду Карпатської України у 1938-1939 роках - Реферат

Волошин А.І. - керівник уряду Карпатської України у 1938-1939 роках - Реферат

прем'єра. І цей вибір був не випадковий, а закономірний. З приводу цього призначення чеська газета "Недєльні Ліст" 27 листопада 1938 р. в статті "Хто є Волошин" писала: "Людина на свойому місці. Мало маємо людей такої ваги, як о. д-р Волошин. Українській нарід Підкарпаття виявив для нього таку любов і таке признання, що назвав його "батьком народу". Цієї назви не устійнив ніякий закон - вона створена народом. Його поява має в собі щось, що захоплює. Хоч уже не молодий, зумів пережити всю свою й свого народу трагедію. Прем'єр Волошин лишив на території, окупованій мадярами, все своє майно. Його дім в Ужгороді мадяри сконфіскували й назвали "Домом ім. Регента Горті". Та він, махнувши рукою на своє власне добро, почав рятувати народ. Вже у Відні під час арбітражної конференції приймає багатьох журналістів ікореспондентів, з'ясовує їм проблему Підкарпаття… Назначуючи його прем'єром, влада зробила найщасливіший крок". Цікаву характеристику прем'єрові Карпатської України дала французька газета "Ле Пті Парізієн", яка 5 лютого 1939 р. писала: "Часто його представляли як типового духовного політика-дипломата з часів Ренесансу. Але цей образ цілком фальшивий. Отець Волошин не подібний до того багатого рафінованого духовенства, яке засліплювало європейські королівські двори своїм блеском, коштовностями, знаннями та відважними думками. Батько Волошин, - так його кличуть селяни, - дуже приємний, вирозумілий, розумний і реаліст. То ані мрійник, ані фанатик". А глава греко-католицької церкви в Західній Україні, галицький митрополит й архієпископ Львівський А. Шептицький, гаряче підтримуючи новий уряд Карпатської України і щиро вітаючи о. А. Волошина з призначенням на пост прем'єра, писав: "Трудно представити Вам ентузіязм і радість, з якою ціла наша суспільність, увесь український народ у Галичині… прийняли відомість, що Ваша Ексцеленція обняли владу в Карпатській Україні. Уважаємо премудрим зарядженням Божого Провидіння, що Вас вибрало на провідника народові Закарпаття. Тому народові потреба й апостольської любови священика і мудрого проводу педагога, який би його виховував. Такого апостола, християнського педагога дав тому народові, дав нам усім Всевишній у Вашій особі. Зо страхом Господнім і встримуючи неразвіддих, слідимо за кожним Вашим кроком, свідомі небезпек, якими Ви з усіх сторін оточені, і безконечно важкого Вашого завдання".
Завдання, що стояли перед автономним урядом А. Волошина, були дійсно складні. У першому після призначення інтерв'ю редактору газети "Нова свобода" 30 жовтня 1938 р. прем'єр А. Волошин досить детально розкрив їх: "Завдань багато. Числимо на сили свої та на сили громадянства, яке мусить все зробити, щоб закріпити здобутки. Але перше завдання - це оборонити цілість нашого краю, забезпечити спокій і порядок, забезпечити добробут народних мас… Вже влада має 230 вагонів кукурудзи для бідних і безробітних… Думаю, що народні маси нашого краю здобудуть від своєї молодої держави все, що потрібно для усунення голоду… План публічних робіт маємо широкий... Після встановлення й закріплення наших границь негайно мусимо провадити планову розбудову нашої господарки. То вимагає великої кількості працівних сил та велику суму грошей. Але наші природні багатства є такі великі, що ми вдержимось та забезпечимо собі рівноправне співробітництво з іншими країнами, які нам допоможуть розбудувати промисел та інтенсифікувати хліборобство, скотарство, садівництво та огородництво. Будемо будувати фабрики, щоб зпрацьовувати наші сирівці, будемо зпрацьовувати мінеральні поклади, що стільки їх ховає в собі наша багата земля… Ми всіх шануємо, але вимагаємо, щоб і нас шанували, нікого не будемо кривдити, кожний громадянин без різниці народності й віри буде мати рівне право. Вибороли ми свободу не лише для себе, але для всіх, хто йде з нами й має добру волю до співпраці на нашій землі. Теперішня хвиля диктує нам всім виявити працівність і дисципліну, полишити національні, мовні та політичні суперечки і всім стати до творчої праці, якої вимагає від нас обов'язок перед рідним народом".
На жаль, ці завдання через цілу низку суб'єктивних і об'єктивних обставин уряду А. Волошина так і не судилося здійснити. Після свого тріумфу як політика, що припадає на 15 березня 1939 р., коли вперше обраний закарпатцями сойм Карпатської України одноголосно обрав А. Волошина президентом самостійної держави, він уже ввечері того дня разом з членами сойму і нового уряду змушений був емігрувати. Угорщина з дозволу Гітлера почала окупацію Закарпаття. "Німці ганебно нас обманули…", - так відверто реагував екс-президент Карпатської України на ці події, визнаючи цим практично і своє фіаско як політика.
На цьому політична кар'єра А. Волошина закінчилася. Після кількох днів перебування спочатку в Румунії, а потім Югославії він через Відень прибув до Берліна, де прожив півтора місяці. У квітні 1939 р. тут відбулася зустріч А. Волошина з колишнім гетьманом Української Держави П. Скоропадським, на якій обговорювалися останні події в Карпатській Україні та її майбутнє. А. Волошин відмовився продовжувати в подальшому переговори на цю тему, не погодився також і на пропозицію про співпрацю із закордонною організацією "Українське національне об'єднання". Він відмовився і від запропонованої провідником українських націоналістів А. Мельником у вересні 1939 р. під час зустрічі в Італії ідеї приєднання Карпатської України до інших українських земель з метою створення самостійної України. В усіх випадках відповідь карпатоукраїнського президента у вигнанні українським діячам на еміграції була ідентична: "…моя мета полягає в тому, щоб удалити венгрів з території Карпатської України і зберегти її автономію".
У травні 1939 р. він переїхав до окупованої німцями Праги - поближче до рідного краю, де повністю присвятив себе педагогічній та науковій діяльності. До закінчення війни викладав в Українському вільному університеті, (УВУ) де пройшов шлях від професора педагогіки до декана філософського факультету (1939-1940) і ректора (1945) цього першого українського вищого учбового закладу за кордоном. Серед студентів було чимало закарпатських юнаків і дівчат.
Після вступу радянських військ до Праги УВУ було ліквідовано (його діяльність була відновлена в 1946 р. у Мюнхені). 21 травня 1945 р. органи НКВС заарештували його ректора А. Волошина і вивезли до Москви. Після жорстоких допитів у Лефортівській в'язниці стан здоров'я А. Волошина різко погіршився. Його перевели у Бутирську в'язницю, де 19 липня 1945 р. 71-річний екс-президент Карпатської України помер.
Loading...

 
 

Цікаве