WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Раковський Х.Г. - керівник уряду УРСР у 1919-1923 роках(1873 – 1941) (керував урядом: січень 1919 р. — червень 1923 р.) - Реферат

Раковський Х.Г. - керівник уряду УРСР у 1919-1923 роках(1873 – 1941) (керував урядом: січень 1919 р. — червень 1923 р.) - Реферат

Штутгартський конгрес, де був обраний членом постійного інформаційно-дорадчого органу - Міжнародного соціалістичного бюро (МСБ). Цей орган, членом якого Х. Раковський залишався до розпаду II Інтернаціоналу у 1914 р., готував конгреси і дбав про виконання прийнятих рішень.
У лютому 1907 р. в Румунії спалахнуло селянське повстання, яке власті потопили в крові. Розпочалися репресії проти утвореного Х. Раковським Соціалістичного союзу і профспілкових організацій. Румунський уряд не впустив лідера соціал-демократів у країну, коли він повертався після Штутгартського конгресу, хоч не мав для цього законних підстав. Розпочалася виснажлива боротьба румунської демократичної громадськості за його повернення. Вона завершилася успіхом лише через п'ять років.
У 1913 р. в життя Х. Раковського увійшла Александрина Александреску, яка співпрацювала в румунських соціалістичних виданнях під псевдонімом Іляна Праля. Дочка Александрини від першого шлюбу Олена Кодряну виховувалася в сім'ї Раковських.
Під час Першої світової війни було створено Балканську соціал-демократичну федерацію. Секретарем її (тобто фактичним керівником) став Х. Раковський. Не поділяючи крайніх позицій В.Леніна, він все-таки відійшов від ідеї "національного миру" й на цьому ґрунті розірвав особисті стосунки із своїм духовним батьком Г.Плехановим.
З 1915 р. деякі члени МСБ і насамперед Х. Раковський не раз намагалися відновити діяльність II Інтернаціоналу. З цією метою булопроведено міжнародну соціалістичну конференцію в Ціммервальді (Швейцарія). Більшість її делегатів були, як і Х. Раковський, центристами. Однак ні ця, ні чергова конференція в Кінталі, біля Берна, не дали бажаних наслідків. В останній Х. Раковський не брав участі, тому що його заарештували румунські власті за антивоєнну діяльність.
Звільнений 1 травня 1917 р. російськими солдатами з тюрми у Яссах, Х. Раковський вирушив у революційний Петроград. Центристські політичні погляди Х. Раковського радикалізувалися. Опинившись у Петрограді під загрозою арешту, він з допомогою більшовиків виїхав у Швецію.
Меншовики-інтернаціоналісти часто робили спроби залучити до своїх лав Х. Раковського - на той час одного з найвпливовіших діячів міжнародного соціалістичного руху. Проте він ще не вирішив, де йому залишатися. Балкани все-таки здавалися периферією після перебування у європейських столицях. Соціалістичний рух у балканських країнах не зустрічав надто великої громадської підтримки.
Російські масштаби завжди приваблювали Х. Раковського. Лише смерть першої дружини змусила його покинути цю країну. І він запропонував свої послуги більшовикам, коли ті взяли владу. Незважаючи на політичні розбіжності, у нього склалися з В. Леніним нормальні особисті стосунки. Мабуть, не останню роль зіграла й особиста дружба з політиком № 2 у більшовицькому керівництві - Л. Троцьким. Так на 44-му році життя поміркований західноєвропейський соціаліст став комуністом.
Посланий В. Леніним з дипломатичною місією в Одесу, він блискуче справився з дорученням і уклав у березні 1918 р. російсько-румунський договір, за яким Бессарабія мала бути звільнена від румунських військ протягом двох місяців. Однак підписані Україною й Росією сепаратні мирні угоди з Центральними державами перетворили цей договір на клаптик паперу.
У квітні 1918 р. Х. Раковський на чолі радянської делегації приїхав до Києва. За умовами Брестського миру радянська Росія мусила визнати незалежність УНР і укласти з нею мирну угоду. Спритно маневруючи між німецькою військовою адміністрацією і своїм партнером на переговорах, яким після державного перевороту став уряд гетьмана П. Скоропадського, він зволікав з прийняттям рішень, не беручи жодних зобов'язань. Як і передбачав Х. Раковський, Центральні держави незабаром зазнали поразки у війні. У Німеччині спалахнула революція, Брестський мир був анульований.
Діючи за сценарієм, який довів свою ефективність взимку 1917- 18 рр., керівництво більшовицької партії 28 листопада 1918 р. сформувало тимчасовий радянський уряд України і під його прикриттям розгорнуло наступ на Харків і Київ.
Наступ просувався успішно, але більшовики України не змогли домовитися між собою, хто з них перший. Затверджений Москвою на посаді голови уряду Г. Пятаков не користувався достатнім авторитетом. 10 січня 1919 р. ряд провідних членів ЦК КП(б)У звернувся до В. Леніна з колективним проханням "не переміщати кандидатури в існуючому складі уряду і ЦК, а негайно прислати Християна Георгійовича".
В. Ленін пересвідчився, що "криза голови уряду" в Україні справді вимагає негайного втручання центру. Х. Раковський був політичним діячем європейського масштабу, але не мав коренів в Україні і цілком залежав від Москви. Він влаштовував В. Леніна на посаді керівника партійно-радянських владних структур найбільшої національної республіки.
19 січня вождь більшовиків зустрівся з Х. Раковським і запропонував йому нове призначення. Через кілька днів Х. Раковський поїхав у своє третє, найбільш тривале відрядження в Україну.
У березні 1919 р. в Москві відбувся VIII з'їзд РКП(б). Х. Раковського, партійний стаж якого становив трохи більше року, обрали до керівництва більшовицької партії - одним із 19 членів ЦК. Щоб цей факт не виглядав так вражаюче, йому зарахували весь час перебування в соціал-демократичному русі - з 1890 р. Партійний стаж самого В. Леніна йшов з 1893 р. Щоправда, до п'ятиособового політбюро, тобто неформального керівного органу ЦК, який з'явився якраз після цього з'їзду, Х. Раковський не увійшов. Більшовики високо цінували європейську славу, енциклопедичну освіченість і організаційний талант цієї людини, але не без підстав вважали її чужою.
Навесні 1919 р. на Дону й Кубані запалало головне вогнище громадянської війни. Антикомуністичні сили очолив генерал А. Денікін. Він перейшов у наступ в Донбасі. Незабаром білогвардійці захопили Харків і Катеринослав (нині Дніпропетровськ). Денікін дав наказ йти на Москву.
До цих поразок першої половини 1919 р. призвели не прорахунки уряду Х. Раковського у земельному питанні і навіть не зрада отаманів М. Григор'єва і Н. Махна, як тлумачили раніше (ці причини були насправді наслідками), а згубна економічна політика керівників правлячої партії. Більшовики домоглися підтримки
Loading...

 
 

Цікаве