WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

призначення з десятками тисяч науковців, інженерів, робітників. Максимальне зосередження матеріальних та інтелектуальних ресурсів на розбудові ракетно-ядерного комплексу дало змогу Радянському Союзу на короткий час випередити Сполучені Штати Америки в гонці озброєнь. Свідченням цього стали запуск першого штучного супутника Землі (1957 р.) і перший політ людини у Космос (1961 р.).
Зовнішня політика СРСР стала більш поміркованою. Наступники Й. Сталіна почали виїздити за межі країни, вербуючи собі союзників у так званому "третьому світі". Почалися прямі контакти радянських керівників з лідерами західних країн. Вони створювали ілюзію динамічності зовнішньополітичного курсу Москви, але не давали результатів. Навпаки, використання ракетно-ядерної загрози як останнього аргументу в міжнародних конфліктних ситуаціях різко збільшило загрозу загибелі людства. У жовтні 1962 р. спалахнула карибська криза, і світ кілька днів балансував на межі війни.
Історичний період, що розпочався зі смертю Й. Сталіна, публіцисти назвали "відлигою", за назвою повісті І. Еренбурга, яка з'явилася у 1954 р. Це слово точно характеризувало зміст перемін: потепління посеред зими. Політичний режим не змінив своєї природи, хоч більше не наважувався практикувати масові репресії як з прагматичних, так і з принципових міркувань. За кілька років було ліквідовано основні табори ГУЛАГу. Держава амністувала всіх засуджених за співробітництво з окупаційним режимом під час війни. В Україну повернулися десятки тисяч оунівців, бійців УПА і "бандпособників".
Процес перегляду справ репресованих дістав неточну назву реабілітації. Держава, свідомо користуючись злочинними законами, десятиріччями відправляла на смерть і в концтабори мільйони невинних людей, а під час перегляду конкретних справ "реабілітовувала" їх, тобто визнавала за ними відсутність вини перед собою (державою), аніскільки не звинувачуючи саму себе.
Міністерство державної безпеки СРСР весною 1954 р. було реорганізоване в Комітет державної безпеки (КДБ). КДБ УРСР і Прокуратура УРСР переглянули за п'ять років справи архівного і діючого оперативного обліку на 5481 тис. осіб. Було знято з обліку (тобто фактично реабілітовано) 2684 тис. осіб, тобто 58 відсотків 23. Реабілітації не підлягали активні діячі ОУН і УПА, жертви політичних репресій до 1934 р., всі репресовані за звинуваченням в "українському буржуазному націоналізмі". Держава відмовилася визнати свою відповідальність за депортації населення.
Політична "відлига" була легітимізована у лютому 1956 р. рішеннями ХХ з'їзду правлячої партії, яка з 1952 р. називалася Комуністичною партією Радянського Союзу (КПРС). На останньому засіданні з'їзду, вже після обрання керівних органів партії, М. Хрущов виголосив промову, в якій засуджувалися зовнішні прояви тоталітаризму (культ особи Й. Сталіна) і найбільш вражаючі випадки зловживання владою, від яких постраждала сама партія (масові репресії).
Критика культу особи Й. Сталіна для суспільства в цілому і особливо для творчої інтелігенції була ковтком свіжого повітря в задушливій атмосфері тоталітаризму. Склалося ціле покоління шістдесятників - людей з антитоталітарним мисленням. Величезний суспільно-політичний резонанс в Україні дістала творчість О. Гончара, О. Довженка, М. Рильського, багатьох інших письменників та митців.
Починаючи з останніх років Другої світової війни у США, Великій Британії та інших розвинутих країнах розвиваються нові галузі виробництва, які засвідчили початок науково-технічної революції. В міру поширення її здобутків на інші країни світове господарство стало набувати нового вигляду. Рівень видобутку вугілля та виплавки сталі перестав бути визначальним показником економічної сили. Індустріальне суспільство почало перетворюватися на постіндустріальне.
Радянське керівництво в часи Сталіна не помічало цих змін. Післявоєнний відбудовний процес здебільшого відбувався на застарілій технічній основі. Лише у липні 1955 р. черговий пленум ЦК КПРС констатував: серед півтора десятка найважливіших напрямів науково-технічного прогресу СРСР тримає першість не більше як по одному-двох.
Після єдиного в історії КПРС пленуму ЦК, який присвячувався питанням науково-технічного прогресу, булоприйнято принципове рішення: не починати створення нових галузей "від нуля", а закуповувати підприємства, що виробляють новітню техніку, за кордоном. Саме на цьому принципі базувалася й міжвоєнна модернізація радянської промисловості (за винятком оборонних галузей).
Імпорт новітнього устаткування та технологій дав змогу Радянському Союзу подолати відставання від розвинених держав у перспективних галузях промисловості. Разом з тим імпортна залежність від країн НАТО "прив'язала" СРСР до свого стратегічного противника. Керівники НАТО ретельно стежили, щоб технічний рівень радянського ВПК не зростав за рахунок імпортної техніки та технології. Здебільшого це вдавалося. У середині 60-х рр. науково-технічне відставання СРСР від розвинутих країн Заходу стало незворотним.
Ще в лютому 1957 р. пленум ЦК КПРС започаткував найбільш резонансну реформу М. Хрущова в галузі економіки: радикальну децентралізацію управління промисловістю. Щоб підвищити ефективність виробництва, було вирішено відмовитися від "прив'язки" майже кожного більш-менш великого підприємства до Москви, де розміщувалися галузеві центри управління - міністерства. Неможливість передбачити з одного центру всі нюанси виробничого процесу в кожному окремо взятому пункті велетенської країни була цілком очевидною.
Незабаром після цього пленуму ЦК Верховна Рада СРСР прийняла закон про ліквідацію 10 загальносоюзних і 115 союзно-республіканських міністерств. Замість них створювалися 103 територіальні ради народного господарства, у тому числі в Україні - 11 раднаргоспів. У відання українських раднаргоспів перейшли підприємства, які виробляли абсолютну більшість промислової продукції.
Запровадження раднаргоспів замість міністерств влаштовувало М. Хру- щова як політика. Реформа послаблювала позиції могутньої московської бюрократії, яка підтримувала суперників першого секретаря ЦК КПРС в компартійно-радянському керівництві. Відповідно посилювалися позиції місцевих господарників, тісно пов'язаних з партійним апаратом, який надійно контролювався М. Хрущовим.
Противники реформ першого секретаря ЦК КПРС відчували, що з їх рук вислизає економічна влада. Не випадково спроба так званої антипартійної групи у складі президії ЦК КПРС здійснити державний переворот сталася через місяць після прийняття Верховною Радою СРСР закону про децентралізацію управління промисловістю.
Якщо відійти від політичних розрахунків прибічників і противників раднаргоспів у складі "колективного керівництва" і поглянути на економічний бік справи, то вона за всіх розкладів була невтішною. Побудова управління промисловістю по горизонталі не змінювала сутності господарського механізму. Він лишався неринковим, директивним, командним. Як і раніше, підприємства не могли працювати самостійно, оскільки ринку засобів виробництва не існувало. Кожний етап технологічного процесу був розписаний у виробничих планах, виконання яких контролювалося чиновниками. Відмінність полягала тільки в тому, що чиновники розосередилися по всій країні, а не сиділи в Москві.
Отже, суть
Loading...

 
 

Цікаве