WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Чубар В.Я. - керівник уряду УРСР - Реферат

Чубар В.Я. - керівник уряду УРСР - Реферат


Реферат на тему:
Чубар В.Я. - керівник уряду УРСР
(1891 - 1939) (керував урядом: липень 1923 р. - квітень 1934 р.)
Народився 22 лютого 1891 р. в с. Федорівка на Катеринославщині, нині с. Чубарівка Запорізької області, у селянській родині. По закінченні Олександрівського механіко-технічного училища працював на заводах Краматорська, Гуляй-Поля, Маріуполя, Москви, Петрограда. У революційному русі з 1905 р. Член РСДРП(б) з 1907 р. Активний учасник жовтневих подій 1917 р. у Петрограді. Член Всеросійської ради фабзавкомів, комісар Військово-революційного комітету Головного артилерійського управління. З 1918 р. - член президії ВРНГ, голова правління державних заводів (Сормово-Коломна), очолював комісію Вищої ради народного господарства з відбудови Уралу.
У 1920 р. працював у складі Всеукрревкому та Укртрударму. Був членом ЦК КП(б)У. Очолював Промислове бюро, пізніше перейменоване в Українську раду народного господарства. Водночас - заступник голови РНК. Керував націоналізацією промисловості й створенням органів управління одержавленими підприємствами.
Багато уваги приділяв відбудові Донбасу. Входив до складу спеціальної комісії для розробки проекту адміністративного влаштування Донецького басейну, на основі якого Донбас було оголошено єдиною воєнно-адміністративною й економічною одиницею. Сприяв мілітаризації управління донецькою промисловістю та запровадженню трудової повинності. З метою наближення органів промислового управління до виробництва запропонував перенести Центральне правління кам'яновугільної промисловості (ЦПКП) з Харкова до Бахмута.
На жовтневому (1920 р.) пленумі ЦК КП(б)У разом із А. Івановим проголосував проти обрання на посаду секретаря ЦК КП(б)У секретаря Донецького обкому В. Молотова, який за місяць до цього прибув в Україну. Свій протест обґрунтував "недостатнім знайомством Молотова з українськими умовами і, особливо, партійними течіями".
Під час запровадження політики "воєнного комунізму" підтримав пропозиції В. Леніна про організацію виробництва на принципах "ударності", про залучення фахівців старої школи до управління виробництвом та про централізацію управління промисловістю на принципах "главкізму". Відстоював всупереч В. Леніну принцип колегіальності управління промисловістю, але вчасно виправився і висловився за одноосібність керівництва. На IV Всеукраїнській конференції КП(б)У спочатку підтримав "децистів", однак при обранні нового складу ЦК КП(б)У за списком "децистів" зняв свою кандидатуру з голосування.
Після Х з'їзду РКП(б) підтримав курс на запровадження нової економічної політики. Увійшов до складу комісії з розробки декрету ВУЦВК про заміну продовольчої розверстки продовольчим податком. Очолив роботу УРНГ щодо реорганізації управління промисловістю на основі госпрозрахунку, проводив концентрацію та трестування промисловості. Особисто ним або під його керівництвом розроблено й надано на затвердження УЕР проекти багатьох трестів республіки, серед яких "Хімвугілля", маслоробний та ін. На VI Всеукраїнській конференції КП(б)У (грудень 1921 р.) обґрунтував доцільність збереження й розвитку принципу "комбінування підприємств", який уперше було запроваджено в Україні 1920 р. (об'єднання в єдиний виробничий цикл підприємств кам'яновугільної та металургійної промисловості).
