WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

вдвоє. Центр став надавати перевагу розвиткові регіонів на схід від Уралу. Зокрема, переспрямування основної частини коштів на оновлення техніки вуглевидобутку з Донбасу на Кузбас призвело до катастрофічно швидкого постаріння донбаського шахтного фонду.
У вересні 1965 р. на черговому пленумі ЦК КПРС були скасовані всі реформи М. Хрущова у галузі управління промисловістю - санкціоновано ліквідацію раднаргоспів і відновлено галузеву систему управління через союзні й союзно-республіканські міністерства. Переважна частка індустріального потенціалу України знову була підпорядкована центральним відомствам.
Пленум ЦК прийняв постанову "Про поліпшення управління промисловістю, вдосконалення планування та посилення економічного стимулювання промислового виробництва". Це свідчило про те, що скасування хрущовських реформ здійснювалося в пакеті з економічними реформами нового типу, які пропонував О. Лі- берман.
Через місяць очолюваний О. Косигіним уряд СРСР опублікував два нормативні документи, підготовлені на основі рекомендацій групи економістів, що працювала під керівництвом О. Лібермана: про поліпшення планування та стимулювання виробництва і про державне виробниче підприємство. Передбачалося наділити підприємства широкими правами в господарській діяльності. Кількість обов'язкових показників істотно скорочувалась. Основним плановим показником ставав обсяг реалізованої продукції, а не валова продукція. Це мало спонукати підприємства не випускати продукцію, що не користувалася попитом. На підприємствах утворювалися три самостійні фонди: розвитку виробництва, матеріального заохочення і соціально-культурних заходів та житлового будівництва.
За восьму п'ятирічку (1966-70 рр.) економічна реформа завдяки зусиллям О. Косигіна формально була доведена до кінця, тобто поширилася на всі підприємства. Однак діяльність міжвідомчої комісії при Держплані СРСР, що проводила реформу, через опозицію керівників міністерств та ві- домств виявилася фактично паралізованою. Не бажаючи поступатися своїми правами, міністерства ігнорували положення про державне виробниче підприємство і поступово поверталися до жорсткого директивного планування. Чим краще працювало підприємство, тим гірші умови чекали на нього в наступному році, тому що міністерства та відомства визначали більш жорсткі нормативи "від досягнутого". Компартійні комітети, як і раніше, активно втручалися в регулювання економіки, але не несли господарської відпові- дальності за власні рішення.
Практика показала, що прищеплення елементів ринку командній економіці було принципово неможливим. Чехословацькі події 1968 р. допомогли компартійно-радянській олі- гархії зрозуміти: або план переможе ринок, або ринок переможе план, директиву, радянську владу. Після "празької весни" розмови про ринковий соціалізм, колективну власність, прямі зв'язки з закордонними фірмами, орендні відносини тощо в СРСР стали вважатися політично шкідливими. У пресі розпочалася інспірована компартійними ідеологами полеміка з економічними концепціями "ревізіоністів".
Радянська економіка розвивалася давно випробуваним, тобто переважно екстенсивним шляхом. Вона могла зростати за рахунок залучення у виробництво додаткових кількостей сировини і робочої сили, створення нових потужностей. Підвищення продуктивності праці або зменшення матеріаломістськості виробництва, тобто якісні фактори економічного росту, відігравали другорядну роль. Неподоланним бар'єром на шляху інтенсифікації була несприйнятливість виробництва до науково-технічного прогресу. Новітню техніку й прогресивну технологію доводилося впроваджувати вольовими зусиллями. В міру вичерпання можливостей додатковогозалучення у виробництво сировини та робочої сили темпи індустріального росту невідворотно зменшувалися. В Україні падіння темпів було особливо помітним внаслідок зменшення її частки у загальносоюзних капіталовкладеннях.
Виняток становила тільки електроенергетика. Виробництво електроенергії в республіці зросло за 1965-85 рр. більше ніж удвоє. Нові електроенергетичні потужності, особливо атомні електростанції, будувалися з розрахунком максимально можливого передавання енергії в сусідні з Україною країни Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). Радянський Союз мусив розраховуватися за товари народного споживання, які ввозилися з країн РЕВ у зростаючих обсягах. Його власна промисловість була вкрай мілітаризованою і не справлялася з постачанням товарів населенню.
Сільське господарство України було традиційно розвинутим. Республіка давала понад половину загальносоюзного виробництва цукру, майже половину соняшнику, близько третини фруктів та овочів. Поставки селу електроенергії, мінеральних добрив, вантажних автомашин та сільськогосподарської техніки істотно збільшилися.
Незважаючи на великі капіталовкладення, колгоспи і радгоспи не могли нагодувати міського споживача. Навесні 1982 р. була запроваджена в життя загальнодержавна Продовольча програма. Її пропагували як свідчення турботи партії та уряду про добробут радянських людей. Проте з середини 80-х рр. у багатьох промислових регіонах Радянського Союзу почалися серйозні ускладнення з поставками продовольства. Вони відчувалися навіть у великих містах України.
Світова енергетична криза 70-х рр. допомогла керівництву СРСР обходитися без назрілих, але політично небезпечних ринкових реформ. Колапс радянської економіки, яка вже не справлялася з підтриманням паритету озброєнь двох воєнно-політичних блоків, був відстрочений мільярдами доларів, одержаних Моcквою від продажу нафти й газу. Коли ціни світового ринку на енергоносії піднялися на порядок, в СРСР було організовано стрімке нарощування їх видобутку і будівництво нафто- та газопроводів від Західного Сибіру через Україну до кордонів з країнами Європи. У неосвоєному, малопридатному для життя регіоні були сконцентровані величезні матеріальні та трудові ресурси, зокрема сотні тисяч будівельників з України. Виручена за енергоносії валюта використовувалася для масової закупівлі закордонної техніки та продовольства. Така економічна політика заганяла країну в глухий кут. Це стало очевидним у середині 80-х рр., коли потік нафтодоларів припинився.
На березневому пленумі ЦК КПРС 1985 р. генеральним секретарем став М. Горбачов. Через місяць він проголосив курс, названий перебудовою. Цей термін активно використовувався тільки в перші роки перебудови. Потім перебудовний процес пішов не так, як планувалося, і не туди, куди прагнули привести країну реформатори з найближчого оточення М. Горбачова.
Перебудова ознаменувалася різкими змінами в усіх сферах суспільного життя. Внаслідок лавиноподібного характеру подій причинно-наслідкові зв'язки між ними не були осмислені належним чином. І сьогодні, хоча доба перебудови вже відділена від сучасності цілим десятиліттям, існують різноманітні, часом протилежні оцінки тогочасних явищ, процесів, фактів. Одне лише не підлягає сумніву: ця доба мала особливе значення для українського народу.
Перший етап перебудови охоплював 1985-86 рр. і проходив під гаслом "більше соціалізму". Саме під час нього відбулася найбільша в історії людства Чорнобильська катастрофа. З часом завдяки гласності стали відомі її жахливі масштаби. Громадяни України гостро відчули небезпеку визначальних для них політичних,
Loading...

 
 

Цікаве