WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Хрущов Микита Сергійович - керівник уряду УРСР у 1944-1947 (1894 – 1971) (керував урядом: лютий 1944 р. – грудень 1947 р.) - Реферат

Хрущов Микита Сергійович - керівник уряду УРСР у 1944-1947 (1894 – 1971) (керував урядом: лютий 1944 р. – грудень 1947 р.) - Реферат

будь-якою ціною виконати обов'язкові плани хлібозаготівель.
Почали повторюватися жахливі картини 1932-33 рр.: люди хворіли на дистрофію, часто зі смертельними випадками (на травень 1947 р. було зареєстровано понад 900 тис. хворих на дистрофію), батьки залишали своїх дітей, оскільки були не в змозі їх нагодувати, траплялися випадки людожерства (в січні-червні 1947 р. в Україні зареєстрували 130 випадків людожерства, 189 - трупожерства). В цілому в 16 східних, а також Ізмаїльській (нині у складі Одеської обл.) і Чернівецькій областях у 1946 р. померло 282 тис., у 1947 р. - понад 520 тис. осіб. І це лише ті випадки смертей, які зареєстрували загсиУРСР. Чимало людей загинуло за межами України, по дорозі в Закавказзя, Середню Азію, на Кубань.
Керівники України неодноразово зверталися до Уряду СРСР із проханням про допомогу. Зокрема, 17 грудня 1946 р. М. Хрущов надіслав Й. Сталіну листа, в якому йшлося про необхідність надати фуражну позику колгоспам України. За підрахунками обкомів партії, в 1946 р. для боротьби з голодом потрібно було 150 тис. т зерна.
І в той час, коли голодувала не лише Україна, а й Молдавія, Правобережжя Нижньої та Середньої Волги, Ростовська область, Центрально-чорноземна зона, СРСР експортував зерно до Болгарії, Румунії, Польщі, Чехословаччини. "Радянський Союз врятував нас від голоду", - зазначав президент Чехословаччини К. Готвальд. У квітні 1946 р. було підписано угоду про поставку Франції 500 тис. т зерна. Загалом експорт зернових із СРСР тільки 1946 р. становив 1,7 млн т. При цьому поставки здійснювалися за цінами, що були нижчі від світових, і переважно в кредит.
Зайвий раз підтверджувалося цинічне ставлення до реальних проблем селянства, яке примушували мовчазно та за будь-яку ціну відбувати колгоспну панщину. Збереглися численні повідомлення про ситуацію на селі і настрої людей.
За перевіреними рецептами влада вбачала вихід насамперед у припиненні небажаних розмов і дій: лише у Дніпропетровській області під час збирання врожаю було заарештовано 38 осіб.
Наслідки голоду ще довго давалися взнаки. Не випадково в 1950 р. за врожайністю зернових та їх валовим збором колгоспи й радгоспи України не досягли довоєнного рівня, хоча він був перевищений щодо врожайності жита, цукрових буряків, картоплі, чисельності поголів'я великої рогатої худоби.
Підтвердилося й інше: тільки-но в Україні погіршувалася соціально-економічна ситуація, Й. Сталін та його оточення одним із найефективніших засобів виходу з неї вбачали посилення політико-ідеологічного тиску, пошуки "ворожої руки" й "шкідників".
Ось що згадував сам М. Хрущов про реакцію з Москви: "Сталін надіслав мені найбрутальнішу, образливу телеграму, де говорилося, що я сумнівна людина: пишу записки, де доводжу, що Україна не може виконати госпзаготівлі, і прошу величезну кількість карток для харчування людей. Ця телеграма подіяла на мене вбивчо. Я розумів трагедію, що загрожувала не тільки моїй персоні, а й українському народові, республіці: голод став невідворотним і невдовзі розпочався".
