WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Центральної Ради - історія - Реферат

Уряди Центральної Ради - історія - Реферат

очевидно, будуть проводитись неухильно" . Тимчасовий уряд вирішив перейти до загальної конфронтації з Україною.
Натомість виклик до Петрограда збігся із бажанням Генерального секретаріату ще раз полагодити справи з центром. Ось як описує наслідки цієї подорожі голова уряду: "...приїхали туди в той день, коли більшовики вже обстрілювали Зимовий палац і коли наші "законники" тікали від "беззаконного", але могучого вибуху робітничої революції. Ні конферувати (вести переговори. - Авт.), ні змагатись не було вже з ким, "грізна" влада розлетілась на всі боки, як купка злодійкуватих горобців. На тому й скінчилися відносини Українського уряду з "демократичним" Тимчасовим правительством" .
Перемога Жовтневого повстання в Петрограді кардинально змінила ситуацію. Вона загострила події у національних регіонах, зокрема в Україні. Політичний вихід з-під бодай позірного контролю центру назовні виглядає одномоментним. У випадку, коли обидві сторони воюють по один бік фронту, він проходить складніше. Розрив зв'язків, що утворюються віками, зачіпаючи широке коло соціальних, економічних, етнічних, культурних та інших проблем, відбувається непростим і тривалим шляхом.
Позиція лідерів українського руху обумовлювалася ставленням до подій у центрі. Одразу після перших звісток про повстання проти Тимчасового уряду, вночі 25 жовтня 1917 р., у Києві було утворено "Краєвий комітет для охорони революції". Поряд із С. Петлюрою, головою "Українського військового комітету", делегатами українських есерів, есдеків та есефів, російських есерів, Бунду та Поалей-Сіону до Комітету увійшли більшовики В. Затонський, І. Крейсберг і Г. Пятаков .
Комітет виходив з того, що в умовах повстання в Петрограді "вороги революції та волі народньої можуть скористатися цією боротьбою, щоб повернути старий царський лад та вкинути народ у неволю". На Комітет покладалося завдання "всякими засобами разом з Генеральним секретаріатом (виділення наше. - Авт.) боротися з ворогами революції, зберігати спокій в краю та боронити... завоювання революції" . На практиці роль Генерального секретаріату у діяльності Комітету була номінальною, посилання на нього слугувало обґрунтуванню законності національної влади в Україні. Водночас в умовах надзвичайно швидкої зміни ситуації, за відсутності харизматичного глави уряду В. Винниченка на засіданні Генерального секретаріату 26 жовтня пролунали голоси за його - нібито органу Тимчасового уряду - відставку. Жодного рішення не було прийнято.
Контрреволюційний реванш серйозно загрожував Україні. Тут зосереджено значні збройні сили, що підтримували старий лад, серед них - половина козачих військ Росії. У ніч на 28 жовтня до Києва прибула козача дивізія, перекидалися інші контрреволюційні частини. Всього - 17 військових ешелонів . В цих умовах мало місце певне зближення між діячами українського руху та більшовиками. Д. Дорошенко пояснює: перемога контрреволюції "над більшовиками в Києві загрожувала й українцям… Українці й більшовики мали різні цілі і завдання, але ні ті, ні другі не могли при даній ситуації виступити самостійно…" .
Прихильники поваленого Тимчасового уряду заперечили утворення "Краєвого комітету". Проти нього негайно виступив штаб військової округи, міська дума створила свій "комітет охорони революції". Наступного дня подібне ставлення змінилося. 26 жовтня військові дійшли згоди "про необхідність повного контакту в роботі між штабом… та краєвим революційним комітетом на Україні", до якого делеговано двох представників командуючого військами КВО. Того ж таки дня Мала рада засудила Жовтневе повстання у Петрограді. У відповідь більшовики залишили "Краєвий комітет" . Існування цього органу не виправдало надій на пом'якшення суперечностей між політичними силами в Україні. Більше того, його дії внесли розлад у вже існуючу структуру української влади, передусім виконавчої. 26 жовтня секретар фінансів М. Туган-Барановський відзначив: "Комі- тет діє поза будь-яким зв'язком із Генеральним секретаріатом. Створюється двовладдя і важке становище, яке вкрай ускладнює роботу секретаріату. Нестерпне становище повинно бути ліквідоване".
28 жовтня "Краєвий комітет для охорони революції" перестав існувати. Мала рада за участі В. Винниченка, який повернувся з Петрограда, підтвердила саморозпуск Комітету. І. Маєвський заявив, що "краєвий комітет припинив свою роботу тому, що він був установою, яка не мала ґрунту. На Україні є свій парламент - Центральна Рада і свій уряд - Генеральний секретаріат, якому слід поручити всю справу охорони революції". М. Ковалевський запропонував, "щоби Генеральний секретаріат взяв владу на Україні". Було схвалено внесене узгоджувальною комісією рішення: "Загальне керівництво діями властей по охороні революції на всій Україні повинно бути зосереджено в руках Генерального секретаріату, що спирається на органи революційної демократії в краї" . Цього ж вимагав III Український військовий з'їзд. Органи законодавчої та виконавчої влади не наважилися здійснити вимоги революційних солдат. 11 листопада генеральний писар О. Лотоцький і секретар міжнаціональних справ О. Шульгін від імені Центральної Ради підписали угоду з представниками штабу КВО, яка фактично віддавала йому владу .
У той день, коли офіцерські загони перейшли в рішучий наступ на Київські ради робітничих і селянських депутатів, відкрилася VII сесія Центральної Ради, яка обговорила доповідь В. Винниченка. Вказавши, що уряд не мав "жодних органів і апарату", доповідач виклав організаційні завдання дійової виконавчої влади. Водночас голова уряду заявив: "Вся праця Генерального секретаріату розрахована лише на час до Українських Установчих зборів, після якого він перестане існувати, поступившись місцем справжньому парламентському урядові на Україні". Було схвалено концепцію дальшого розвитку виконавчої влади, зокрема розширення Генерального секретаріату.
30 жовтня Центральна Рада обговорила доповідь товариша секретаря земельних справ К. Мацієвича. Він закликав невідкладно вирішити земельне питанняв інтересах більшості селян, передати поміщицькі й державні землі у розпорядження земельних комітетів, доводив, що це "не порушувало основ землеволодіння і не скасовувало право на землю". Українські есери цим не задовольнилися. На їх вимогу проект прийнято до відома і одночасно доручено Малій раді "після детального обміркування і доповнення провести його в життя через Генеральний секретаріат, ідучи неухильно до соціалізації".
1 листопада В. Винниченко доповів про розширення уряду. Створено секретарства: продовольчих справ, торгу й промисловості, праці, судівництва, військових справ, шляхів, а також - пошт і телеграфів. Перші два віддавались есерам - М. Ковалевському та В. Голубовичу, дальші три - есдекам М. Поршу, М. Ткаченку та С. Петлюрі. Транспорт підлягав віданню безпартійного фахівця В. Єщенка, зв'язок - російського есера О. Зарубіна. Найбільш примітним ставало створення військового секретарства. Новий уряд не лише розширив функціональну сферу діяльності, але й прагнув охопити нею всі українські землі в Росії . Перетворення Генерального секретаріату на повноправний уряд викликалося потребою налагодити нормальне життя. В процес перебрання влади мало активно
Loading...

 
 

Цікаве