WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Центральної Ради - історія - Реферат

Уряди Центральної Ради - історія - Реферат

включитися населення. Великі надії покладалися на органи місцевого самоврядування, що почали стихійно функціонувати в різних селах і містах України. Вони, наполягав уряд, є "органами місцевої влади, коло котрої повинна об'єднатися… вся місцева демократія". Заява спростувала чутки про "сепаратизм" української влади. У своїх відозвах органи української влади уникали конфронтаційних закликів, створюючи враження єдності лівих і центристських сил, запевняли, що Генеральний секретаріат є "однорідним революційно-демократичним урядом України".
Неодмінна умова здійснення повноправної виконавчої влади - переборення автономного етапу державотворення. І в цій справі другому уряду В.Винниченка належить важлива роль - він став ініціатором III Уні- версалу Центральної Ради. "Генеральний секретаріат, - свідчить М. Грушевський, - визнав, що один тільки фундамент можна підвести під крайову владу, щоб вона стала справді фактичною владою, це - проголошення української народної республіки, яка буде повноправним організмом у могутньому союзі вільних народів Росії" .
Обнародуваний 27 жовтня 1917 р. III Універсал, урочисто заявивши про існування Української Народної Республіки, відкрив новий етап державотворення, масштабних і якісних змін у діяльності виконавчої влади. Це не була ще влада самостійної держави. Уряд України мав співдіяти з центром у розв'язанні основних проблем, від яких залежала доля України і всієї Росії, - передусім війни й миру та продовольчої справи. Остання "є корінь державної сили в сей тяжкий і відповідальний момент. Українська Народна Республіка повинна напружити всі свої сили і рятувати як себе, так і фронт і ті частини Російської Республіки, які потребують нашої допомоги". В Універсалі ставилися й інші завдання, що мали розв'язуватися спільними зусиллями, серед них - належного упорядкування виробництва, рівномірного "розподілення продуктів споживання і кращої організації праці". Малося на увазі негайно "разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією на Україні, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії".
Уряд повинен був забезпечити "всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків, недоторканності особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами". Скасовувалася смертна кара. Судову справу мали привести "до згоди з правними поняттями народу", забезпечити розвиток місцевого самоврядування, демократизації й системи управління. Ці завдання було розписано кожному Секретаріату .
III Універсал викликав неоднозначну реакцію, навіть урядову кризу. Про відставку оголосили секретарі земельних справ М. Савченко-Більський, пошт і телеграфів О. Зарубін, генеральний писар О. Лотоцький. Невдоволення проголошенням УНР керувало хіба що діями російського есера О. Зарубіна. Інші непокоїлися скасуванням приватної власності на землю. Генеральний секретаріат міг поминути демонстрацію своїх членів. Складніше виглядала справа з протестом представників київських банків, всеросійської спілки власників цукроварень, польської земельної ради, інших організацій землевласників. На спільній нараді з ними, яку проводили В. Винниченко, М. Порш і В. Голубович, їх співрозмовники заявили, що "висока сільськогосподарська культура України з переходом усієї землі до рук рядового селянства, позбавленого поки що необхідної освіти й капіталу, буде знищена". Вони попередили про небажання банківських кіл далі фінансувати цукрову промисловість. Запевнення, що питання про земельну власність остаточно вирішуватимуть Українські Установчі збори, обіцянки відрядити військові частини для охорони заводів і "культурних господарств" трохи пом'якшили ситуацію. Було вирішено створити спільну комісію для пошуку засобів "найменш болючого" розв'язання земельного питання. Ще через день, 24(11) листопада, опубліковано роз'яснення уряду, в якому положення Універсалу виглядали значно поміркованіше. До того ж секретарство земельних справ у відозві "До населення України" застерігало від невідкладного поділу земельних володінь, зазначаючи, що нетрудовими вважатимуться лише ті господарства, які мають понад 50 десятин . Не задовольняючи широкі маси українського селянства, згадані "роз'яснення" не здобули Генеральному секретаріату підтримки російських і польських буржуазних партій. Перші все активніше заперечували саме існування УНР.
Генеральний секретаріат продовжив нелегку справу організації виконавчої влади, підпорядковуючи установи, що раніше підлягали Тимчасовому уряду. Спочатку поволі, а потім дедалі зростаючими темпами склад апарату Секретарств розширювався за рахунок фахівців, що працювали раніше у російських урядових відомствах.
Упорядковувалася й робота уряду. З сьогоднішніх позицій - інколи доволі курйозними заходами. 2 листопада ухвалено "накладати штраф за зпізнення на засідання Секретаріату більш ніж на 15 хв. по 50 коп. за кожну хвилину". З часом заходи по налагодженню діяльності виконавчої влади ставали більш суттєвими. 8 листопада обговорювалася пропозиція В. Винниченка "про поділ Секретаріату на секції для більш продуктивної праці Секретаріату". Передбачалося: "Питання більшої ваги розглядати у повному складі Секретаріату, для перегляду ж менш важливих справ поділити Секретаріат на 3 секції. Секції подають Секретаріату прийняті постанови лише на затвердження" . Діяльність Генерального секретаріату ставала краще відомою місцевим органам завдяки початку виходу тижневика "Вістник Генерального секретаріату", де публікувалися закони, постанови, накази, розпорядження й обіжники органів законодавчої та виконавчої влади, окремих українських відомств.
Розрахунки на співробітництво з силами "російської демократії" у справах миру виявилися марними. Впродовж усієї Першої світовоївійни Україна була театром фронтових дій. Провал липневого (1917 р.) наступу спричинився до різкого зростання антивоєнних настроїв в Україні. Поразка Тимчасового уряду послабила тиск російського мілітаризму на українську владу. Перехід до міжнародної діяльності підніс вагу української влади. Енергійні дії Радянського уряду, спрямовані на укладення миру, справляли зростаючий вплив на населення України. В цих умовах постало питання про її вихід з війни.
Його обговорено на Малій раді 21 листопада, де з'ясовано дві позиції. Доповідач соціал-демократ Є. Неронович зв'язував укладення миру з просуванням до незалежності: "Коли Україна візьме в свої руки справу миру, то цим ми візьмемо на себе прерогативи незалежної держави, але так і мусить бути". Представники неукраїнських партій, звинувачуючи уряд в "українському сепаратизмі", твердили, що власті можуть "брати участь в (укладенні) перемир'я", але "не мають права передрішувати терміни й умови миру, який матиме укласти... центральна влада".
З детальним роз'ясненням позиції уряду виступив В. Винниченко, підсумовуючи: "Ми повинні вести переговори про мир від імені УНР і вислати своїх представників на Румунський та Південно-Західний фронти для переговорів про перемир'я. Разом з тим необхідно сповістити про це союзників - французів і англійців". Більшість підтримала спільну резолюцію есдеків та есерів, витриману в
Loading...

 
 

Цікаве