WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Коротченко Д.С. - керівник уряду УРСР у 1047-1954 роках - Реферат

Коротченко Д.С. - керівник уряду УРСР у 1047-1954 роках - Реферат

оскільки не мали для цього відповідних даних. Сам М.Хрущов, людина без систематичної освіти й далеко не інтелектуал, на пересічно невисокому тлі компартійно-радянської номенклатури УРСР кінця 30-х рр. виокремлює особливі "здібності" тодішнього українського "прем'єра": "Коротченко був неохайний у словах. Він забував прізвища навіть найближчих осіб, багато що плутав". Під час XVIII з'їзду ВКП(б) (1939) чимало делегатів закінчували промови стандартними погрозами на адресу "мілітаристської Японії": мовляв, ми покажемо цим самураям. Для Д. Коротченка, згадував М. Хрущов, це слово було надто "складне": "Тому він свій виступ завершив так: "Ми цим самуярам задамо перцю!". Так і лишився "самуяром". Сталін його інакше й не називав, аж до смерті".
Очевидно, згадані обставини й зумовили доволі оперативне переміщення Д. Коротченка з посади керівника уряду УРСР на відповідальну, але не першорядну посаду одного з секретарів ЦК КП(б)У.
23 липня 1939 р., під час роботи пленуму ЦК КП(б)У, Д. Коротченка обрали секретарем ЦК КП(б)У. Відтак вакантне місце голови РНК УРСР обійняв Л. Корнієць.
У роки війни СРСР з нацистською Німеччиною Д. Коротченко разом з іншими керівниками партії й уряду республіки провадив роботу з перебудови народного господарства на воєнний лад, мобілізації всіх сил на забезпечення фронту озброєнням, боєприпасами, продовольством, організовував евакуацію з районів, яким загрожувало захоплення вермахтом. Він був одним із організаторів радянської партизанської боротьби на окупованій території, членом підпільного ЦК КП(б)У. Від 22 квітня по 4 липня 1943 р. з групою партійних і комсомольських працівників перебував у ворожому тилу, на контрольованій радянськими партизанами території. Побував у найбільших з'єднаннях, виступав перед партизанами, проводив наради з командирами та політичними працівниками, брав участь у походах та бойових діях.
Від липня 1946 р. Д. Коротченко працював другим секретарем ЦК КП(б)У, з березня 1947 р. - секретарем ЦК КП(б)У з промисловості.
26 грудня 1947 р. указом Президії ВР УРСР Д. Коротченка призначено головою РМ республіки, отже, він вдруге обійняв прем'єрську посаду.
Діяльність уряду УРСР за доби пізнього сталінізму, як і раніше, беззастережно підпорядковувалася вказівкам із Москви, іноді безпосереднім, але здебільшого ретрансльованим верхівкою КП(б)У. РМ України слухняно й оперативно їх "оформлювала в радянському порядку".
Помітних ініціатив з боку республіканського уряду в цей час не спостерігалося. Він регламентував діяльність промисловості й сільського господарства, оскільки проблеми відродження народногосподарського комплексу України, зруйнованого у перебігу воєнних дій, були тоді надзвичайно гострі. У центрі уваги компартійно-радянської адміністрації республіки перебували й питання зміцнення колгоспної системи на прилучених у 1939-45 рр. територіях. Так, 9 жовтня 1948 р. підписано спільну постанову ЦК КП(б)У і РМ УРСР про заходи щодо зміцнення колгоспів Ізмаїльської області у зв'язку з суцільною колективізацією, що передбачали низку репресій до осіб, які не були членами колгоспів.
Певну увагу приділяв Д. Коротченко питанням культурного розвитку республіки, хоча цей розвиток і відбувався за несприятливих умов повоєнного контрнаступу сталінізму. Зокрема, 29 вересня 1948 р. було підписано урядову постанову про поліпшення підготовки музичних і вокальних кадрів в Україні. 28 грудня 1949 р. з'явилася постанова РМ УРСР про заходи щодо поліпшення радіофікації республіки. Кілька урядових рішень того часу мали на меті увічнити пам'ять класиків української словесності та представників літератур народів СРСР. Так, 16 травня 1949 р. видано постанову РМ УРСР про заходи з увічнення пам'яті видатного письменника, класика української літератури П. Мирного; 20 травня того ж року - постанову РМ УРСР "Про заходи в зв'язку з відзначенням на Україні 150-річчя з дня народження О.С. Пушкіна"; 26 липня 1949 р. було оприлюднено урядове рішення "Про заходи щодо увічнення на Україні пам'яті грузинського поета Давида Гурамішвілі"... 10
30 грудня 1948 р. було підписано постанову уряду "Про заходи до поліпшення охорони пам'ятників культури на території Української РСР", яка починалася сумною констатацією: "Рада Міністрів Української РСР встановлює, що в справі охорони пам'ятників культури на території Української РСР мають місце серйозні недоліки". У документі наголошувалося: "Контроль за збереженням історичних і археологічних пам'ятників не здійснюється. Керівництво охороною та реставрацією пам'ятників архітектури та мистецтва з боку Управління в справах архітектури при Раді Міністрів УРСР і Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР провадиться незадовільно". Для усунення недоліків у пам'яткоохоронній діяльності уряд покладав "охорону пам'ятників культури, а також нагляд за їх утриманням та схоронністю на виконавчі комітети обласних, районних і сільських Рад депутатів трудящих", а також пропонував застосувати низку інших, дієвих, на думку урядових чиновників, заходів.
Суспільно корисній меті мала б слугувати інша постанова РМ УРСР - "Про заходи по впорядкуванню мережі і профілів державних музеїв Української РСР і поліпшенню їх діяльності" (20 лютого 1950 р.). На жаль, документ містив пропагандистські настанови, що скеровували діяльність музеїв виключно у площину обслуговування ідеологічних потреб сталінського режиму, зокрема: "В історичних музеях найбільш повно висвітлити героїчну історію українського народу в зв'язку з історією великого російського та інших братніх народів СРСР, всесвітньо-історичне значення Великої Жовтневої соціалістичної революції, керівну роль більшовицької партії в будівництві комуністичного суспільства [...]. В експозиціях музеїв західних областей УРСР особливо підкреслити єдність походження та історичну спільність російського, українського і білоруського народів, боротьбу трудящих проти Австро-Угорської імперії і панської Польщі за своє соціальне і національне визволення [...]. У відділах історії радянського періоду висвітлити дружбу народів СРСР, керівну роль великого російського народу в сім'ї народів нашої Батьківщини, роль більшовицької партії [...] в розквіті народного господарства і культури західних областей УРСР".
Коли це було потрібно кремлівському керівництву, уряд республіки згадував, що має право бути суб'єктом міжнародної політики. Так, 2 жовтня 1950 р. уряди СРСР, УРСР, БРСР, Польщі та Чехословаччини внесли на розгляд комітету Генеральної Асамблеї ООН пропозиції про негайне припинення війни в Кореї.
15 січня 1954 р. указом Президії ВР УРСР Д. Коротченка увільнено від обов'язків голови РМ республіки у зв'язку з обранням його головою Президії ВР УРСР. На цій посаді він працював до останніх днів життя, будучи одночасно заступником голови Президії ВР СРСР.
До 70-річчя з дня народження був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1964).
Помер у Києві 7 квітня 1969 р.
Loading...

 
 

Цікаве