WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

Депортації мали превентивний характер. Висилалися всі, хто у майбутньому міг би організувати опір владі.
Ілюзії "золотого вересня" швидко розвіялися. Хоч у першу чергу від репресій постраждали польські службові особи й осадники, населення західних областей УРСР гостро відчуло ту несвободу, якою тоталітарний режим огорнув кожну людину, даючи їй гарантований мінімум засобів існування.
22 червня 1941 р. волею А. Гітлера Радянський Союз перетворився з ворога західних демократій на їх союзника. У надії на допомогу він приєднався до Атлантичної хартії, підписаної у серпні 1941 р. президентом США Ф. Рузвельтом і прем'єр-міністром Великої Британії У. Черчіллем. Цей доленосний для світової цивілізації документ проголошував відмову двох великих держав від застосування політики сили у міжнародних відносинах на післявоєнний період.
Ще раніше, у липні 1941 р. радянська дипломатія уклала угоду з емігрантським урядом окупованої Польщі у Лондоні. Вона передбачала відновлення дипломатичних відносин і співробітництво з Польщею у війні проти Німеччини та її союзників. Газета "Правда" 31 липня 1941 р. надрукувала текст угоди, який починався з декларації такого змісту: "Уряд СРСР визнає радянсько-німецькі договори 1939 р. щодо територіальних змін у Польщі як такі, що втратили силу".
Визнання радянсько-німецьких договорів 1939 р. нечинними було логічним після нападу Гітлера на Радянський Союз. Але воно не означало відмови від територій, захоплених у Польщі всупереч Ризькому договору 1921 р. У перші роки війни здавалося, що територіальна проблема залишиться нерозв'язною у взаємовідносинах між новими союзниками. У. Чер- чілль писав, що англійський уряд був зобов'язаний захищати інтереси старого союзника (тобто Польщі), а тому не міг визнати законною окупацію росіянами польської території у 1939 р. Проте з літа 1941 р., продовжував він, "ми не могли змусити нашого нового союзника, який опинився у великій небезпеці, відмовитися хоча б на папері від прикордонних областей, які він протягом ряду поколінь вважав життєво важливими для своєї безпеки" 19.
Нападаючи на Радянський Союз, Гітлер не думав, що йому, як свого часу Вільгельму II, доведеться воювати на два фронти. Планувалася блискавична війна. Та розрахунки нацистів на бліцкриг не виправдалися, хоча поразки двох перших років війни слід визнати катастрофічними для Радянського Союзу.
Результатом цих поразок стала окупація всієї України та вихід військ вермахту до Кавказького хребта і на Волгу. За цих умов основний тягар війни ліг на Росію. Російський народ витримав його і спромігся у зимові місяці 1942-1943 рр. повернути весь хід Другої світової війни на користь Об'єднаних Націй. На останніх етапах війни Німеччина з уже вичерпаними резервами змушена була воювати на два фронти, без перспективи на перемогу.
У грудні 1942 р. Червона армія звільнила від німецьких окупантів перші населені пункти Донбасу. За півроку безперервних боїв від ворога було очищено всю Лівобережну Україну.
У вересні 1943 р. Раднарком УРСР та інші республіканські організації перебазувалися з Москви у Харків. Згодом війська чотирьох фронтів форсували Дніпро на багатьох напрямках і створили плацдарми на правому березі. Почалася заключна стадія битви за Україну - звільнення Криму, Правобережжя і західних областей.
Прагнучи використати патріотичні почуття українців, Й. Сталін потурбувався внести корективи у національну політику. В жовтні 1943 р. було засновано ордени Богдана Хмельницького трьох ступенів. Фронти, які діяли на території УРСР, дістали назву Українських. На початку лютого 1944 р. Верховна Рада СРСР зробила істотні поправки до Конституції СРСР, завдяки чому стало можливим перетворення двох найголовніших загальносоюзних наркоматів - оборони і закордонних справ - на союзно-республіканські. У зв'язку з цим Верховна Рада УРСР видала укази про утворення відповідних наркоматів. Виникла формальна можливість для виходу УРСР на арену міжнародного життя.
Україна належала до числа тих європейських регіонів, які приречені були найбільше постраждати від війни через своє геополітичне становище. По українській землі фронт прокотився двічі, спочатку з заходу на схід, а потім у зворотному напрямку. Все, що було придатним до вивезення, вивозилося. Те, чого не можна було вивезти, нищилося або виводилося з ладу. Тому продуктивні сили республіки виявилися вщент зруйнованими. Про масштаб руйнувань дає уявлення співвідношення двох відносних величин: матеріальні втрати СРСР приблизно дорівнювали 40 відсоткам сукупних втрат, заподіяних усім учасникам Другої світової війни, разом узятим; матеріальні втрати України становили близько 40 відсотків загальносоюзних втрат 20.
Фронтові й тилові втрати населення України, зважаючи на стан статистичнихджерел, неможливо обрахувати точно. Вони складають від 7 до 8 млн осіб. Люди гинули не лише під час бойових дій, а й у таборах для військовополонених і в єврейських гетто, від непосильної рабської праці у Німеччині, від виснаження і голоду в окупованих містах, які не постачалися продовольством, тощо. Перевищення тилових втрат над фронтовими викликане нацистською політикою знелюднення територій, які повинні були після переможної війни перетворитися на "лебенсраум" (життєвий простір) арійської раси.
Важко переоцінити ратний подвиг українського народу. Разом з іншими народами СРСР він боровся за знищення людиноненависницького "нового порядку" в Європі. Радянській армії український народ дав мільйони бійців, десятки тисяч командирів, сотні генералів, багатьох воєначальників.
Слід окремо спинитися на діях Організації українських націоналістів (ОУН) і Української повстанської армії (УПА) в роки Другої світової війни, а точніше - після нападу гітлерівців на СРСР, коли ця війна стала сприйматися радянським населенням як Велика Вітчизняна. Остання назва має патріотично-емоційний підтекст і не може стосуватися вермахту або УПА. Активісти бандерівської частини ОУН і створена ними повстансько-партизанська армія протягом певного періоду воювали проти обох учасників радянсько-німецької війни.
Возз'єднання Західної України з УРСР є закономірним наслідком світових воєн і революцій ХХ ст. Безпосередньо воно випливало з конфігурації кордонів у Європі, визначених рішеннями Тегеранської, Ялтинської і Потсдамської конференцій голів трьох держав та мирних договорів, укладених Об'єднаними Націями з Німеччиною та її союзниками. Спираючись на рішення Паризької мирної конференції 1919 р., У. Черчілль запропонував прокласти кордон між Польщею і СРСР по лінії Керзона. У компенсацію Польща діставала рівновелику територію від Німеччини. Перегляд кордонів у Центрально-Східній Європі супроводжувався примусовим переміщенням величезної маси людей - не менше десятка мільйонів.
Відбудовні роботи в Україні почалися після відступу німецьких військ. Головною їх метою було негайне відродження потенціалу важкої промисловості республіки. Воєнно-промисловий комплекс Радянського Союзу не міг обійтися без українського вугілля й металу. Відбудова української залізничної мережі була вкрай необхідною для забезпечення наступальних операцій Радянської армії у Східній Європі.
У середині січня 1944 р. Раднарком, ЦК КП(б)У, Президія Верховної Ради УРСР, ряд наркоматів та інших
Loading...

 
 

Цікаве