WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Раковський Х.Г. - керівник уряду УРСР у 1919-1923 роках(1873 – 1941) (керував урядом: січень 1919 р. — червень 1923 р.) - Реферат

Раковський Х.Г. - керівник уряду УРСР у 1919-1923 роках(1873 – 1941) (керував урядом: січень 1919 р. — червень 1923 р.) - Реферат

університету. Байдужий до медицини, він обрав професію лікаря, яка давала змогу на легальних підставах бути в гущі народу.
У Женеві створив гурток болгарських студентів-соціалістів, познайомився з Георгієм Плехановим, швидко став улюбленцем його родини. Зав'язав близькі стосунки з членами групи "Визволення праці" - Павлом Аксельродом та легендарною Вірою Засулич. Разом з Розою Люксембург, яка жила в одному з ним будинку, керував марксистським гуртком самоосвіти. За провокаційним доносом політичного суперника ненадовго потрапив в одиночку місцевої тюрми Сент-Антуан.
У 1891-92 рр. разом з Д. Благоєвим узяв участь у створенні Болгарської соціал-демократичної партії. У серпні 1893 р. він представив її на Цюріхськомуконгресі II Інтернаціоналу. На той час юнаку виповнилося 20 років.
У м. Севлієво (Болгарія) разом із друзями почав видавати квартальник "Соціал-демократ". Зовнішній вигляд журналу не відрізнявся від того, який Г. Плеханов видавав для Росії, використовувалися ті самі кліше. Номери журналу Кристю направляв Ф. Енгельсу, за що той написав йому вдячного листа.
Восени 1893 р. молодий болгарський соціаліст продовжив освіту в Берлінському університеті, щоб мати можливість зблизька познайомитися з діяльністю найвпливовішої у Європі соціал-демократичної партії. Він увійшов у контакт з В. Лібкнехтом, А. Бебелем і К. Каутським, але швидко потрапив у поле зору берлінської поліції. Довелось познайомитися з центральною поліцейською тюрмою на березі р. Шпреє. Через кілька тижнів його вислали з країни.
У квітні 1894 р. продовжив навчання в університеті Цюріха, а влітку здійснив агітаційну поїздку по Болгарії. З нового навчального року поїхав в університет Нансі у Франції. Тут на медичному факультеті навчалася дочка московського актора Ліза Рябова, близька до сім'ї Плеханових. Без цієї дівчини юнак уже не уявляв собі власного майбутнього. Одночасно активно друкувався у французькій соціалістичній пресі і налагодив робочі стосунки з провідними соціалістами Франції - Ж. Гедом, Ж. Жоресом, П. Лафаргом.
Влітку 1896 р. з мандатом від Болгарської соціал-демократичної партії Х. Раковський поїхав на Лондонський конгрес II Інтернаціоналу. Провідні соціал-демократичні діячі Європи уже добре знали 23-річного болгарського революціонера, який виступав за підтримку національно-визвольного руху пригноблених народів Оттоманської імперії.
Вернувшись після конгресу у Францію, Кристю і Ліза вирішили завершити освіту в університеті Монпельє. У липні 1897 р. Х. Раковський здобув учений ступінь доктора медицини. Дисертація "Етіологія злочинності і звиродніння" була присвячена соціальним проблемам медицини. Університет Монпельє видрукував цю працю французькою, а через три роки автор видав її у Софії болгарською мовою. Згодом книга вийшла у Санкт-Петербурзі під редакцією М. Рубакіна у скороченому вигляді в популярній серії "Народная библиотека".
Після завершення освіти Кристю і Ліза поїхали до Румунії, де взяли шлюб, а потім - на короткий час до Росії. Восени 1897 р. Х. Раковський розпочав тривале лекційне турне по Болгарії. За завданням партії він підготував і видав у Варні науково-популярну книгу про східну політику російського уряду - "Росія на Сході". Вона мала важливе значення для боротьби з впливовими русофільськими партіями у Болгарії, Румунії та Сербії.
Восени 1898 р. Х. Раковський вступив до румунської армії, щоб не втратити спадкового права на мангалійський маєток. За кілька місяців служби військовим лікарем у Констанці він написав дві книги - про справу Дрейфуса (вийшла болгарською мовою) і на замовлення Санкт-Петербурзького товариства "Знання" - солідну науково-популярну монографію про історію Третьої республіки у Франції. Одночасно виступав з проблемними статтями в центральному органі німецьких соціал-демократів - газеті "Форвертс", яку редагував В. Лібкнехт, а також у теоретичному органі болгарських соціал-демократів "Нове време", французьких соціалістичних виданнях.
Після демобілізації навесні 1899 р. Х. Раковський виїхав у Санкт-Петербург, де його дружина мала намір зробити сценічну кар'єру. Однак він не дістав дозволу на проживання в Російській імперії і вирушив разом з дружиною до Франції. У Парижі взяв участь у черговому конгресі II Інтернаціоналу, що відбувся у вересні 1900 р., матеріально підтримав організаторів видання газети російських соціал-демократів "Искра". Потім за допомогою підкупу отримав дозвіл і приїхав-таки навесні 1901 р. до Санкт-Петербурга.
У Росії Раковський пробув майже рік. Тут під час пологів померла його перша дружина. Тоді він вернувся до своєї улюбленої країни - Франції, де працював лікарем у містечку Больє на березі океану в департаменті Луара. Одночасно навчався в Парижі на юридичному факультеті.
У 1902 р. відбулася перша зустріч з В. Леніним, який постійно жив у Лондоні і приїхав у Париж, щоб прочитати реферат на зборах російських емігрантів. Співбесідники сподобалися один одному. В усякому разі, так можна гадати за спогадами, опублікованими Х. Раковським у 1924 р. За першою зустріччю пішли інші, які в майбутньому круто змінили життя революціонера-космополіта.
З листування Ю. Мартова з В. Леніним напрошується висновок, що Х. Раковський надавав істотну допомогу агентам "Искры". Завдяки їй активно діяв болгарсько-румунський канал транспортування "Искры" в Росію.
Смерть батька у квітні 1903 р. порушила життєві плани. Коли Раковський став власником маєтку, він залишив навчання і лікарську практику. Навесні 1904 р. на умовляння Д. Благоєва вирушив у велике пропагандистське турне по Болгарії. Його блискучі промови стенографувалися і виходили окремими брошурами.
У серпні 1904 р. в Амстердамі відбувся черговий конгрес II Інтернаціоналу. Х. Раковський мав два мандати - від болгарської й сербської соціал-демократичних партій. За віком значно молодший від таких визначних діячів, як А. Бебель, Е. Бернштейн, А. Бріан, Ж. Гед, Ж. Жорес, К. Каутський, Г. Плеханов, він уже вважався ветераном європейського соціалістичного руху. Балканський соціаліст взяв вагому участь у розробці документів конгресу.
Після повернення до Румунії зайнявся відновленням соціал-демократичної партії, що розпалася 1899 р. З мандатом від румунських соціал-демократів поїхав у 1907 р. на
Loading...

 
 

Цікаве