WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Любченко П.П. – керівник уряду УРСР у 1934-1937 роках - Реферат

Любченко П.П. – керівник уряду УРСР у 1934-1937 роках - Реферат

радянську державу - Союз Радянських Соціалістичних Республік. Ми, живучи за новою Сталінською Конституцією, зробимовсе, щоб кордони Радянської України були непорушні, були межею смерті для всякого ворога, який насмілиться їх переступити".
Важко сказати, чи усвідомлював промовець двозначність своєї згадки про УРСР як "найкращу перлину" серед республік сталінської тоталітарної держави. Очевидно, що асоціація "УРСР - найкраща перлина в СРСР" та "Індія - перлина у короні Британської імперії" і - відповідно - некорисне для радянської пропаганди порівняння колоніального статусу обох "перлин" П. Любченку на думку не спадали (з тієї ж причини, мабуть, що примхливо поєднувала в його промовах археологію з геологією й "перших" та "останніх" з "могикан" - тобто за браком належної освіти).
30 січня 1937 р. Надзвичайний XIV Український з'їзд рад затвердив Конституцію (Основний Закон) УРСР. У ст. 39 її четвертого розділу ("Органи державного управління УРСР") йшлося: "Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади УРСР є Рада Народних Комісарів УРСР".
Серед постанов РНК УРСР, підписаних П. Любченком у 1937 р., такі: "Про план сівби ярих культур та оранки чистих і лупинових парів по колгоспно-селянському сектору на 1937 р." (29 січня 1937 р.); "Про викладання Конституції Союзу РСР в середній школі" (4 лютого); "Про план сортових засівів, засів і виділення насінників, засів лучних трав, урожайність сільськогосподарських культур, сівбу яровизованим насінням та заготівлі й вивезення місцевих добрив у колгоспах" (9 лютого); "Про план парувальної кампанії коней на 1937 р." (22 лютого); "Про проведення паспортизації плідників бугаїв, кнурів та баранів у радгоспах і колгоспах УРСР" (7 квітня); "Про підготовку та проведення міжрядного обробітку цукрових буряків і боротьби з шкідниками" (9 квітня); "Про народногосподарський план УРСР на 1937 р." (5 травня - спільно з ЦВК УРСР) та ін. 12
15 травня 1937 р. П. Любченко приймав іспанську делегацію, котра перебувала у Києві, і мав з її членами тригодинну бесіду, наголосивши, зокрема: "Українські робітники, колгоспники, трудова інтелігенція твердо переконані в тому, що іспанський народ розтрощить фашистів і італійсько-німецьких інтервентів так само, як ми в свій час розтрощили Петлюру, Денікіна, Врангеля і армії іноземних держав, що підтримували білогвардійців". Водночас Панас Петрович дав "вичерпні відповіді" на запитання гостей, розповівши, "як за проводом партії Леніна - Сталіна народилася і зросла Радянська Україна".
П. Любченко обирався членом Президії ВУЦВК і членом ЦВК СРСР. На XVII з'їзді ВКП(б) обраний кандидатом у члени ЦК ВКП(б), на IХ з'їзді КП(б)У - кандидатом, на Х-ХIII з'їздах - членом ЦК КП(б)У. У 1929-1934 рр. - кандидат у члени політбюро, з 1934 р. - член політбюро ЦК КП(б)У. Нагороджений орденом Леніна (1935).
"Межею смерті" для Панаса Петровича став пленум ЦК КП(б)У, який відбувся 29-30 серпня 1937 р. По доповіді С. Косіора пленум розглянув питання "Про буржуазно-націоналістичну організацію колишніх боротьбистів і про зв'язок з цією організацією Любченка П. П.". Розгляд санкціонував Й. Сталін, якому енкаведисти надали відповідні "свідчення" заарештованих колишніх боротьбистів, колег П. Любченка, зокрема А. Хвилі. 30 червня у тривалій промові Панас Петрович категорично заперечив усі висунуті проти нього обвинувачення, але так і не зміг переконати присутніх. З 15-ї до 18-ї години у роботі пленуму було оголошено перерву.
Одразу після перерви й за відсутності П. Любченка пленум ЦК КП(б)У ухвалив: "На підставі матеріалів слідства та очних ставок Любченка з заарештованими учасниками контрреволюційної націоналістичної організації Триліським, Тараном, Войцехівським, Хвилею, Межуєвим, а також на підставі заяви Хвилі на ім'я т. Єжова Пленум ЦК КП(б)У вважає встановленим, що Любченко П. П. не тільки був особисто тісно зв'язаний з керівною групою націоналістичної української контрреволюційної організації, а й входив до складу керівництва цієї антирадянської організації". Така констатація мала наслідком й відповідні "оргвисновки":
"1. Виключити Любченка П. П. з Політбюро та зі складу членів ЦК КП(б)У.
2. Зняти Любченка П. П. з поста голови Раднаркому УРСР.
3. Поставити перед ЦК ВКП(б) питання про виведення Любченка П. П. зі складу кандидатів у члени ЦК ВКП(б) та про виключення його з рядів партії.
4. Передати справу Любченка П. П. у НКВС".
Тим часом стало відомо, що у перерві між засіданнями пленуму П. Любченко застрелив свою дружину і застрелився сам (існує версія, що Любченків убили енкаведисти).
Ось як відреагував на звістку про смерть "прем'єра" С. Косіор: "Поки ми з вами приймали рішення, Любченко застрелився, підтвердивши тим самим, що ми правильно цю справу розібрали".
2 вересня 1937 р. "Правда" надрукувала повідомлення про те, що П. Любченко наклав на себе руки, "заплутавшися у своїх антирадянських зв'язках і, очевидно, боючись відповідальності перед українським народом за зрадництво інтересів України". Несамохіть газета сказала правду - "антирадянських зв'язків" покійний голова РНК УРСР таки не мав, але інтереси рідної землі, українську ідею Панас Петрович справді зрадив. І самогубство його виглядає (на противагу вчинкові М. Скрипника) радше наслідком кримінальних "розборок" між "своїми", аніж актом громадянської мужності...
Оприлюднення офіційною радянською пресою інформації про загибель керівника уряду УРСР викликало жваву реакцію на Заході. Українське бюро у Лондоні 11 жовтня 1937 р. підготувало огляд "Англійська преса про самогубство Любченка", який містив широкий спектр думок британської преси про цю подію.
Так, за Українським бюро, комуністичний "Дейлі уокер", субсидійований із Москви, "дуже охотно промовчав би цю сенсаційну подію, яка стільки світла кинула на жахливе положення в Совітах, але з огляду на її широкий розголос, мусів і він заговорити про самогубство". Відтак, майже дослівно повторюючи настановчу публікацію у "Правде", цей комуністичний часопис, за Українським бюро, "більшовицьким звичаєм повертає кота хвостом: "Любченко попав в протисовітські тенета і, правдоподібно, з боязні, що буде мусів стати перед лице українського народу (!) і понести відповідальність за зраду Україні (!), поповнив самогубство..." Коментували факт самогубства прем'єра підрадянської України і поважні англійські видання. Так, лондонська "Ньюс кронікл" 3 вересня повідомляла, що П. Любченко упродовж кількох останніх років відігравав "неабияку роль в пятнованню "внутрішніх ворогів батьківщини", які стояли на услугах німецьких тайних агентів". "Дейлі геральд" за 3 вересня вміщувала світлину покійного, коментуючи його смерть таким чином: "Оден з совітських провідників, який ще минулого місяця кричав за винищення всяких зрадників Совітів, сам поповнив самогубство зі страху перед викриттям його протисовітської діяльності".
Loading...

 
 

Цікаве