WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Голубович В.О. - керівник уряду Центральної Ради у 1918 році - Реферат

Голубович В.О. - керівник уряду Центральної Ради у 1918 році - Реферат

австро-угорців в Україні, то будь-яка самостійницька і конструктивна працяукраїнської влади була практично неможливою.
Ось як характеризував тогочасні події В. Голубович. На допиті 5 січня 1921 р. він сказав: "Уряд УНР існував юридично і фактично, але в міру зайняття території німцями він втрачав можливість військового, економічного контролю, і господарями становища ставали німці. З цієї причини контроль над вивезенням за кордон хлібних злаків ставав неможливим і їх вивезення проводилося німцями в значній мірі безконтрольно" .
З огляду на таку поведінку "союзників" ЦР і уряд УНР, за словами В. Голубовича, затягували роботу військових комісій, гальмували підписання тих економічних угод, які німці хотіли нав'язати. Особливо дратував німців проект земельного закону України. На думку В. Голубовича, саме відмова ЦР внести на вимогу німців корективи до згаданого закону штовхнула окупантів на пошук "більш зговірливого контрагента і тим самим прискорила гетьманський переворот" .
Обрання гетьманом України П.Скоропадського докорінно змінило суспільно-політичну ситуацію в Україні. Партії українських есерів і соціал-демократів перейшли в опозицію до нової влади. Невдовзі чільні члени цих партій були заарештовані, інші перейшли на нелегальне становище.
22 червня 1918 р. заарештовано й В. Голубовича. Разом з іншими діячами уряду його звинувачували у так званій справі банкіра Доброго. 22 липня його було засуджено на 2 роки ув'язнення, яке відбував у Лук'янівській тюрмі до 16 грудня 1918 р.
Після антигетьманського повстання і опанування становищем в Україні Директорією УНР, де провідну роль відігравали члени УСДРП В. Винниченко і С. Петлюра, позиції УПСР в суспільно-політичному і державному житті України дещо послабли. І знову наступ більшовиків змушує українську владу покинути Київ.
На початку лютого 1919 р. В. Голубович разом з М. Грушевським, О. Жуковським, І. Лизанівським через Вінницю виїхав до м. Кам'янець-Подільський (нині Хмельницької обл.). Тут вони розгорнули активну політичну діяльність, створили опозиційний Директорій "Комітет охорони республіки". Однак 24 березня 1919 р. за наказом члена Директорії П. Андрієвського цей орган було заборонено, М. Грушевський і О. Жуковський відбули за межі України, а В. Голубович переїхав до Східної Галичини, а потім - до Рівного .
Після налагодження стосунків між УПСР і УСДРП В. Голубович за вказівкою ЦК українських есерів вернувся до Кам'янця-Подільського, де взяв участь у редагуванні і виданні партійного щоденника "Трудова громада", на шпальтах якого широко висвітлювався український повстанський рух проти більшовиків і денікінців.
31 травня 1919 р. за особистим розпорядженням С. Петлюри В. Голубовича призначають головою української місії, яка мала виїхати до Італії для встановлення торговельно-економічних зв'язків і проведення закупки матеріалів, зокрема, воєнного характеру. Однак через неможливість вчасно вирішити питання про подолання кордонів ця поїздка не відбулася. У подальшому він продовжує грати активну роль в діяльності тієї частини членів ЦК УПСР, які перебували у Кам'янці. Його знову вводять до складу керівного органу партії українських есерів. У другій половині вересня 1919 р. В. Голубович здійснив нелегальну поїздку через фронти з Кам'янця-Подільського до Золотоноші (Полтавської губ., нині Черкаської обл.) з метою ознайомлення зі станом повстанських сил на Україні.
Як свідчать записи в щоденнику В. Голубовича за другу половину 1919 р., він був добре ознайомлений з зовнішньою політикою УНР і переговорами з поляками, до яких українські есери ставилися негативно. У нього були постійні зв'язки з членами ЦК УПСР, котрі перебували в Польщі. Так, він отримав повідомлення про підписання 2 грудня 1919 р. у Варшаві угоди між поляками й УНР, про заяву Ю. Пілсудського, що нібито 20 січня 1920 р. Велика Британія офіційно визнає УНР. Однак при цьому його кореспондент підкреслював, що "стосунки з Польщею гарні тільки на словах. Дії поляків говорять про протилежне" . І це відповідало дійсності, бо, наприклад, польська військова влада намагалася закрити часопис "Трудова Громада", який редагував В. Голубович.
В. Голубович отримав від ЦК УПСР повноваження взяти участь у конференції представників соціалістичних партій народів Росії, яка мала відбутися у Варшаві 20 березня 1920 р. Йому надавалися повноваження від імені партії виступати по всіх питаннях порядку денного, робити заяви і підписувати декларації. Однак по приїзді до Польщі з'ясувалося, що конференція переноситься до м. Рига (Латвія). Дістатися туди він не зумів.
Після повернення до Кам'янця і продовження роботи в редакції часопису В. Голубович 8 травня 1920 р. отримав від ЦК УПСР доручення виїхати до Вінниці і репрезентувати ЦК партії "на урядових, громадських і міжпартійних нарадах". При цьому зауважувалося, що його участь не повинна "суперечити офіційно визначеним позиціям партії" .
Однак на цей час стосунки між есерами і соціал-демократами знову загострилися. Окремі діячі УПСР були заарештовані, їх звинувачували в антиурядових діях, "більшовизмі". Підстави для цього, мабуть, були. Зокрема, сам В. Голубович засвідчив, що чільні діячі есерів, котрі перебували в Кам'янці, ще в лютому-березні 1920 р. отримали від Закордонної делегації УПСР доручення зав'язати переговори з радянською владою на платформі її визнання.
Після тривалих мандрів до Києва і Вінниці В. Голубович у червні 1920 р. вернувся до Кам'янця, куди в липні вступили радянські війська. Спочатку працював членом комісії з організації технічного факультету в Кам'янець-Подільському університеті, проте у серпні 1920 р. він був заарештований особливим відділом надзвичайної комісії при реввійськраді 14-ї армії Південно-Західного фронту.
Як свідчить протокол допиту В. Голубовича від 24 серпня, його звинувачували в організації постачання петлюрівської армії, організації Центрального повстанського комітету та в безпосередній участі в складі уряду УНР. У травні 1921 р. Надзвичайний трибунал УСРР, який розслідував "справу ЦК УПСР", засудив В. Голубовича до 5 років примусової праці у таборах. Але вже наприкінці цього ж року його звільнили за амністією ВУЦВК. Така послужливість влади була зумовлена політичними міркуваннями, передусім, щоб залякати і розколоти українську інтелігенцію.
Після звільнення деякий час працював інженером-будівельником в Українській раді народного господарства, де згодом очолив відділ капітального будівництва.
Уже в березні 1931 року В. Голубовича знову заарештовано у справі "Українського національного центру", який нібито ставив за мету ліквідацію радянської влади. При обшуку в його помешканні було вилучено 98 фотознімків та лист від М. Грушевського . Під тиском слідства В. Голубович "признав свою вину" у контрреволюційній діяльності і був позбавлений волі.
16 травня 1939 р. Всеволод Голубович помер у Ярославській тюрмі.
Loading...

 
 

Цікаве