WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Української Держави - історія - Реферат

Уряди Української Держави - історія - Реферат

міністр землеробства, Н. Таганцев - міністр юстиції; 10 серпня його офіційно визнала Франція).
Проте П. Врангель створив всі умови для того, щоб цей уряд не мав реальної повноти влади. П. Врангель же у Криму поєднував посади головнокомандувача збройними силами Півдня Росії та правителя Півдня Росії, тобто у своїй особі об'єднував і військову і цивільну владу на півострові. Такий стан речей зберігався увесь той час, поки влада в Криму була в руках білогвардійців.
Після остаточного захоплення півострова радянськими військами у листопаді 1920 р. в Криму було створено обласний революційний комітет (Кримревком), головою якого став Бела Кун. Разом із секретарем Кримського обкому РКП(б) Р.Землячкою він наприкінці 1920 - початку 1921 р. був ініціатором і натхненником звірячих масових репресій.
Через деякий час у керівництві Кримревкому розгорівся конфлікт. Бела Кун став надсилатиреляції до ЦК РКП(б), в яких наполягав на тому, щоб відкликати з території Криму всіх "старих більшовиків" (тобто тих, хто брав участь у революційному русі з 1917 р.) - Ю.Гавена, С.Бабахана, І.Фірдевса, П.Новицького, Л.Немченка та багатьох інших, а замість них прислати з Москви "перевірених" товаришів. Щоб "поліпшити моральний клімат у керівництві, налагодити нормальну роботу радянських органів влади", Бела Кун був відкликаний з півострова.
За рішенням ЦК РКП(б) з Челябінська до Криму 20 лютого 1921 р. прибув новий голова Кримревкому М. Поляков. Він займав цю посаду з 21 лютого до 7 листопада 1921 р.
Восени 1920 р., коли радянська влада остаточно закріпилася в Криму, перед ЦК РКП(б) постало питання про дальшу долю півострова. Більшовики розглядали Крим як плацдарм для майбутнього проникнення до Туреччини і далі - на весь Схід. Тому на території Кримського півострова було вирішено створити автономну республіку у складі Російської Федерації.
Одночасно з обговоренням питання про створення автономії Кримський обком розпочав процес переходу від ревкомів до виборних рад. Було вирішено провести вибори спочатку в містах, де були "найбільш підготовлені пролетарські маси": Сімферополі, Севастополі, Керчі, Феодосії. Строки виборів в міські ради були визначені з 5 до 15 липня 1921 р., вибори по повітах в районні ради - з 25 липня, а вибори в сільради - з 5 серпня. У першій половині вересня відбулися повітові з'їзди рад, на яких були обрані делегати на I Всекримський з'їзд рад.
7 листопада 1921 р. у Сімферополі відкрився I Всекримський з'їзд рад. Він заслухав звіт Кримревкому про здійснену за рік роботу, прийняв закон про землю, розглянув питання про впровадження непу в Криму. Центральне місце в роботі I Всекримського з'їзду рад зайняло питання про утворення Кримської АСРР. З'їзд оголосив Крим автономною республікою, затвердив конституцію, яка була підготовлена на V партконференції (листопад 1921 р.), обрав ЦВК рад (КримЦВК) та голову РНК.
Кримський ЦВК був обраний в складі 50 осіб та 15 кандидатів (до складу увійшли Ю. Гавен, М. Поляков, Бортников, Шіндарев, Максимов, Барабаш та ін.). Невдовзі був сформований апарат управління Кримської АСРР (13 наркоматів та 3 управління). Головою Кримського ЦВК було обрано Ю.Гавена, а головою РНК - М.Саід-Галієва.
?
УЛЬЯНОВ Дмитро Ілліч керівник урядом Криму (1919)
(1874 - 1943)
(керував радянським урядом:
травень-червень 1919 р.)
Народився 16 серпня 1874 р. у м. Симбірськ, нині Ульяновськ, РФ, у багатодітній сім'ї директора народних училищ Симбірської губернії Іллі Ульянова. Брат В. Ульянова (Леніна). У 1894 р. закінчив Самарську гімназію і вступив на медичний факультет Московського університету. Досить рано примкнув до партійної роботи. За участь у революційному русі 1897 р. його заарештовано, виключено з університету, вислано із столиці. З 1898 р. був під гласним поліцейським наглядом у Подольську. У 1901 р. закінчив медичний факультет Юр'євського (Тартуського) університету і з 1902 р. працював лікарем на півдні Росії, одночасно беручи активну участь у революційному русі. З 1900 р. - член соціал-демократичної організації "Искра", а в 1903 р. стає членом РСДРП(б). У 1905- 07 рр. починає практикувати в Симбірську, а потім у Серпуховському повіті Московської губернії. У 1911 р. приїхав у Крим, де працював повітовим лікарем у Феодосії. У роки Першої світової війни мобілізований в армію, де працював лікарем шпиталю в Севастополі, потім Одесі, в санітарній управі Румунського фронту.
Від грудня 1917 р. - член Таврійського комітету РСДРП(б). На початку 1918 р. обрано до редколегії газети "Таврическая правда". Після поразки більшовицького уряду у квітні 1918 р. протягом року (до 1919 р.) вів революційну роботу в підпіллі.
Після того, як у Криму в квітні 1919 р. знову була встановлена влада більшовиків, Д. Ульянов стає членом Євпаторійського комітету РКП(б) та членом Кримського ревкому. Завдяки тому, що у Москві не змогли вчасно визначитися з новим головою уряду Кримської Соціалістичної Радянської Республіки, його призначили виконуючим обов'язки голови Кримської РНК Кримської СРР, а також наркомом охорони здоров'я і соцзабезпечення. Цю посаду він обіймав до літа 1919 р. - поки існувала республіка.
Після остаточного захоплення Кримського півострова Червоною армією наприкінці грудня 1920 р. Д. Ульянов - член Кримського обкому РКП(б) і ревкому, керівник Центрального управління курортами Криму. Під час перебування на цій посаді здійснював націоналізацію палаців, маєтків, вілл і пристосування їх під санаторії.
Навесні 1921 р., зважаючи на неодноразові прохання Кримського уряду, через "систематичне пияцтво, виступи у такому стані на мітингах, партійних зборах та розкладання навколишніх", був відкликаний з Криму. Від 1921 р. до 1941 р. працював у Москві на різних посадах: в наркоматі охорони здоров'я, Комуністичному університеті ім. Я. Свердлова, в науковому секторі поліклініки Санітарного управління Кремля (з 1933 р.). У 1941- 42 рр. жив в Ульяновську, а потім знову вернувся до Москви. Помер 16 липня 1943 р. у селищі Горки Ленінські Московської області РФ, поховано у Москві.
Література
Борьба большевиков за власть Советов в Крыму. - Симферополь, 1957.
Боєчко В. Д., Ганжа О. І., Захарчук Б. І. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. - К., 1994.
Зарубин А. Г., Зарубин В. Г. Без победителей. Из истории гражданской войны в Крыму. - Симферополь, 1997.
Касьянов Г. В., Марочко В. И., Мовчан О. Н., Ткачёва Л. И. Крымская АССР: 20-е - 30-е годы: Исторический очерк. - К., 1989.
Loading...

 
 

Цікаве