WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

економічних та екологічних рішень, які приймалися за межами республіки. Чорнобиль відіграв роль каталізатора суспільно-політичних процесів, які з часом набули революційного характеру.
В атмосфері гласності надзвичайно посилився суспільний інтерес до "бі- лих плям" радянської історії. З особливими почуттями громадськість сприймала раніше суворо заборонену інформацію про голод 1932-33 рр. Ця тема набула значення гострополітичного фактора після того, як Конгрес США в 1986 р. створив спеціальну комісію, щоб розглянути цю "білу пляму" чужої історії на спеціальних слуханнях.
Другий етап перебудови, який відбувався під девізом "більше демократії", охоплював 1987-88 рр. Його головною подією став провал економічних реформ.
Це можна було б передбачити, якби над реформаторами не тяжіла комуністична доктрина. Засвоєні полі- тиками з дитинства стереотипи призводили до сприймання дійсності навіть великого масштабу у викривленому вигляді. Чого варте хоча б формулювання порядку денного червневого (1987 р.) пленуму ЦК КПРС, який проголосив політику економічних реформ: "Про докорінну перебудову управління економікою". Як і в часи М. Хрущова, суть реформ замикалася на проблемі управління при збереженні існуючих виробничих відносин.
Щоправда, тоді підприємства справді стали більш самостійними. Але це призвело лише до того, що вони почали ухилятися від виробництва невигідної за тогочасним рівнем цін продукції. Одночасно нарощувалося виробництво продукції, вигідної виробникам, однак не потрібної споживачам. Реформа викликала розбалансування народного господарства. В бюджет надходило все менше коштів. Утворився фантастичний дефіцит, який стало неможливо приховувати від власного суспільства і зарубіжних кредиторів.
Кремлівське керівництво відчайдушно намагалося подолати кризу, яка давно набула системного характеру. Вона загрожувала хаосом, оскільки ламався десятиліттями відлагоджений управлінський механізм. Проте реальної загрози режиму з боку самого суспільства, яке тільки почало виходити з стану політичної летаргії, ще не існувало.
Третій і останній етап перебудови (1989-91 рр.) набув характеру революції. На цьому етапі громадянство активно втрутилося у справи державної влади. Відбувся стрімкий розпад тоталітарних режимів у країнах Центрально-Східної Європи і в СРСР. Радянська наддержава розпалася разом з партією, яка підтримувала її існування. У Європі утворилася нова геополітична ситуація в результаті появи нових держав, серед них і незалежної України.
Стимулятором цих подій послужила реалізація ідеї М. Горбачова про "повновладдя Рад", якою завершився попередній етап перебудови. У червні-липні 1988 р. ХIХ партконференція прийняла цю ідею до виконання, а в листопаді-грудні того ж року позачергова сесія Верховної Ради СРСР надала їй силу закону.
Суть рішення, яке мало вигляд конституційної реформи, полягала у докорінній перебудові органів радянської влади. Вони перетворювалися у справжні владні структури, прямо не залежні від партійних комітетів та їх апаратів. "Керівна і спрямовуюча" роль КПРС повинна була реалізуватися інакше, передусім шляхом обрання партійних функціонерів в ради та їх роботи на чолі рад або виконкомів рад.
Партапаратники не відчули в конституційній реформі загрози. Вони звикли до того, що депутатство в радах різного рівня було обов'язковим доповненням до високого партійного чину.Ті, хто боявся зустрічі з виборцями, забезпечили собі особливий привілей: можливість балотуватися не в округах, а в організаціях - партії, профспілках, громадських об'єднаннях.
І все ж вільні вибори народних депутатів СРСР у березні 1989 р. створили нову політичну ситуацію. Перший з'їзд народних депутатів, за роботою якого в прямій трансляції по радіо і телебаченню спостерігала вся країна, засвідчив наявність у Радянському Союзі принципово іншої влади.
В усі часи радянська влада була лише формою партійної диктатури. Тепер же ради звільнилися від контролю з боку парткомів. Персональний контроль секретарів парткомів, які пересаджувалися в радянські крісла, не мав нічого спільного з контролем інституціональним. Конституційна реформа порушила фундаментальні засади існування тоталітарної держави: неподільність влади та її незалежність від суспільства. Якщо тоталітаризм розуміти як панування держави над суспільством, а демократію - як панування суспільства над державою, то з першими вільними виборами Радянський Союз перестав бути тоталітарним утворенням.
Вільні вибори до Верховних Рад союзних республік та місцевих рад відбулися через рік, у березні 1990 р. Цей період характеризувався стрімким розпадом підвалин тоталітарного ладу. Відбувся установчий з'їзд Народного руху України за перебудову. Переосмислення історичного минулого набуло нової якості: в центрі уваги української громадськості опинилися події революції 1917-1920 рр. в Україні. Черговий з'їзд народних депутатів СРСР скасував статтю Конституції 1977 р. щодо керівної і спрямовуючої ролі КПРС в державі. Розпочався масовий вихід з партії, яка втратила державний статус.
За такого становища на першій же сесії республіканських парламентів постало питання про статус загальносоюзної федерації. У найбільш радикальній формі зробили це республіки Балтії. Перебування їх у складі СРСР не мало іншої основи, окрім пакту Молотова - Ріббентропа.
Однак славнозвісний "парад суверенітетів" розпочався не з республік Балтії. З'їзд народних депутатів СРСР, що відбувався, визнав прийнятий 11 березня 1990 р. законодавчий акт "Про відновлення незалежної Литовської держави" недійсним, а президія Верховної Ради УРСР суворо його засудила. Ситуація якісно змінилася 12 червня, коли Російська Федерація прийняла декларацію про державний суверенітет. Услід за нею 16 липня подібну декларацію прийняла Україна, потім- інші союзні республіки.
Росія була державоутворюючою республікою. Тому не можна говорити про національно-визвольну боротьбу росіян, спрямовану на здобуття державної незалежності. Відбувалася боротьба за владу між М. Горбачовим і Б. Єльциним. Останній скористався конструкцією радянської державності, яка історично склалася, щоб уникнути підпорядкованості загальносоюзному компартійно-радянському центру.
У свою чергу, Україна скористалася прикладом Росії, щоб здобути для батьків-засновників УНР посмертну перемогу. Не відразу і не без боротьби, але саме склад Верховної Ради, обраний на виборах 1990 р., затвердив як елементи державної символіки нової України мелодію гімну УНР, малий герб із зображенням тризуба і синьо-жовтий прапор. Держава, сформована на основі радянської України, проголосила себе правонаступницею Української Народної Республіки.
?
Література
Волковинський В.М., Кульчицький С.В. Християн Раковський: Політичний портрет. - К., 1990.
Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя. 1919-1928. - К., 1996.
Ленин В.И. Неизвестные документы. 1891-1922. - М., 1999.
Національні відносини в Україні у ХХ ст.: Зб. документів і матеріалів. - К., 1994.
Бойко О. Украина-Польша: миграционные процессы 40-х годов. - К., 1997.
Акція "Вісла": Документи. - Львів, 1997.
Новітня історія України. 1900- 2000. - К., 2000.
Loading...

 
 

Цікаве