WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Волошин А.І. - керівник уряду Карпатської України у 1938-1939 роках - Реферат

Волошин А.І. - керівник уряду Карпатської України у 1938-1939 роках - Реферат

р., що став першим нормативним актом, який визначав правовий статус органів державного управління на Закарпатті, Рада міністрів ЧСР створила тимчасовий автономний орган (ліквідований у квітні 1920 р.) - Директоріум, членом якого був А. Волошин. Він стає одним з авторитетних громадсько-політичних діячів, загальновизнаним лідером українського національно-культурного напряму в Закарпатті, який, завдяки йогонаполегливій повсякденній праці, з кожним роком зміцнював свої позиції в краї.
В утвердженні української національної ідеї, поширенні писемності та знань, вихованні національної свідомості особлива, якщо не визначальна, роль належить заснованому у травні 1920 р. товариству "Просвіта". Одним з основоположників його був А. Волошин, який став його почесним головою. Завдяки його авторитету й наполегливості, у роботі товариства найактивнішу участь брали його однодумці й соратники Ю. і М. Бращайки, В. Бірчак, Е. Невицький, В. Желтвай, С. Клочурак, О. Маркуш, І. Панькевич, А. Штефан, М. Долинай, В. Гаджега, Й. Бокшай та ін. Багатогранна діяльність філій і читалень "Просвіти" охопила значні сили українського населення краю: у 1937 р. членами близько 250 структурних осередків українського товариства були понад 16,5 тис. закарпатців.
У жовтні 1928 р. в Ужгороді відбулося урочисте відкриття народного будинку "Просвіти", збудованого на кошти населення (певну суму пожертвував президент ЧСР Т. Масарик). На ньому з патріотичною промовою виступив А. Волошин, який підкреслив: "Сей народний дом має бути серцем дальшої культурної еволюції нашої, котра своїми органами розсилає кров народного життя, знаннє самого себе, свого язика, своєї літератури, знань народного генія, знань красот краю, знань і любов до всего, что є наше, народне". А. Волошин - активний учасник практично усіх масових заходів "Просвіти" та інших українських товариств і об'єднань, його яскраві промови, зокрема на з'їздах учителів, патріотичної молоді краю, надихали присутніх на активну національно-культурну працю. Особливе значення в цьому плані мав його виступ на Всепросвітянському з'їзді, що відбувся 17 жовтня 1937 р. в Ужгороді. Понад два десятки політичних партій, союзів і товариств - організаторів з'їзду виступили з "Маніфестом до українського народу Підкарпаття". У ньому, зокрема, було чітко проголошено: "Ми добровільно прилучилися до Чехословацької Республіки, ми є вірними громадянами нашої демократичної держави, але в мовних і культурних справах ми були й будемо частиною великого 50-мільйонного українського народу і цієї нашої народної та культурної єдності ніколи нізащо не зречемося…".
Протягом 20-30-х рр. ім'я А. Волошина не сходить зі сторінок таких закарпатських видань, як "Русин", "Підкарпатська Русь", "Українське слово", "Учительський голос", "Альманах", "Місячник", "Кооператив", "Пчілка". Писали про нього і його діяльність галицькі газети, періодичні видання української еміграції в ЧСР.
У 1922 р. побачили світ перші номери газети "Свобода", а також місячника "Благовісник", адресованого вірникам греко-католицької конфесії. Завдяки тому, що видавцем і редактором названих видань був А. Волошин, вони мали неабияку популярність у значної частини українського населення Закарпаття. Зокрема, зримо зростала кількість передплатників щоденної газети "Свобода", що виходила за редакцією А. Волошина. Будучи фактично видавцем цієї популярної газети, він об'єднав навколо неї молоді сили, сприяв становленню закарпатської журналістики. Газета інформувала своїх читачів про роботу в осередках "Просвіти", подавала оглядові матеріали з народознавства і краєзнавства, статті про "мовну проблему" в Закарпатті тощо. Нерідко тут містилися повідомлення про життя українців в Галичині, а також про події, що відбувалися в СРСР, зокрема, голодомор 1932-1933 рр. в Україні й сталінські репресії. Газета "Свобода" (від 15 червня 1938 р. - "Нова Свобода"), за слушною оцінкою літературознавця Ю. Балеги, спочатку "мала переважно культурницький характер, але поступово все більше і більше втягувалася в політику, як і її видавець".
У 1923 р. А. Волошин заснував і до початку 1939 р. очолював народно-християнську партію. Від неї у 1925- 29 рр. був послом парламенту Чехословацької Республіки, де відстоював інтереси свого народу і краю. Однак на вершину державно-політичного життя вийшов у 1938-39 рр.: 11 жовтня 1938 р. він член першого автономного уряду Закарпаття - Кабінету міністрів Підкарпатської Русі на чолі з А. Бродієм; 26 жовтня, після відставки і арешту останнього, його призначають прем'єр-міністром другого автономного уряду Підкарпатської Русі - Карпатської України.
Дослідник історії Закарпаття М. Болдижар так пояснює вибір чехословацьким урядом на посаду голови автономного уряду краю політичного лідера українського напряму: "Цьому сприяв ряд факторів: по-перше, призначаючи А. Волошина прем'єром, центральний уряд враховував, що він був освіченою для того часу людиною, мав духовну та світську освіти, і сподівався, що в своїй діяльності він буде керуватися принципами нейтральності та релігійно-етичними нормами і не братиме участі в політичних інтригах; по-друге, уряд добре знав про політичну орієнтацію інших можливих кандидатів у прем'єри і не бажав більше ризикувати, "обпікшись" уже на кандидатурі А. Бродія; по-третє, кандидатура каноника А. Волошина була підтримана прем'єром словацького автономного уряду католицьким священиком Й. Тісо. Отже, волею випадку та в зв'язку з названими вище обставинами А. Волошин вийшов на арену активної політичної діяльності".
Можна погодитися з тим, що А. Волошин дійсно не готувався до такої високої політичної кар'єри. Він сам відверто про це говорив в грудні 1938 р. кореспондентові львівської газети "Діло": "Сьогоднішня моя праця є такого характеру, про який раніше я ані не думав. Все своє життя я працював як педагог. Переконався я в тому, що наш народ є цілком так інтелігентний, як і інші європейські народи, і що лише гноблення робило його апатичним. Тепер він чудом скинув з себе апатичність, і ця дійсність дає мені силу й відвагу до тієї праці, яку виконую".
Отже, насамперед, саме довголітня плідна праця А. Волошина серед народу, його переконання, що закарпатці заслуговують на краще майбутнє, і готовність заради цього на нові пожертви, а також високий авторитет і народна підтримка А. Волошина, як і його в цілому лояльне ставлення до Чехословацької Республіки, підтримка її конституційних основ і демократичних інститутів та прагнення "забезпечити самостійність Карпато-Української держави в рамках федерації", зумовили вибір його кандидатури на пост
Loading...

 
 

Цікаве