А коли М. Хрущов дав більш докладну інформацію про голод, то викликав ще більше роздратування Й. Сталіна: "М'якотілість! Вас обдурюють, навмисне доповідають про те, щоб розжалобити й примусити витратити резерви". "Він (Тобто Сталін. - Ю.Ш.) вважав, ніби я піддаюся місцевому українському впливові, що на мене тиснуть і я став майже чи не націоналістом, який не заслуговує на довіру".
Однак Й. Сталін не обмежився цією оцінкою, а поставив питання про необхідність "зміцнити" керівництво М. Хрущова в Києві. Спочатку він говорив про необхідність цього, а в лютому 1947 р. ЦК ВКП (б) "закріпив" цю думку спеціальним рішенням "Про зміцнення партійної і радянської роботи на Україні". 3 березня 1947 р. відбувся пленум ЦК КП(б)У, в якому взяли участь член політбюро ЦК ВКП(б) Л.Каганович і секретар ЦК ВКП(б) М.Патолічев. Обох обрали до складу політбюро і оргбюро ЦК КП(б)У. Пленум визнав недоцільною практику суміщення посад голови РМ і першого секретаря ЦК КП(б)У, ухвалив рішення "затвердити першим секретарем ЦК КП(б) України тов. Кагановича Л.М. з тим, що тов. Хрущов М.С. залишається Головою Ради Міністрів УРСР".
Отже, політичні шляхи М. Хрущова і Л. Кагановича перетнулися знов. У 20-ті - 40-ві рр. їхні стосунки були дружні. Однак цього разу голод в Україні сприяв зміні у їхніх взаєминах. "Хрущов, - згадував Каганович, - за моїм враженням, сприйняв рішення ЦК про звільнення його від обов'язків першого секретаря ЦК КП(б)У з образою".
Не лише з образою, а й з обгрунтованим передчуттям можливих драматичних наслідків для себе і для багатьох інших людей. Адже М. Хрущов знав стиль роботи Л. Кагановича, який блискуче навчився з будь-якої господарської проблеми робити політичну, вмів максимально використовувати таку ситуацію на власну користь. І справді, невдовзі після появи Л. Кагановича в Києві стало зрозуміло, що він настроєний войовниче.
Він не говорив про голод, оскільки для нього, як і на початку 30-х рр., голод був не реальною проблемою, а проблемою, породженою ворогами. Ось чому він звернувся до відпрацьованого методу: почав створювати враження, що причини всіх проблем в Україні - український буржуазний націоналізм. Тобто у тому, що створив режим в Україні, винні самі українці. На одній із нарад з першими секретарями обкомів він так прямо і заявив, що кожний випадок невиконання планових завдань в промисловості й сільському господарстві буде розглядатись як прояв українського буржуазного націоналізму.
Саме з того моменту дедалі більшої сили почала набувати кампанія цькування талановитих українських діячів мистецтва, літератури, вчених, яких оголошували носіями "бацил" націоналізму. Досягнуті масштаби й характер кампанії, розгорнутої проти інтелігенції, не задовольняли Л. Кагановича. За його ініціативи розпочалася підготовка пленуму ЦК КП(б)У з порядком денним "Боротьба проти націоналізму як головної небезпеки в КП(б)У". Є свідчення про те, що Л. Каганович і ті, хто в Україні підтримували його, не просто ідейно тероризували інтелігенцію, деяких представників партійно-державної номенклатури, а готували черговий тур фізичних репресій. Однак цьому завадив особисто Й. Сталін, відкликавши в грудні 1947 р. Л. Кагановича до Москви. Напевно, "вождь народів" вирішив, що не слід надто загострювати й без того важку обстановку в Україні, а також дійшов висновку, що після цього уроку М. Хрущов не наважиться більше виявляти "проукраїнські" симпатії. Однак тепер Й. Сталін доручив М. Хрущову лише партійне керівництво, оскільки Україна поступово долала господарську розруху, і уряд УРСР очолив Д. Коротченко.
У повоєнний час М. Хрущов жорстко
Loading...

 
 

Цікаве