WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Волошин А.І. - керівник уряду Карпатської України у 1938-1939 роках - Реферат

Волошин А.І. - керівник уряду Карпатської України у 1938-1939 роках - Реферат


Реферат натему:
Волошин А.І. - керівник уряду Карпатської України у 1938-1939 роках
(1874 - 1945) (керував урядом: жовтень 1938 р. - березень 1939 р.)
Народився 18 березня 1874 р. в гірському селі Келечин, нині Міжгірського району Закарпатської області, в сім'ї греко-католицького священика. Як відзначають біографи А. Волошина, він "виніс з дому знання руської мови і любов до родного слова". Проте "по-мадярськи мало знав, так що, коли прийшов до Ужгородської гімназії, з мадярською мовою мав труднощі". Від 1883 до 1892 р. навчався в гімназії, а в 1892-96 рр. - в Ужгородському теологічному інституті.
У березні 1897 р. А. Волошин був висвячений і почав служити капеланом в Ужгороді. В 1899 р., після успішного закінчення Вищої педагогічної школи в Будапешті, одержав диплом професора математики й фізики, що відкрило йому дорогу до викладацької роботи.
З 1900 р. він починає працювати викладачем. У 1912-38 рр. - директор Ужгородської вчительської семінарії. Цей період найбільш плідний в житті А. Волошина. "Саме в ці роки, - зазначають сучасні дослідники його діяльності, - він зарекомендував себе як видатний педагог, активний просвітянин, видавець книг, газет і журналів, чудовий господарник. Саме в цей час А. Волошин активно займається політичною діяльністю, утворивши власну партію і представляючи інтереси виборців у чехословацькому парламенті. Уся його різнобічна діяльність була спрямована на благо свого народу, і завдяки їй А. Волошин здобув величезний авторитет в народі, з яким не могли не рахуватися навіть його недруги. Всенародна любов закарпатців до Августина Волошина проявилася в тому, що його називали Батьком. До цього такої пошани удостоївся тільки Олександр Духнович".
А. Волошин насамперед дбав про піднесення освіти й культури в Закарпатті. Адже культурно-освітній рівень народу внаслідок тривалої політики мадяризації краю був низький. Зважаючи на відсутність підручників з багатьох дисциплін, йому довелося невтомно працювати в царині видавничої справи. Всього підготував і видав, головним чином на власні кошти, 42 книги. Серед них - "Методическая грамматика карпаторусского языка для народных школ" (1899, 1921, 1923), "Читанка для угро-русской молодежи" (кілька видань, починаючи з 1900 р.), "Азбука" (1904), "Азбука і перша читанка для 1 класу народних шкіл на русском язиці" (1905,1913), "Малая Библия для низших кл. народных школ" (1904), "О письменном язиці Подкарпатських русинов" (1920), "Педагогика и дидактика для учительских семинарий" (1920), "Фізика" (1921), "Наука стилізації" (1923), "История педагогики для учительских семинарий" (1923), "О соціальном вихованню" (1924), "Педагогика и дидактика" (1924), "Педагогічна психологія" (1935), "Логіка" (1935), "Подкарпатська Русь" (1936) тощо.
Отже, А. Волошин забезпечив учнів народних шкіл та студентів учительських семінарій найголовнішими підручниками. Його роль у розвитку шкільництва в міжвоєнному Закарпатті важко переоцінити: у 1924 р. він заснував і очолював Педагогічне товариство Підкарпатської Русі, в 1929 р. був організатором "Учительської Громади". Він автор популярних і політичних праць, віршів, оповідань, п'єс. Його п'єсу "Марійка-Верховинка" (1931) сучасники вважали "найкращою дотеперішньою карпато-українською драмою".
У становленні А. Волошина як педагога й культурно-громадського діяча, а згодом і як політика, істотну роль відіграли плодотворні творчі зв'язки з представниками національно свідомої української інтелігенції Галичини. Поїздки А. Волошина в Галичину спричинили справжній переворот у його свідомості, з'ясуванні ним багатьох питань національної історії України, розвитку визвольних змагань українського народу. А. Волошин як педагог і вчений невіддільний від А. Волошина-політика. "Саме на прикладі його життя, - вважають О. Мишанич і П. Чучка, - можна простежити, як угорські русини поступово усвідомили себе закарпатськими українцями, частиною єдиного українського народу. З іменем А. Волошина колишні темні й забиті чужоземною неволею підкарпатські русини інтегрувалися у загальноукраїнський визвольний рух, заявили перед усім світом про своє існування і свої державотворчі змагання".
У 1902 р. А. Волошин заснував в Ужгороді акціонерне товариство "Уніо", при якому працювали друкарня та книгарня. Товариство почало видавати газету "Наука" (1903-14), а також різноманітну релігійну літературу народною мовою, зокрема щорічник "Місяцеслов" (1901-21). Після Першої світової війни організував і очолив перші в Закарпатті Підкарпатський банк і Кооперативний союз.
Після краху багатонаціональної Габсбурзької монархії і проголошення на її території незалежних держав, зокрема Угорської Народної Республіки, Чехословацької Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, відкритим залишалося питання про долю Закарпаття. В самому краї поступово викристалізувалися три основні політичні орієнтації щодо його майбутнього - проугорська, прочехословацька й українська. Відповідно їх репрезентували три найбільш впливові народні ради - Ужгородська, Пряшівська і Хустська.
А. Волошин став одним із керівників створеної на початку листопада 1918 р. в Ужгороді "Ради угорських рутенів". Вона виступала за збереження Закарпаття в складі Угорщини із забезпеченням прав "нашого угрорусского народа". Він також підтримав закон угорського уряду "Про національну автономію русинів, що проживають в Угорщині" від 21 грудня 1918 р. 8 Однак на початку 1919 р. поступово переконався, що оптимальним за тих умов рішенням щодо майбутнього Закарпаття є його приєднання до Чехословаччини.
8 травня 1919 р. взяв активну участь в об'єднанні трьох вищеназваних рад в єдину Центральну Руську Народну Раду і став одним з її керівників. Рада прийняла рішення про приєднання Закарпаття до Чехословацької Республіки на правах автономії. Волошин у складі обраної делегації закарпатців 20 травня у Празі в урочистій обстановці передав це рішення президенту ЧСР Т. Масарику. Тобто, А. Волошин був безпосередньо причетний до подій, що визначили подальшу долю його краю майже на цілих 20 років. "Було то собитіе не лиш исторично-важное, - згадує він у своїх споминах, - но і щиротеплое, братское! Золота Прага торжественно привитала русинов, щиро погостила и ми з надеею на лепшу будучность вернулися до дому".
Після включення Закарпаття до складу демократичної республіки у 1919 р. створилися принципово більш сприятливі умови для громадсько-політичного й національно-культурного розвитку краю. Згідно з "Генеральним статутом про організацію адміністрації Підкарпатської Русі" від 18 листопада 1919
Loading...

 
 

Цікаве