WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Української Народної Республіки доби Директорії - історія - Реферат

Уряди Української Народної Республіки доби Директорії - історія - Реферат

Швець - народної освіти, фінансів, торгу й промисловості, земельних справ. А. Макаренко - шляхів, пошти та телеграфів.
Українська преса 1919 р., аналізуючи статус першого уряду УНР доби Директорії, зазначала, що "Рада мністрів була органом виключно екзекутивним, виконуючим, контролюючим діяльність органів місцевої влади; політикою вона не керувала, була, так би мовити, "аполітичним" кабінетом. Політикою керувалиДиректорія й урядові партії. Через те й кабінет В. Чехівського складений був у порядку делегування міністрів комітетами партій і з відповідальністю партій за своїх міністрів, а не голови кабінету за всіх міністрів і всіх останніх - за цілий кабінет, як це прийнято в конституційних державах". Фактично подібна конструкція уряду була спробою Національного союзу утриматись на поверхні політичного життя. Але цього не сталося. На початку січня 1919 р. Національний союз фактично самоліквідувався, і його смерть виявилася малопомітною. Для уряду В. Чехівського це був не дуже щасливий знак.
1921 р. на суді, який влаштувала більшовицька влада над лідерами УПСР, В. Чехівський дав таку характеристику своєму урядові: "Я можу сказати, що власне мого кабінету не було, я його не організовував і за нього не відповідав. Це був кабінет директоріальний. В міжнародній політиці він визначався тим, що стояв на зовсім іншій позиції, ніж я". Тут В. Чехівський мав на увазі ось яку річ. Відновлення УНР відбулося у вкрай несприятливих для України зовнішньополітичних обставинах. Країни Антанти з підозрою зустріли діяльність Директорії, бо дивились на Україну лише як на південну частину Росії. В середині грудня 1918 р. вони почали висадку в Одесі обмеженого контингенту своїх військ. 13 січня 1919 р. до Одеси прибув штаб французької десантної дивізії на чолі з генералом д'Ансельмом. Він зажадав від українських військ залишити район навколо Одеси. В кінці 1918 р. на північно-східних кордонах УНР з'явились війська радянської Росії. 24 грудня наркомат закордонних справ РСФРР повідомив у пресі, що у зв'язку з анулюванням Брестської мирної угоди радянська Росія більше не визнає Україну суверенною державою. Однак оголосити про введення своїх військ в Україну більшовики не наважилися. Вони зробили це з тактичних міркувань, вважаючи законним урядом України створений у Курську маріонетковий тимчасовий робітничо-селянський уряд України.
Україна опинилася не просто між двома військовими силами, а між принципово різними політичними системами, а отже, постала проблема вибору однієї з них. Пошуки орієнтації розкололи українців на кілька таборів. Вони не могли не позначитись на долі уряду В. Чехівського та його самого. Останній ще у грудні виступав за впровадження радянської форми влади, але без більшовицького радикалізму. Одночасно він вважав за потрібне і можливе домовитись з більшовиками, ініціював поїздку до Москви дипломатичної місії В. Мазуренка. В грудні його позиція збігалась з напрямом думок В. Винниченка. Але на початку січня останній змінив свої орієнтири на користь Антанти. На VI з'їзді УСДРП в січні 1919 р. вияснилося, що голова Директорії та голова уряду по-різному бачили державотворчу перспективу, що було тривожним симптомом. На з'їзді взяла гору ідея скликання парламенту, до керівництва партією прийшли нові люди. В. Винниченко та В. Чехівський були обрані лише кандидатами в члени ЦК УСДРП.
23 січня в Києві відкрився Трудовий Конгрес, на який прибуло понад 400 депутатів. Це був досить напружений час, більшовицькі війська підходили до Києва. Тому єдиним питанням, яке широко дискутувалося на Конгресі, була проблема вибору між радянською і демократичною парламентською політичними системами. Конгрес після гострих дебатів і залишення засідання лівими делегатами висловився за демократичний лад в Україні та підготовку закону про вибори всенародного парламенту. Зважаючи на несприятливу військову ситуацію, було визнано за доцільне тимчасово припинити роботу Конгресу і зберегти Директорію як верховну владу УНР. 28 січня Конгрес ухвалив "Універсал Трудового конгресу до українського народу", в якому була визначена тимчасова схема української державності.
Поповнена представником ЗУНР Директорія визнавалася вищою владою. Проте її функції не були регламентовані. Одночасно Універсал говорив про створення шести комісій Трудового конгресу для підготовки законопроектів. Виконавча влада доручалась Раді народних міністрів, яка мала відповідати за свою роботу перед Трудовим Конгресом, а на час припинення його засідань - перед Директорією. Уряду доручалося негайно виробити інструкцію про вибори в трудові ради, підготувати разом з комісіями закон про вибори всенародного парламенту незалежної соборної Української Республіки. Конгрес висловив "нерушиме побажання, щоб Директорія і Рада народних Міністрів провадили надалі свою працю по проведенню земельної реформи […] Одночасно Правительство повинно негайно подбати про знищення безробіття шляхом відновлення промисловості, про поліпшення долі робітництва і про закріплення всіх революційних здобутків українського пролетаріату".
Намагаючись дати певні соціальні аванси селянству й робітникам, Унверсал Трудового Конгресу обійшов мовчанкою надзвичайно вагомі конституційні підвалини УНР, зокрема про розподіл владних функцій між Директорією та урядом, межу їх компетенції. Ця обставина в майбутньому постійно давала себе знати негативними проявами. Таким чином, Трудовий Конгрес не виробив цілісної політичної системи, хоча зміцнив позиції прихильників союзу з Антантою та антибільшовицькі настрої в Директорії. Ще більше ці настрої зміцнив невдалий для УНР хід війни з РСФРР. Червоні війська швидко і досить легко просувалися вглиб української території, їм симпатизувало міське пролетарське населення. Це ж можна сказати і про бідніше селянство. Маятник же політичних настроїв державної еліти УНР став зміщатись зліва вправо. Проголошені в грудні ідеї міждержавного нейтралітету забувалися, розпочався пошук контактів з могутньою на той час Антантою.
Ця обставина показала, що коаліційний уряд втратив будь-який сенс. 31 січня 1919 р. Директорія видала наказ № 115, яким звільнила згідно з проханням весь склад уряду В. Чехівського і одночасно доручила С. Остапенкові скласти нову Раду міністрів. Це був певний крок вперед, невеликий карт-бланш прем'єру, адже В. Чехівському дістався уже сформований уряд. Проте 31 січня не стало останнім днем роботи старого кабінету. Йому довелося працювати ще два тижні, провести евакуацію державного апарату УНР з Києва до Вінниці, яка з 2 лютого стала центром осідку Директорії та уряду.
Початок лютого приніс значні політичні зміни в життя УНР. У цей час відбулися перші неофіційні контакти представників УНР з французьким командуванням. Французи вимагали реорганізувати Директорію та уряд, вивести з них
Loading...

 
 

Цікаве