WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

держави. Виборці були залежні від влади й на селі, тому що працювали в державних радгоспах або в одержавлених колгоспах. Агітатор особисто відповідав за те, щоб усі його виборці проголосували. Щоб вони проголосували як належить, відповідали вже органи державної безпеки.
Лютнево-березневий пленум ЦК ВКП(б) 1937 р. поклав початок Великому терору. В ході терористичних кампаній, які змінювали одна одну, сотні тисяч людей були знищені фізично, а мільйони - морально, шляхом примушування до співробітництва з органами державної безпеки, публічного засудження ними "ворогів народу", вимушеної подачі неправдивих свідчень проти своїх співробітників, знайомих і навіть рідних. Виборчий бюлетень народові довірили тільки тоді, коли довели його терором до потрібної кондиції. За умов таких репресій майже не знаходилося сміливців, які наважилися б скористатися кабінкою для таємного голосування.
Конституції союзних республік фактично продублювали загальносоюзну Конституцію 1936 р. Було визнано за доцільне зберегти вже апробований ритуал їх обговорення, хоча у менших масштабах. Проект нової Конституції України було опубліковано 1 січня 1937 р., а 30 січня Надзвичайний ХIV з'їзд рад України затвердив її.
Вибори до Верховної Ради УРСР відбулися 26 червня 1938 р. Соціальний, національний, партійний і демографічний склад депутатів ретельно дозувався на етапі висування кандидатур. У першій половині 1938 р. масштаби терору в Україні мало поступалися показникам попереднього року. Від репресій постраждало майже все компартійно-радянське керівництво УРСР. З 62 членів Центрального комітету КП(б)У, обраного ХIII з'їздом у червні 1937 р., 55 осіб були звинувачені у ворожій діяльності. З 11 членів політбюро ЦК КП(б)У репресували десятьох. Врятувався лише багаторічний "всеукраїнський староста" Г. Петровський, якого викликали в Москву, позбавили посади, але потім про нього просто забули.
У 1938 р. різко зросла небезпека війни в Європі. Нацистська Німеччина раніше від інших великих держав підготувалася до неї. Як і в 1914 р., Франція і Велика Британія запізнювалися з підготовкою.
На континенті склалося не два, як у 1914 р., а три центри військової сили. Внаслідок цього різко зросла непередбачуваність дальших подій. Й. Сталін готовий був проводити переговори про наступальний союз з обома іншими центрами і вичікував, який варіант принесе найбільші дивіденди.
Західні демократії зробили спробу спрямувати агресію нацистів у бік СРСР. Й. Сталіна не запросили у вересні 1938 р. до Мюнхена, де Франція і Велика Британія задовольнили вимоги А. Гітлера щодо Чехословаччини, щоб здобути від нього гарантії "вічного миру". Однак Гітлер після Чехословаччини звернув свої погляди на Польщу.
Від березня 1939 р. в Москві тяглися безрезультатні переговори з представниками Англії і Франції про створення системи колективної безпеки проти країни-агресора. Саме з цього часу Й. Сталін став подавати сигнали Німеччині про можливість порозуміння. 23 серпня в Москву прибув наділений необхідними повноваженнями міністр закордонних справ Третього рейху Й. фон Ріббентроп. Пізно ввечері було підписано, а наступного дня опубліковано радянсько-німецький договір про ненапад. До нього прикладався таємний додатковий протокол про розмежування "сфери обопільних інтересів" у Центрально-Східній Європі, який дістав назву пакту Молотова - Ріббентропа.
Диктатори поділили між собою Польщу. Гітлер зобов'язувався вторгнутися в Польщу першим, але більша частина території цієї країни опинялася в сфері радянських інтересів: розмежувальна лінія пролягала по Нареву (прит. Вісли), Віслі і Сану (прит. Вісли). Варшавське передмістя Прага, яке було розташоване на правому березі Вісли, теж потрапляло до радянської сфери.
1 вересня 1939 р. Гітлер вторгся в Польщу. Маючи з нею договірні зобов'язання, Велика Британія і Франція 3 вересня оголосили війну Німеччині. Щоб не бути втягнутими у війну проти західних демократій (у майбутньому - включно із США) на боці Німеччини, Й. Сталін потурбувався про ідеологічне виправдання запланованого вторгнення в Польщу. Було можливим лише одне обґрунтування: "визвольний похід" Червоної армії на допомогу населенню Західної України і Західної Білорусії.
Для поляків швидкоплинна німецько-польська війна у вересні 1939 р. була національною трагедією, яка поклала початок тривалому періоду найжорстокішої окупації і багатомільйонним жертвам. А українці та білоруси назвали тоді ці події "золотим вереснем". Два попередніх десятиліття Польська держава намагалася позбавити їх національної ідентичності і змусити жити за чужими законами. Завдяки приходу Червоної армії вони змогли возз'єднатися з власними народами, які мали свої республіки у складі СРСР.
Гітлер змушений був погодитися з радикальною зміною тієї статті пакту Молотова - Ріббентропа, в якій ішлося про поділ Польщі. Сталін відмовився на користь Німеччини від окупації Люблінського і частини Варшавського воєводств і за це виторгував собі переведення Литви з німецької в радянську "сферу інтересів". Зміни знайшливідображення в радянсько-німецькому договорі "Про дружбу і кордон" від 28 вересня 1939 р. Не бажаючи перетворювати радянсько-німецький дипломатичний союз на союз військовий, Франція і Велика Британія мовчки погодилися з інтерпретацією радянського нападу на Польщу як "визвольного походу". Навіть польський уряд обмежився протестами замість оголошення війни. СРСР поглинув половину території Польщі, але залишився поза європейською війною.
Сподівання населення західноукраїнських земель на нове життя у складі Радянського Союзу виправдалися лише частково. Національна політика радянської Москви не була схожою на політику імперського Петрограда. На відміну від царської армії, яка в 1914 і в 1916 рр. приносила на своїх багнетах русифікацію та національне гноблення, Червона армія прийшла на західноукраїнські землі в 1939-40 рр. з гаслами їх возз'єднання з Українською національною державою. Пропагандисти підкреслювали, що віднині гноблені українці - колишні громадяни Польщі та Румунії - користуватимуться всіма національними правами в єдиній радянській Україні.
На підприємствах, які стали державними, були утворені профспілки радянського типу. За їх участі визначався обсяг потреб для відновлення виробничого процесу. Заявки негайно задовольнялися промисловими центрами східних областей України та інших союзних республік. Зарплата робітників істотно зросла. Безробіття зникло за кілька місяців. Ті, хто не міг працевлаштуватися на місці, відряджалися у східні області УРСР.
До кінця 1939 р. поміщицькі маєтки були поділені між селянами. Майже півмільйона селян Західної України одержали в користування понад мільйон гектарів землі, десятки тисяч коней і корів. Третина селянських господарств, які були найбіднішими, звільнялася від податків.
Проте за масштабами репресивної політики радянський режим далеко випередив царський. Радянізація західноукраїнських земель тоді означала насамперед депортацію усіх осіб небажаного соціального походження, національності та умонастрою. Менш ніж за два роки кількість депортованих, згідно з польськими джерелами, перевалила за мільйон осіб. Жертвою державного терору став кожний десятий мешканець краю, до якого прийшла з "визвольним походом" Червона армія.
Loading...

 
 

Цікаве