WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Мартос Б.М. - керівник уряду УНР - Реферат

Мартос Б.М. - керівник уряду УНР - Реферат

вважають істотною невдачею уряду Б. Мартоса провал спроб об'єднання сил Наддніпрянщини та Галичини, що відповідало загальним інтересам українського народу. Не випадково український есер П. Христюк і українськийсоціал-демократ І. Мазепа, погляди яких багато в чому різнилися, пізніше у своїх працях висловлювали схожі думки про необхідність такого об'єднання. Можливо, іншим був би перебіг київських подій останніх днів серпня 1919 р., коли б командування УГА без бою віддало місто денікінцям.
На кінець серпня 1919 р. в Україні з усією очевидністю виявилася урядова криза, тоді як кабінет Б. Мартоса, за твердженням П. Христюка, гаяв час у "суперечках та змаганнях між двома урядовими партіями - соц.-дем. і соц.-рев. - про форму влади, тобто в дійсності про основний напрямок соціально-економічної політики уряду". Iншої версії дотримувався I. Фещенко-Чопівський, який вважав, що причиною відставки Б. Мартоса став його особистий конфлікт з Є. Петрушевичем. Прийняття 27 серпня заяви Б. Мартоса про відставку і заміна його однопартійцем I. Мазепою стало певною поступкою галицькій опозиції. Але це останню не задовольнило, і вона продовжувала звинувачувати наддніпрянський уряд УНР у нездатності управляти краєм і наполягати на використанні "фахового" досвіду А. Денікіна.
Б. Мартос свою відставку мотивував перевтомою. 29 серпня Кабінет міністрів заслухав його заяву про згоду Директорії на залишення ним поста прем'єра і доручив сформувати новий уряд члену УСДРП міністру внутрішніх справ I. Мазепі. У рішенні засідання записано: "висловити від імені кабінету міністрів жаль з приводу складення Борисом Миколайовичем з себе обов'язків Голови Ради і кабінету міністрів, а також щиру йому подяку за вмілу та корисну в ці тяжкі часи для Батьківщини працю, яка мала своїми наслідками міцне об'єднання кабінету міністрів та тверду і непохитну його політику". Разом з тим члени кабінету висловили задоволення з приводу залишення Б. Мартоса на посаді міністра фінансів в уряді І. Мазепи і висловили впевненість, що його подальша праця також "принесе певні і бажані для республіки наслідки, а також сприятиме загальній праці кабінету міністрів". На цій посаді Б. Мартос залишався до кінця травня 1920 р. І. Мазепа на засі- данні РНМ 30 серпня 1919 р. повідомив про призначення його головою уряду і підтвердив, що увільнення Б. Мартоса відбулося "згідно прохання" і "з огляду на перевтому". У підсумку він висловив попередникові "подяку за його корисну для Республіки працю".
У 1920-21 рр. Б. Мартос з метою вивчення досвіду кооперативного руху подорожував по Німеччині: відвідав Берлін, Дрезден, Лейпціг, Регенсбург, Мюнхен, Гамбург. З 1921 р. оселився у Чехословаччині. Тут він став членом, а потому і директором кооперативного бюро при Українському громадському комітеті у Празі, заснував кооперативні курси, які у 1922 р. за його участі були реорганізовані у дворічний Iнститут сільськогосподарської кооперації, на базі якого невдовзі постала Українська господарська академія у Подєбрадах (нині Чехія). Б. Мартоса у 1922 р. обрано її доцентом з дорученням керувати кафедрами теорії кооперації та споживчої кооперації. У 1924 р. після захисту праці "Теорія кооперації" отримав професорський статус. Протягом 1923-25 рр. виконував функції декана економічно-кооперативного відділу, співробітничав в академічному органі "Економіст". Написані Б. Мартосом підручники друкувалися не лише при Академії, але й у Львові, а статті - у фахових журналах (українських, чеських, французьких). Після ліквідації Академії у Подєбрадах Б. Мартос активно включився в організацію Українського технічно-господарського інституту і спілки професорів, які очолював протягом 1936- 38 рр. Тринадцять років головував у Товаристві українських кооператорів. Редагував "Кооперативний альманах".
У жовтні 1927 р. разом з I. Мазепою та П. Феденком виступав свідком на процесі в справі вбивства С.Петлюри у Парижі.
Протягом 1922-45 рр. Б. Мартос брав участь у діяльності цілої низки наукових товариств, серед яких були: Українське економічне товариство у Подєбрадах, Українська наукова асоціація у Празі, Масарикова академія праці у Празі, міжнародний Iнститут кооперативних студій у Парижі тощо. На численних конференціях він виступав з доповідями. На запрошення Центрального союзу чехословацьких кооперативів у 1936-37 рр. Б. Мартос організував кооперативний семінар і керував ним. У 1930-х рр. представляв українську еміграцію у Чехословаччині на засіданнях Ліги націй у Женеві, де активно виступав на підтримку вимог української делегації, чим сприяв виявленню співчуття до українців. Особливо відчутний був його внесок у роботу дорадчого комітету для біженців.
У 1945 р. переїхав до Німеччини і оселився в Мюнхені. Багато сил віддав створенню Української економічної високої школи, певний час викладав у ній кілька дисциплін і керував кооперативним семінаром. У 1945- 49 рр. - її ректор. У Мюнхені Б. Мартосу присвоєно ступінь доктора "гоноріс кауза". Паралельно з науковою та викладацькою роботою розгортав широку громадську діяльність. У 1946-49 рр. входив до Переселенської комісії та Головної переселенської ради при Центральному представництві української еміграції у Німеччині. 15 лютого 1948 р. його обирають дійсним членом УВАН, 23 квітня цього ж року - дійсним членом НТШ. Деякий час обіймав посади заступника голови УВАН та директора Iнституту для дослідження питань Сходу Європи.
Восени 1951 переїздить до Швейцарії, де живе під опікою уряду, отримуючи від нього регулярну пенсію. У 1954-57 рр. став одним із фундаторів Iнституту з вивчення історії і культури СРСР. Від 13 липня 1954 р. протягом двох років очолює його наукову раду, а 1954-57 рр. і видавничу колегію ради, активно працює як науковець та експерт з економічних та політичних справ у СРСР.
У травні 1958 р. виїхав до США. Певний час (1958-60) навчав дітей української мови у парафіяльній школі у Ньюарку, обіймав професорську посаду в Українському технічному інституті у Нью-Йорку. 1958-66 рр. неодноразово виступав з науковими доповідями в УВАН, НТШ, Українському військовому інституті у Нью-Йорку. У 1961-63 рр. викладав історію господарства України на курсах українознавства. Від листопада 1965 р. - голова Комісії з встановлення фактів і дат, а від липня 1966 р. - голова ініціативного комітету з відзначення 50-ліття відновлення української державності.
Б. Мартос залишив великий науковий доробок з теорії кооперативного руху та фінансової справи ("Теорія кооперації" - 1924, "Кооперативна ревізія" - 1927, "Гроші Української держави" - 1972, у співавторстві тощо). Чимало уваги приділяв розвідкам з історії українських визвольних змагань: "Завоювання України більшовиками" (1954); "Оскілко й Болбочан. Спогади" (1958); "Як відновлено Українську державу" (1968); "Перші кроки Центральної Ради" (1973) та ін.
Помер Б. Мартос 19 жовтня 1977 р. у США.
Loading...

 
 

Цікаве