WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Західноукраїнської Народної Республіки - історія - Реферат

Уряди Західноукраїнської Народної Республіки - історія - Реферат

самостійною Західноукраїнською Народною Республікою, державну владу в якій "виконує весь народ через своє заступництво" в Установчих зборах, обраних на "основі загального, рівного, безпосереднього, тайного і пропорціального права". 16 листопада Державний секретаріат визначив функції, обов'язки та принципи формування органів державного управління у повітах, містах і гмінах, права державних повітових комісарів. Згідно з "Уставами й інструкціями для повітових органів Української Національної Ради", комісари обиралися відпоручниками (уповноваженими) усіх громад та оголошувалися "верховним органом громадської національної влади" та державної влади у повіті. Визначалися обов'язки і завдання сільських комісарів, які на випадок надзвичайних обставин ставали начальниками громад. Загалом повітові та сільські комісари мали тямити, що "в своїй діяльності являються відповідальними перед Українською національною радою, Українською державою, українським народом".
Реалізовувалися ці демократичні засади державного будівництва за екстремальних обставин, зумовлених насамперед тим, що молодій державі уже з першого дня її виникнення треба було захищати незалежність від іноземних агресорів. 1 листопада розпочався наступ польських, а трохи згодом і румунських військ, за спиною яких стояли країни Антанти, зокрема Франція. 22 листопада польське військо захопило Львів, і уряд ЗУНР вимушений був переміститися спочатку до Тернополя, а 1-2 січня у Станіславів (Станіслав), нині Івано-Франківськ.
Незважаючи на ці вкрай несприятливі умови, державотворча діяльність розгорталася. Її здійснювали УНРада (законодавчий орган) і Рада державних секретарів (виконавчий орган). У реальному житті чітке розмежування функцій між законодавчою і виконавчою владою не завжди простежувалося. Наприкінці жовтня - початку листопада 1918 р. УНРада складалася з 72, а на початку січня 1919 р. з 123 осіб. 3 січня Друга сесія УНРади у Станіславові утворила президію і обрала президентом Є. Петрушевича. 4 січня сформовано новий уряд на чолі з С. Голубовичем, який керував також фінансами, торгівлею й промисловістю. Державними секретарями були: В. Панейко - закордонних справ (з 10 березня - М. Лозинський); І. Макух - внутрішніх справ; Д. Вітовський - військових справ (з 12 лютого - В. Курманович); О. Бурачинський - судочинство; А. Артимович - просвіти й віросповідання; І. Мирон - шляхів, пошти й телеграфу; М. Мартинець - земельних справ; М. Козаневич - публічних робіт; Л. Цегельський - державний секретар без портфеля. Другий уряд ЗУНР був теж коаліційним, складався з націонал-демократів, радикалів та безпартійних.
У внутрішній політиці уряди ЗУНР особливу увагу звертали на функціонування й розвиток народного господарства. З огляду на те, що більшість населення краю була зайнята в сільському господарстві, яке за час війни було зруйноване, органи влади розробляли програму його докорінного реформування. Підготовлений спеціальною урядовою комісією проект закону про земельну реформу 14 квітня 1919 р. було схвалено. Закон передбачав збереження приватної власності на землю. Конфіскації підлягали поміщицькі, державні, монастирські та єпископські землеволодіння, які перевищували "найвищу границю індивідуального посідання землі". Конфісковані землі розподілялися серед безземельних і малоземельних селян, а також і насамперед - серед жовнірів, які брали участь у "теперішній війні за волю України". Частина їх призначалася для "творення взірцевих господарств, рільничих шкіл, інших промислових, просвітніх, добродійних і загальнокорисних завдань". Чимало було зроблено для поліпшення матеріального становища селянства, забезпечення найбідніших прошарків харчами і зерном. 12 квітня ухвалено закон про 8-годинний робочий день.
Засади розвитку шкільництва були чітко окреслені в законах УНРади від 13 лютого 1919 року "Про основні уладження шкільництва на Західній області Української Народної Республіки" та від 14 лютого "Про удержавлення приватних шкіл і вчительських семінарій". Закони оголошували всі школи, в т.ч. й професійні, а також приватні - державними, а учителів - державними службовцями. В республіці було 30 українських середніх навчальних закладів, зокрема, 20 гімназій та 7 учительських семінарій. Закон від 13 лютого гарантував національним меншинам навчання рідною мовою. У Станіславові, Тернополі, Стрию (нині Львівської обл.) і Коломиї (нині Івано-Франківської обл.) відкрито єврейські гімназії. 24 лютого Державний секретаріат просвіти та віросповідань видав "Розпорядок" про викладання української мови у державних середніх школах. Законом УНРади від 15 травня державною мовою оголошувалася українська, але національним меншинам було гарантовано "свободу вживання як усно, так і в письмах їх матірної мови в урядових зносинах з державними властями".
Надзвичайно важливим аспектом внутрішньоі зовнішньополітичної діяльності ЗУНР була проблема возз'єднання українських земель в єдиній незалежній державі. Вона розглядалася насамперед як реалізація споконвічних устремлінь українського народу до державної єдності і як вирішальний чинник зміцнення ЗУНР та УНР в боротьбі за самозбереження від загрози чергового розчленування та іноземного поневолення України. Для галичан, як і буковинців та закарпатців, державне самовизначення західноукраїнських земель було не самоціллю, а тільки важливим етапом на шляху до самостійної соборної України.
УНРада та уряд ЗУНР були ініціаторами злуки двох українських держав та спільної боротьби проти іноземних агресорів. Цим вони сповнювали повсюдні ухвали народних зібрань, зокрема буковинського віча у Чернівцях та закарпатського в Хусті, про возз'єднання українських земель у єдиній державі. 6 листопада 1918 р. київська газета "Нова рада" опублікувала звернення УНРади "До всіх свідомих синів цілої України від Сяну аж по Кубань" прийти "на поміч братам галичанам" захистити незалежність ЗУНР. 10 листопада УНРада доручила "державному секретаріатові поробити потрібні заходи для з'єднання всіх українських земель в єдиній державі". Внаслідок переговорів 1 грудня у м. Фастів (нині Київської обл.) між урядами ЗУНР та УНР був підписаний передвступний договір про злуку "Обох Українських держав в одну державну одиницю". 3 січня 1919 р. у Станіславові сесія УНРади прийняла закон про злуку ЗУНР з УНР та доручила "Державному секретаріатові негайно розпочати переговори з київським правительством для сфіналізування договору про злуку".
16 січня 65-членна делегація УНРади від різних політичних партій і організацій та всіх складових ЗУНР - Східної Галичини, Буковини й Закарпаття - на чолі з першимвіце-президентом приїхала до Києва для "нотифікування злуки". До складу делегації входили державні секретарі Д. Вітовський, І. Мирон, О. Бурачинський, Л. Цегельський та інші. 21 січня Директорія УНР привітала ухвалу Української Національної Ради ЗУНР від 3 січня. Урочистий Акт злуки було проголошено 22 січня на Софійському майдані у Києві. Від імені ЗУНР державний секретар Л. Цегельський зачитав ухвалу УНРади від 3 січня, а Ф. Швець - "Універсал Директорії Української Народної Республіки", який сповіщав "український народ про велику подію в історії землі нашої Української": "Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України - Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська велика Україна". 23
Loading...

 
 

Цікаве