WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Коротченко Д.С. - керівник уряду УРСР у 1047-1954 роках - Реферат

Коротченко Д.С. - керівник уряду УРСР у 1047-1954 роках - Реферат


Реферат на тему:
Коротченко Д.С. - керівник уряду УРСР у 1047-1954 роках
(1984 - 1969) (керував урядом: лютий 1938 р. - липень 1939 р., гр удень 1947 р. - січень 1954 р.)
Народився 29 листопада 1894 р. у с. Погрібки Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії, нині с. Коротченкове Шосткинського району Сумської області, у родині селянина-бідняка. Працював робітником на залізниці, пороховому заводі у м. Шостка, служив у війську. Після Лютневої революції 1917 р. став членом батарейного комітету солдатських депутатів у м. Ревель (нині - Таллінн). У 1918 р. - один із організаторів червоних партизанських загонів в Україні, які діяли проти австро-німецького війська та армії УНР. У 1919-20 рр. - політпрацівник Червоної армії.
На початку 20-х рр. перебував на керівній компартійній роботі у Шосткинському й Новгород-Сіверському повітах. У 1921-23 рр. - секретар Шосткинського повітового комітету КП(б)У. У 1923-24 рр. навчався у Харкові на курсах партійних працівників при ЦК КП(б)У. У 1924 р. - секретар Чернігівського окружного комітету, у 1925-28 рр. - секретар Первомайського окружкому КП(б)У.
Згодом розпочався доволі тривалий "московський" період біографії Д.Коротченка. У 1928-30 рр. він навчався на курсах марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б). У 1931-34 рр. - голова виконкому Бауманської районної ради депутатів трудящих Москви, у 1934- 36 рр. - перший секретар Бауманського, потім Первомайського райкомів партії Москви. Від червня 1936 р. до червня 1937 р. перебував на посаді секретаря, другого секретаря Московського обкому ВКП(б), згодом очолював Західний обком ВКП(б) у Смоленську.
Невдовзі вернувся в Україну. У листопаді 1937 р. під час терору і спричинених ним масових втрат партійної номенклатури його призначили виконуючим обов'язки першого секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У.
19 лютого 1938 р. під головуванням М.Хрущова відбулося засідання політбюро ЦК КП(б)У. Номером першим у порядку денному стояло питання - "Про голову Ради Народних Комісарів УРСР". Було вирішено: "Затвердити головою Ради Народних Комісарів УРСР тов. Коротченка Д.С., звільнивши його від обов'язків виконуючого обов'язки першого секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У. Просити ЦК ВКП(б) затвердити". 21 лютого 1938 р. партійну ухвалу "у радянському порядку" легітимізував ЦВК УРСР, оприлюднивши це рішення.
8 березня 1938 р. під головуванням Д. Коротченка відбулося перше засідання РНК УРСР, присвячене переважно проблемам розвитку аграрного сектора республіки. Було заслухано доповіді про план парувальної кампанії худоби на 1938 р. Підсумовуючи дебати, Д. Коротченко звернув особливу увагу на "облік кормової бази, ліквідацію наслідків шкідництва в племінній справі, на підготовку ветеринарно-технічного персоналу". Обговорювалися також питання про підготовку до весняної сівби, будівництво складів та елеваторів системи "Заготзерна", підготовку до Всесоюзної сільськогосподарської виставки, будівництво закладів охорони материнства й дитинства.
Саме такі господарські питання (переважно - дріб'язкові) перебували у центрі уваги республіканського Раднаркому. У тому ж 1938 р. РНК УРСР переймалася проблемами осінньо-зяблевої оранки, виконанням планів копання й вивезення цукрових буряків та постачання м'яса державі, зміцненням сільської лікарської дільниці. 28 квітня 1939 р. на засіданні уряду УРСР під головуванням Д. Коротченка розглядалися питання про підготовку до збиральної кампанії (підбір кадрів, ремонт комбайнів, автомашин й іншої сільськогосподарської техніки та інвентарю); виконання постанови РНК УРСР від 27 лютого 1939 р. про роботу вугільної промисловості, а також виконання плану по вугільній промисловості; будівництво Рогозянського водосховища та ін. 5
Водночас, коли того потребувало московське партійно-політичне керівництво чи його київський філіал, РНК УРСР долучалася до легітимації залаштункових політичних рішень. Так, 20 квітня 1938 р. Д. Коротченко підписав спільну постанову РНК УРСР і ЦК КП(б)У "Про обов'язкове вивчення російської мови в неросійських школах України", якою на офіційному рівні остаточно відкидався "українізаційний" курс попередніх років і проголошувався стратегічний напрям на неприховану русифікацію республіки. Серед урядових документів, підписаних тоді Д. Коротченком, є й сумнозвісна постанова РНК УРСР від 29 червня 1938 р. - "Про реорганізацію особливих національних шкіл, технікумів, Одеського німецького педагогічного інституту і особливих національних відділів і класів у школах, технікумах і вузах УРСР". Нею перекреслювалися усі здобутки роботи з національними меншинами республіки за попередні п'ятнадцять років.
У постанові ЦК КП(б)У "Про реорганізацію національних шкіл в Україні" (10 квітня 1938 р.), яка передувала згаданому рішенню РНК УРСР від 29 червня і, власне, ініціювала його, говорилося: "Перевіркою встановлено, що вороги народу - троцькісти, бухарінці й буржуазні націоналісти, які орудували в НКО УРСР, насаджували особливі національні німецькі, польські, чеські, шведські, грецькі й інші школи, перетворюючи їх у вогнища буржуазно-націоналістичного, антирадянського впливу на дітей. Практика насадження національних шкіл завдавала величезної шкоди справі правильного навчання й виховання, відгороджувала дітей від радянського життя, позбавляла їх можливості долучатися до радянської культури й науки, не давала можливості надалі набувати освіту в технікумах, вищих учбових закладах. Виходячи з рішення ЦК ВКП(б), політбюро ЦК КП(б)У визнає недоцільним і шкідливим дальше існування особливих національних шкіл, особливих національних відділів та класів при звичайних радянських школах".
Далі партійна ухвала зобов'язувала перших секретарів обкомів та НКО УРСР до 1 травня 1938 р. подати до ЦК КП(б)У план реорганізації національних навчальних закладів. Д. Коротченко як член політбюро ЦК КП(б)У серед інших керівників республіки санкціонував ухвалу ЦК від 10 квітня. На розвиток цього партійного рішення і з'явилася постанова РНК від 29 червня, в якій, щоправда, була "сором'язливо" опущена теоретична преамбула із ритуальним покликанням на "ворогів народу - троцькістів, бухарінців і буржуазних націоналістів, які орудували в НКО УРСР", "насаджуючи особливі національні школи". Не визирали в урядовому рішенні й "вуха" Москви (згадане в ухвалі ЦК КП(б)У від 10 квітня настановче "рішення ЦК ВКП(б)"). Натомість РНК УРСР лише "затверджував" "поданий Народним комісаріатом освіти УРСР план реорганізації 766 особливих національних початкових, неповних середніх і середніх шкіл в такі ж школи з російською й українською мовами викладання".
"По Україні ніби Мамай пройшовся", - згадував тодішні кадрові гекатомби М. Хрущов. Сталінська "кадрова революція" винесла до вершин влади обмаль справжніх державних мужів. Абсолютна ж більшість осіб, які саме тоді опинилися біля керма, за нормальних умов демократичного суспільства ніколи не осягнули б високих ієрархічних щаблів,
Loading...

 
 

Цікаве