WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → ЧЕХІВСЬКИЙ Володимир Мусійович – керівник уряду УНР(грудень 1918р. – лютий 1919р.) (1876 - 1937) (керував урядом: грудень 1918 р. – лютий 1919 р.) (ре - Реферат

ЧЕХІВСЬКИЙ Володимир Мусійович – керівник уряду УНР(грудень 1918р. – лютий 1919р.) (1876 - 1937) (керував урядом: грудень 1918 р. – лютий 1919 р.) (ре - Реферат


Реферат на тему:
ЧЕХІВСЬКИЙ Володимир Мусійович - керівник уряду УНР(грудень 1918р. - лютий 1919р.) (1876 - 1937) (керував урядом: грудень 1918 р. - лютий 1919 р.)
Народився 19 липня 1876 р. в с. Горохуватка Київського повіту Київської губернії, нині Кагарлицького району Київської області, в родині священика (батько багато сил доклав для формування у своїх дітей національної свідомості). Навчався спочатку у семінарії, в 1900 р. закінчив Київську духовну академію, згодом склав при університеті іспит на вчителя гімназії і за наукову працю з історії здобув ступінь магістра. Від 1901 р. до 1905 р. - помічник інспектора Кам'янець-Подільської духовної семінарії, потім займався переважно педагогічною діяльністю.
До політики прилучився у 1897 р. як член студентського гуртка українських соціал-демократів-драгоманівців. У 1902-1904 рр. - член РУП, з утворенням УСДРП був її активним членом до січня 1919 р. Багато уваги приділяв створенню гуртків самоосвіти серед молоді м. Кам'янець-Подільський (нині Хмельницької області), а згодом - у фельдшерській, художній та інших школах Києва.
У 1905 р. за революційну діяльність його перевели у Черкаси, де він організував групу УСДРП. У 1906 р. обрано до 1-ї Державної Думи Росії, після розпуску якої він за участь в українському національному русі відбував заслання у Вологодській губернії. У 1907 р. В. Чехівському вдалося вернутися у Київ, де він жив за рахунок приватних лекцій. Від 1908 р. осів в Одесі й відразу поринув у громадсько-політичне життя міста. Працюючи у гімназії, комерційних та технічних училищах, найбільше часу віддавав роботі в українській громаді Одеси, працював у "Просвіті", редагував газету "Українське слово", заснував українську вчительську спілку.
Перебуваючи під "гласним наглядом поліції", за свої політичні погляди й національні переконання зазнавав постійних гонінь. Він не раз втрачав посади, терпів обшуки, але продовжував боротьбу за національну справу.
Від березня 1917 р. В. Чехівський очолював Одеський комітет УСДРП, у квітні цього року представляв Одеську українську громаду на Всеукраїнському національному конгресі у Києві, входив до його президії, був обраний до ЦР. У травні за пропозицією делегації останньої його рекомендовано на заміщення посади помічника куратора або окружного інспектора Одеської шкільної ради. Деякий час очолював Одеську філію Всеукраїнської учительської спілки.
В. Чехівський користувався великим впливом в одеському Українському керовничому комітеті, який багато зробив для скликання 28-30 червня 1917 р. Херсонського губернського українського національного з'їзду. Вітав делегатів з'їзду від імені українських соціал-демократів Одеси та фракції УСДРП ЦР. На п'ятій сесії ЦР (21 червня 1917 р.) доповідав про рішення українських соціал-демократів Одеси домагатися від Тимчасового уряду визначитися у ставленні до автономії народів.
Влітку 1917 р. В. Чехівcького обрали гласним Одеської міської думи від українських партій. Певний час очолював Херсонську губернську раду об'єднаних громадських організацій, а в жовтні-листопаді 1917 р. - Одеський ревком. У листопаді ЦР призначила його політичним комісаром міста і водночас доручила виконання обов'язків губернського комісара освіти Херсонщини.
Наприкінці 1917 р. розпочинається активна політична діяльність В. Чехівського у Києві. Після підписання на початку 1918 р. УНР Брестського мирного договору В. Чехівський різко засудив політику ЦР, особливо її рішення запросити в Україну австро-німецьке військо. За це газета соціалістів-федералістів "Нова Рада" навіть звинуватила його у зраді національних інтересів. Проте його все ж таки обрали членом ЦК УСДРП, а 13 квітня 1918 р. РНМ УНР затвердила на посаді директора департаменту сповідань з правами товариша міністра.
За правління П. Скоропадського В. Чехівський оселився у Києві, працював у міністерстві сповідань та церковної політики, але не полишав партійної роботи: співпрацював в органі УСДРП "Робітнича газета", писав публіцистичні статті та розвідки з соціально-економічних питань. У процесі підготовки антигетьманського повстання став активним діячем Українського національного союзу, увійшов до Українського революційного комітету. В ніч із 13 на 14 листопада 1918 р. організував у Києві виступ проти гетьманського уряду. Ввечері 14 грудня до прибуття в місто формувань Директорії Український революційний комітет, очолюваний В. Чехівським, призначив тимчасовий орган влади - Раду комісарів. 15 грудня 1918 р. населення оповістили, що "волею народу відновляється Українська Народна Республіка. Влада в місті переходить до народного уряду республіканської Директорії".
Після прибуття 19 грудня 1918 р. до Києва Директорія на об'єднаному засіданні з міністрами, керуючими міністерствами та комісарами міністерств 24 грудня проголосила себе верховною владою в УНР, оприлюднивши відповідну Декларацію. Тоді ж було затверджено РНМ, головою якої призначили українського соціал-демократа В. Чехівського. Але утворити команду з однодумців йому не вдалося. Формував уряд значно поміркованіший М. Шаповал. До уряду увійшли 6 членів УСДРП, 5 - УПСР, 2 - УПСФ, 3 - УПСС та 2 позапартійних, які співпрацювали з українськими соціалістами-самостійниками. За національним складом уряд був українським, крім міністра єврейських справ. І. Мазепа пізніше характеризував його як велику коаліцію українських сил.
Розпочинати діяльність В. Чехівському довелося у складній ситуації, бо з 28 грудня 1918 р. паралельно існував Тимчасовий робітничо-селянський уряд. Розуміючи важливість якнайскорішого розв'язання питання про форму влади, В. Чехівський уже на другому засіданні уряду 26 грудня 1918 р. зосередив увагу на виробленні інструкції для виборів на Конгрес трудового народу, проект якої РНМ УНР схвалила 3 січня 1919 р.. 27 грудня 1918 р.
Loading...

 
 

Цікаве