WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

питання про утворення українського партійного центру не виникало.
Більшу оперативність більшовики виявили у створенні всеукраїнського радянського центру. Адже Центральна Рада завершувала підготовку до виборів в українські Установчі збори. Передбачалися ці вибори на основі загального, рівного і пропорційного виборчого права з таємним голосуванням. На противагу демократичним виборам було вирішено якнайшвидше скликати Всеукраїнський з'їзд рад з тим, щоб проголосити радянську республіку. Не покладаючись тільки на ради, багато з яких контролювалися в Україні меншовиками та есерами, ЦК РСДРП(б) дав розпорядження червоногвардійцям перейти у наступ проти військ ЦР. І вже 25 (12 за старим стилем) грудня 1917 р. у зайнятому червоногвардійцями Харкові було проголошено владу рад.
Створюючи паралельну ЦР форму національної державності, більшовики залишили стару назву - Українська Народна Республіка. Перший радянський уряд України вони назвали Народним секретаріатом, а не Раднаркомом, як у Петрограді. Схожість з назвою уряду ЦР (Генеральний секретаріат) теж не була випадковою.
Мімікрія пояснювалася просто. Не бажаючи лобового зіткнення з національно-визвольним рухом, більшовики прагнули довести українському суспільству, що національна державність зберігається, але не в "буржуазному", а в робітничо-селянському вигляді. Перший радянський уряд офі- ційно назвали робітничо-селянським, хоч делегатів від селян на Всеукраїнському з'їзді рад у Харкові майже не було. До уряду увійшли в основному діячі більшовиків, які народилися або працювали в Україні.
Радянська Україна створювалася з тактичних міркувань, щоб полегшити завоювання УНР. Однак ця подія посередньо вплинула на розв'язання доленосного для українського народу питання про те, чим є Україна. Керуючись даними перепису 1897 р. про етнічний склад населення, ЦР визначила кордони УНР у складі дев'яти губерній (Таврійська губернія - без Криму). Проте це була тільки заявка, якої не визнав центральний російський уряд. Тимчасовий уряд вважав, що автономна Україна може бути визнана лише у складі п'яти губерній, територія яких була приєднана до Московської держави у 1654 р. При конструюванні всеукраїнського більшовицького центру мова не заходила про Донецько-Криворізьку область. Звідси можна зробити висновок, що позиція центрального російського уряду у питанні про кордони України відразу після жовтневого перевороту не змінилася, хоч змінився уряд. Зміна відбулася під час підготовки Всеукраїнського з'їзду рад. Це засвідчила адресована організаторам з'їзду настанова наркома у справах національностей Й. Сталіна, який рекомендував залучити до цієї роботи одеситів, харків'ян і катеринославців. Прагматичний підтекст рекомендації зрозумілий: у заселених переважно українцями з XVIII ст. східних та південних губерніях існувало значно більше рад, ніж на корінних етнічних землях.
Після утворення харківського радянського центру Раднарком мав можливість воювати з ЦР з-за його спини. Через місяць після утворення радянської УНР, 26 січня 1918 р., збройні сили під командуванням М. Муравйова захопили Київ. До кінця січня під контролем більшовиків опинилася майже вся Україна. Проте перший період радянської влади в Україні тривав недовго. За умовами Брестського мирного договору від 3 березня 1918 р. Раднарком зобов'язувався вивести з України свої війська.
З утворенням харківського радянського центру були зроблені практичні кроки й для організації республі- канського партійного центру. У квітні 1918 р. на нараді в м. Таганрог (нині Ростовської обл., РФ) зробити це не вдалося. Була запропонована і прийнята тільки назва партійної організації - Комуністична партія (більшовиків) України, скорочено КП(б)У. Назва мала свідчити про наявність самостійної комуністичної партії. Насправді КП(б)У була утворена на установчому з'їзді в Москві у липні 1918 р. як обласна організація єдиної централізованої партії - РКП(б). В резолюції з'їзду перед членами КП(б)У ставилося завдання "боротися за революційне об'єднання України з Росією на засадах пролетарського централізму в межах Російської Радянської Соціалістичної Республіки" 1.
Після поразки Німеччини у світовій війні Брестський мир втратив свою чинність, і радянська Росія поспішила відновити контроль над країнами Балтії та Україною. 28 листопада 1918 р. політбюро ЦК РКП(б) санкціонувало утворення Робітничо-селянського уряду України, хоча ця акція суперечила продиктованим В. Леніним резолюціям установчого з'їзду КП(б)У. Щоб належним чином оці- нити причини такого рішення, досить проаналізувати написаний наступного дня лист В. Леніна головкому Червоної армії І. Вацетісу:
"З просуванням наших військ на захід і на Україну створюються обласні тимчасові радянські уряди, покликані зміцнити ради на місцях. Ця обставина має ту хорошу сторону, що позбавляє змоги шовіністів України, Литви, Латвії, Естляндії розглядати рух наших частин як окупацію і створює сприятливу атмосферу для дальшого просування наших військ. Без цієї обставини наші війська були б поставлені в окупованих областях у нестерпне становище і населення не зустрічало б їх як визволителів" 2.
Отже, більшовики на відміну від білогвардійців починали розуміти безперспективність силового варіанта. Вони не бажали, щоб їх розглядали як окупантів. Ленінська партія залишала білогвардійським генералам вкрай непопулярну в національних регіонах ідею реставрації "единой" і "неде- лимой" Російської імперії. На відміну від своїх головних противників у громадянській війні, вона готова була декларувати незалежність нових держав, перед якими ставилася лише одна обов'язкова умова. Ці держави мали бути радянськими. Москва навіть брала на себе турботу створювати саме такі держави, посилаючи у відповідні регіони свої війська і загони чекістів.
Нічого дивного в такій політиці не було: В. Ленін використовував особливість радянського політичного устрою - давати змогу будувати унітарну централізовану державу під виглядом сукупності незалежних одна від одної республік.
Для центру така політика становила певний ризик: незважаючи на партійну диктатуру, яка сталевими обручами скріплювала в єдине ціле "незалежні" республіки, влада радянських органів була реальною. Саме реальність влади і створювала у населення національних окраїн колишньої імперії ілюзію власної державності.
Партія більшовиків не приховувала тимчасовості цієї національної політики. У березні 1919 р. VIII партійний з'їзд прийняв програму РКП(б), в якій проголошувалося: "Як одну з перехідних форм на шляху до повної єдності партія виставляє федеративне об'єднання держав, організованих за радянським типом" 3. Державність у національних республіках будувалася з однією перспективою - щобзникнути.
У першій половині 1919 р. Україна, за винятком невеликої території на Правобережжі, знову перейшла під контроль більшовиків. 6 січня Тимчасовий робітничо-селянський уряд відмовився від визначеної ЦР назви - УНР. Нова офіційна назва держави відтоді встановлювалася за аналогією з радянською Росією - Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Такий порядок слів залишався до Конституції 1936 р., коли абревіатура змінилася на УРСР (слово "радянська" в назві перейшло з третього на друге місце).
Під керівництвом Тимчасового
Loading...

 
 

Цікаве