WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Української Народної Республіки доби Директорії - історія - Реферат

Уряди Української Народної Республіки доби Директорії - історія - Реферат

наприклад, президент Української Національної Ради Є. Петрушевич у розмові з деякими членами наддніпрянського уряду заявляв, що, мовляв, Антанта Петлюрі не вірить, бо вважає його за більшовика, і тому не дасть допомоги Україні, доки на чолі армії стоятиме Петлюра". Такої ж позиції дотримувалися праві українські сили. Вони, як свого часу й ліводемократичні, не хотіли визнавати своєї поразки і підтримувати діяльність уряду Б. Мартоса. У червні П. Андрієвський написав С. Петлюрі гострого відкритого листа, в якому оприлюднив спосіб, яким було створено уряд Б. Мартоса, назвав його неконституційним і заявив, що такий поворот справ примусив "мене де-факто не брати участі в роботі Директорії, бо не міг я підписуватись і відповідати за те, співтворцем чого я не був". Він називав уряд Б. Мартоса пробільшовицьким і нефаховим, закликав його відійти від державної роботи. Одночасно праві готували новий державний переворот.
9 червня у Проскурові отаман П. Болбочан спробував оволодіти Запорозьким корпусом і з його допомогою вчинити заколот проти С. Петлюри. Але й цього разу виступ правих провалився. Наступного дня П. Болбочана арештували, а 28 червня розстріляли.
Незважаючи на несприятливі умови, в травні-червні командуванню вдалося реорганізувати армію УНР за регулярнимпринципом. 13 травня було ухвалено закон про державну військову інспекцію. Її очолив полковник В. Кедровський. Інспекція сприяла якісним змінам в армії. Вже на початку червня армія УНР перейшла в контрнаступ на радянські війська і досягла лінії Старокостянтинів - Проскурів - Кам'янець-Подільський. 6 червня уряд УНР вернувся на свою територію. На кілька місяців місцем його осідку став Кам'янець-Подільський. "Після тісних вагонів, в яких ми перебували кілька місяців у тяжкій і небезпечній евакуації, Кам'янець видався нам великим і гарним містом, в якому легко розмістились всі наші міністерства і весь наш урядовий апарат", - згадував М. Ковалевський, на той час міністр земельних справ. З поверненням на свою територію уряд УНР активізувався, прагнучи будь-що втілити в життя декларовану в квітні орієнтацію на власні сили. У цьому зв'язку він надавав особливого значення повстанському рухові, який широко розгорнувся в тилу більшовиків. 9 червня в Чорному Острові завершилися переговори між урядом і представниками Всеукрревкому, який очолював повстанський рух на Правобережній Україні. Від імені Всеукрревкому переговори вели українські есери й соціал-демократи-незалежники Д. Одрина, Т. Черкаський, І. Часник, А. Пісоцький. Сторони дійшли згоди в тому, що залишається чинною рівненська декларація уряду, але на місцях формуються трудові ради не лише з контрольними, а й адміністративними та господарськими функціями влади. Д. Одрина і Т. Черкаський увійшли до уряду Б. Мартоса.
20 червня військова делегація УНР на чолі з генералом С. Дельвігом підписала у Львові тимчасовий договір з представниками польської армії про припинення воєнних дій, встановлення між польською та українською арміями демаркаційної лінії. Це був помітний успіх уряду УНР, бо відпадала необхідність боротися на два фронти і створювалася можливість зосередити всі збройні сили на більшовицькому фронті, де на початку червня розпочався успішний наступ.
До 25 червня всі міністерства розгорнули роботу у Кам'янці-Подільському. Того дня відбулося засідання уряду з участю С. Петлюри. На засіданні йшлося про створення тісншого контакту між Директорією та урядом. Одночасно ставилось питання про законодавче унормування компетенцій цих обох вищих органів влади. На втручання членів Директорії в роботу Кабінету міністрів останній відреагував підготовкою законопроекту "Про тимчасові статути Кабінету й Ради народних Міністрів, про порядок затвердження й оголошення законів і постанов та про скасування попередніх законів в цій справі". Законопроект підвищував статус уряду, передавав до його компетенції "як законодавчі, так і інші справи вищого державного керування, які спеціальними законами не віднесені до безпосереднього відання Директорії, не можуть поступати на остаточне розв'язання Директорії без попередньої ухвали Кабінету або Ради". Однак далі законопроекту справа не пішла. Неврегульованість взаємин між Директорією та урядом залишалась і надалі "ахіллесовою п'ятою" державної машини УНР.
Разом з тим потребувала негайного реагування ціла низка важливих проблем, насамперед - соціально-економічного характеру. Дезорганізація виробництва та загальний економічний спад порушили товарообмін між містом і селом, а також України з іншими державами. Через постійні воєнні дії та часті зміни влади була повністю розвалена податкова система. Бюджет УНР не поповнювався. Як такого його у 1919 р. не було. Фінансова криза підривала українську державність суттєвіше, ніж невдачі на фронті. Грошей бракувало на все: утримання армії, державно-адміністративного апарату, систем освіти, охорони здоров'я і т. ін.
Основним джерелом фінансових ресурсів для уряду стала грошова емсія. 23 липня Кабінет міністрів ухвалив закон про надання міністерству фінансів права на додатковий випуск грошових знаків на суму 2 млрд гривень. Але виконати це рішення теж було непросто. Техніка не давала змоги якісно в такій кількості друкувати банкноти в Україні. Їх замовляли в Німеччині, звідки літаками транспортували в УНР. До жовтня 1919 р. до Кам'янця-Подільського було завезено більше ніж 1,5 млрд гривень.
Відзначимо зусилля уряду у створенні податкової системи, проведенні земельної реформи, налагодженні роботи промислових підприємств. Хоча уряд досяг окремих невеликих успіхів, однак загалом соціально-економічна ситуація в країні залишалась катастрофічною. Не вдалося подолати бар'єр, що роз'єднував демократичні й ліберальні українські політичні кола. 29 червня 20 українських політиків, в основному представники партії соціалістів-федералістів, опублікували в пресі "Меморандум громадських діячів Поділля до Директорії УНР", в якому викривали помилки державної влади, вимагали реформувати Директорію в "тимчасове одноособове президентство з певною тимчасовою конституцією", сформувати Кабінет мінстрів за професійною, а не партійною ознакою, скасувати постанову про трудові ради й вирішити земельне питання шляхом викупу землі селянами. Разом з тим вони заявили, що не вестимуть політичної боротьби проти уряду.
Напруженими залишалися стосунки з галицьким урядом. 9 червня Виділ Української Національної Ради проголосив Є. Петрушевича диктатором, що не могло не викликати негативної реакції з боку демократично зорієнтованої Директорії. "Ми ніяк не могли оправдати такого кроку з боку відповідальних представників галицького громадянства, що провадило свою національно-визвольну боротьбу під гаслами народоправства, - писав І. Мазепа. - Тому ми вважали, що акт 9 червня -
Loading...

 
 

Цікаве