На Х з'їзді партії В. Чубаря обрано до ЦК ВКП(б). Від січня 1922 р. до липня 1923 р. очолював ЦПКП. Перебуваючи на цій посаді, спромігся запобігти голодуванню шахтарів, забезпечити регулярне фінансування ЦПКП, а також вчасну сплату споживачами рахунків за паливо. На VII Всеукраїнській конференції КП(б)У запропонував замінити практику набору шахтарів через біржі праці на вербування агентами підприємств. У 1923 р. провів реорганізацію управління кам'яновугільною промисловістю Донбасу, яка вивела галузь із кризи. З метою здешевлення донецького палива ліквідував кущові й районні управління і замість них утворив самостійні у господарському відношенні рудоуправління; надав виробничу самостійність рудникам щодо розпорядження наявними ресурсами в межах програмних завдань і планів (у заготівлі необхідних матеріалів, їх витрачанні, використанні робочої сили та транспортних засобів тощо). В результаті проведених перетворень в системі ЦПКП замість 9 районних і 46 кущових управлінь було організовано 36 рудоуправлінь.
Після утворення СРСР В. Чубар намагався захищати інтереси України при визначенні стосунків між республіканськими й союзними органами. Як член конституційної комісії РНК УСРР він поставив питання про включення її представника в законодавчу комісію РНК СРСР; про попередню розробку республіканськими наркоматами й спеціальними підкомісіями питань союзно-республіканських взаємин разом із союзними законодавчими органами і наркоматами; про присутність представників республіканських наркоматів на засіданнях колегій відповідних союзних органів з метою інформації.
13 липня 1923 р. у 32-річному віці В. Чубаря обрано головою Раднаркому УСРР згідно з рішенням політбюро ЦК РКП(б), проведеним пануючою "трійкою" у складі Й. Сталіна, Л. Каменєва, Г. Зінов'єва з приводу усунення Х. Раковського. Вступ на посаду відбувся в умовах кризи збуту промислових товарів, спричиненої різким розходженням "ножиців цін" між сільськогосподарськими й промисловими товарами. Тому головним економічним завданням діяльності уряду стало здешевлення промислової продукції. Серед інших проблем, які у першу чергу належало вирішити, В. Чубар вказав запровадження системи протекціонізму щодо промисловості та здійснення імпорту згідно з індустріальними потребами країни; забезпечення заводів і фабрик паливом та сировиною; розвиток кооперативної торгівлі; створення бази для розвитку сільського господарства; наближення влади до мас.
На ХII з'їзді ЦК ВКП(б) у квітні 1923 р. В. Чубар виступив проти пропозицій зменшити ціни на промислові товари за рахунок "урізування" заробітної плати робітників і запропонував інший шлях - скорочення позавиробничих витрат. При розгляді питання про продуктивність праці на вересневому (1924 р.) пленумі ЦК КП(б)У він пов'язував підвищення її продуктивності із запровадженням відрядної оплати праці та збільшенням норм виробітку за рахунок скорочення простоїв і прогулів.
Намагаючись поліпшити рівень господарського управління, приділяв пильну увагу проблемі підготовки кадрів промислових керівників. На жовтневому (1925 р.) пленумі ЦК КП(б)У висловився проти призначення випускників ВТУЗів на адміністративні посади, за набуття ними фахового досвіду на виробництві.
Після звернення ЦК і ЦКК ВКП(б) до населення СРСР з листом "Про боротьбу за режим економії" у квітні 1926 р. В. Чубар очолив центральну республіканську комісію щодо здійснення режиму економії, яка контролювала діяльність аналогічних комісій в усіх наркоматах, округах і районах.
Головною передумовою підвищення продуктивності праці вважав її механізацію на основі електрифікації. Як прихильник плану ГОЕЛРО, очолив його здійснення в Україні. Перебуваючи напосаді голови Укрраднаргоспу, сприяв розробці плану електрифікації Правобережної України. У 1924 р. очолив Комісію з нагляду за розробкою питання електрифікації Дніпра при Раднаркомі УСРР, а 1926 р. - Комітет сприяння Дніпробуду при ВУЦВК. Пов'язував із спорудженням Дніпровської електростанції здійснення економічної революції в господарстві України. Доводив доцільність будівництва електростанції під час дискусії на IХ Всеукраїнському з'їзді рад (серпень 1925 р.), на I Всеукраїнській конференції КП(б)У (жовтень 1926 р.) та ХV Всесоюзній партконференції (жовтень-листопад 1926 р.). На січневому пленумі ЦК РКП(б) 1925 р. порушив питання про спорудження
Loading...

 
 

Цікаве