WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - історія - Реферат

республіканських організацій були перебазовані в Київ. З метою зосередження управління відбудовними роботами в одних руках перший секретар ЦК КП(б)У М. Хрущов з лютого 1944 р. очолив й Раднарком. Таке поєднання функцій ніколи раніше не практикувалося.
До кінця 1945 р. було відновлено близько третини довоєнного індустріального потенціалу республіки. Пояснюється цей феномен наявністю єдиного загальносоюзного народногосподарського комплексу. За заявками наркоматів в Україну ввозилося все те, чого вона гостро потребувала. Централізований розподіл засобів виробництва в натуральній формі допомагав швидко задовольнити потреби місцевостей, які постраждали від воєнних дій та окупації.
З війни Радянський Союз вийшов ослабленим економічно, але зміцнілим у політичному та військовому відношенні. Наявність колосального воєнно-промислового потенціалу перетворювала його на наддержаву. Радянське керівництво розгорнуло ядерну програму, виконання якої спрямовувалося, головним чином, проти США. Удавано дружні відносини з країнами Заходу переросли у 1946 р. у "холодну війну". Певне пом'якшення міжнародної напруженості досягалося лише завдяки зусиллям Організації Об'єднаних Націй, яку держави-переможниці вирішили утворити у червні 1945 р.
Серед держав-засновниць ООН були Україна й Білорусія - дві національні республіки Радянського Союзу, які зробили особливо великий внесок у розгром гітлерівської Німеччини та її союзників. На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка відкрилася у Лондоні в січні 1946 р., УРСР була обрана членом ряду спеціалізованих організацій. На другій сесії Генасамблеї у листопаді 1947 р. вона була обрана непостійним членом Ради Безпеки.
У складі 21 держави Україна взяла участь у Паризькій мирній конференції, на якій були укладені мирні договори з Італією, Болгарією, Угорщиною, Фінляндією та Румунією. Принципове для неї значення цих домовленостей полягало в тому, що Угорщина й Румунія відмовилися від претензій на возз'єднані з УРСР українські землі, якими раніше вони володіли (Закарпатська Україна, Північна Буковина, Хотинщина, Південна Бессарабія). Закарпатська Україна була возз'єднана з УРСР вже після війни, на основі договору, укладеного в червні 1945 р. між Чехословаччиною і Радянським Союзом.
Державний кордон між СРСР і Польщею остаточно визначився договором, укладеним у Москві 16 серпня 1945 р. У межах Польщі залишився ряд історичних українських земель - Холмщина, Підляшшя, Посяння і Лемківщина. З іншого боку, у західних і правобережних областях УРСР залишалися сотні тисяч поляків, які тут проживали впродовж багатьох поколінь.
Щоб "зміцнити" встановлений кордон, тоталітарні уряди Польщі й СРСР вдалися до випробуваного методу напівдобровільних переселень або примусових депортацій. З території Польщі в УРСР за 1945-46 рр. було переселено 483 тис. осіб, а з України у Польщу - 810 тис. осіб 21. Проти тих, хто залишився у своїх оселях після закінчення строку переселень, польські власті вжили грубу силу. У квітні 1947 р. почалася операція "Вісла", в ході якої було депортовано понад 140 тис. корінних жителів семи повітів українського Закерзоння 22.
Після війни сталінські пропагандисти перестали називати СРСР обложеною фортецею соціалізму. Радянська дипломатія вийшла на широку арену, щоб повсюдно утверджувати вплив своєї країни. Зміна зовнішньополітичної ролі позначилася й на лексиці. Зокрема, з весни 1946 р. народні комісари стали іменуватися міністрами - як в усьому світі.
У статусі Ради міністрів УРСР не відбулося жодних змін. Як і раніше, український уряд управляв лише невеликою часткою економічного і культурного потенціалу республіки. Мі- ністерство закордонних справ УРСР з невеликим штатом співробітників обслуговувало лише представництво республіки в ООН та інших міжнародних організаціях. Україні категорично заборонялося встановлювати відносини з іншими країнами на рівні посольств або консульств. Народний комісаріат оборони УРСР проіснував лише до осені 1945 р.
За першу післявоєнну п'ятирічку (1946-50 рр.) народне господарство України в цілому вийшло на довоєнний рівень виробництва. Однак ізольованість від світового ринку давалася взнаки: радянська індустрія дедалі більше відставала за технічною оснащеністю від передових країн світу.
Успіхи відбудови забезпечувалися невеликою часткою заробітної плати робітників та службовців у національному доході, а також нееквівалентним обміном між містом і селом. Оплата праці в колгоспах була вкрай низькою, а підсобнігосподарства колгоспників обкладалися високими податками й обов'язковими натуральними поставками. Незважаючи на тяжку посуху 1946 р. у південних областях, накладений державою тягар не зменшився. Голод 1946-47 рр. відібрав життя сотень тисяч селян.
У стислі терміни, переважно за 1948-49 рр., у західних областях республіки була здійснена суцільна колективізація сільського господарства. Методи її були такими ж брутальними, як і ті, що застосовувалися в східних областях у 1929-33 рр. Намагаючись протистояти державі, яка відбирала власність і перетворювала селянина на найману робочу силу, найрішучіші йшли у ліси, де переховувалися боївки УПА. Партизанську активність на західних землях владі вдалося згасити тільки у 1952 р.
Урядові установи, які відповідали за розвиток культурної сфери, постійно відчували нестачу коштів. Як і раніше, культурне будівництво фінансувалося за залишковим принципом. Тому школи й клуби нерідко споруджувалися методами народної будови.
Культурне життя було наскрізь заідеологізоване. Культ особи Й. Сталіна набув потворних форм. Кампанії по викриттю різноманітних "ворогів народу" тримали суспільство в постійній напрузі. Творчість митців деформувалася внаслідок неможливості відійти від встановлених пропагандистських стереотипів. І все-таки творча інтелігенція України й у ті нелегкі часи збагачувала національну культуру чималими здобутками.
Після смерті Й. Сталіна у березні 1953 р. становище України у складі СРСР почало змінюватися з разючою швидкістю. По-перше, відбулася загальна лібералізація суспільно-політичного життя. Компартійно-радянська олігархія відмовилася від масового державного терору як методу управління. По-друге, УРСР почала знову одержувати політичні "дивіденди" від свого становища найбільшої (після Росії) союзної республіки. Кожен з тих, хто боровся за першість у Кремлі, шукав підтримки з боку могутнього субцентру влади у Києві. У 1957 р., коли боротьба за владу закінчилася перемогою М. Хрущова, компартійно-радянське керівництво України від цього не програло, а тільки виграло. Новий вождь вважав Україну своєю вотчиною.
Після успішного випробування влітку 1953 р. радянської водневої зброї центр ваги у гонці озброєнь перемістився в площину створення засобів її доставки до території противника - міжконтинентальних ракет. Скорочення чисельного складу армії дало змогу спрямувати більше ресурсів на ракетно-ядерну зброю й пов'язану з нею космічну програму.
У цій ситуації яскраво виявилися мобілізаційні переваги директивної економіки над економікою ринкового типу. У розбудову відповідних підприємств та їх інфраструктури вкладалися величезні кошти. Зокрема, в Україні виникло одне з найбільших у світі підприємств з виготовлення ракет стратегічного й космічного
Loading...

 
 

Цікаве