WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Центральної Ради - історія - Реферат

Уряди Центральної Ради - історія - Реферат

угоди, - зазначав В. Винниченко, - будувалася реально, наочно, в подробицях українська державність" . Вона не могла функціонувати без дієспроможного уряду.
"Українську політику" нового складу Тимчасового уряду визначили спроби звести нанівець домовленості, досягнуті в Києві. Це з'ясувалося, як тільки Центральна Рада виробила "Статут Вищого Управління України", що регламентував діяльність уряду. Йому надано статус "найвищого краєвого органу управи на Україні". Він "формується Центральною Радою, відповідає перед нею і затверджується Тимчасовим правительством". До уряду додатково включено секретарів торгу й промисловості, пошти й телеграфу, праці, шляхів та генерального контролера. "Статут…" схвалено одноголосно; зазначалося, що це "перша конституція України" . В умовах, по-перше, безладдя в усій країні, по-друге, відсутності важелів управління і, по-третє, невирішеності питання про територіальні межі України центр вкрай непокоївся. Повернення влади над Україною стало метою Тимчасового уряду на переговорах в Петрограді з очолюваною В. Винниченком делегацією Генерального секретаріату. Міністр Ф. Кокошкін розраховував "послабити, наскільки можна, ту шкоду, яку заподіяно Росії угодою 15 липня" .
Уряд кадетів провокував розрив переговорів. Становище відтворив В. Винниченко: "Це було… шматування з гарчанням бідного Статуту вищого Управління України" . Великодержавників найбільше обурював пункт 19-й Статуту: "Всі закони Временного правительства мають силу на Україні з дня проголошення їх в крайовому урядовому вістникові на українській мові". У цьому угледіли перехід до практичної реалізації головного положення I Універсалу - "однині самі будемо творити своє життя".
Переговори між центром і національним регіоном, який вивільнюється від його задушливих обіймів, надають першому вагомі переваги. Він ніби уособлює правовий порядок, тоді як його партнери, прагнучи змін, оголошуються ворогами права й порядку. Напружена ситуація на переговорах викликала стурбованість в Києві, де уважно стежили за перебігом справ у Петрограді. Було підтверджено надані делегації попередні інструкції - домагатися правового врегулювання відносин з центром на базі компромісу, не гальмуючи природну ходу подій в Україні і не поступаючись її майбутнім.
У столиці делегації викручували руки. "Були моменти, коли ми, роздратовані, гадали, чи не кинути все і не їхати додому, - пояснював В. Винниченко. - Але відповідальність, яку ми взяли на себе, змушувала нас випробувати всі засоби". Він вирішив особисто побувати в Києві. У Петрограді залишилися Х. Барановський та О. Зарубін, а також товариш секретаря з міжнаціональних справ М. Міцкевич. "Без їх згоди (Тимчасовий) уряд видав свою інструкцію" .
"Тимчасова інструкція Генеральному секретаріату на Україні" звужувала функції Генерального секретаріату, суттєво змінюючи його статус: з українського уряду він мав перетворитися на представництво російської влади. Його дії обмежувалися Київською, Волинською, Подільською, Полтавською та частиною Чернігівської губерній .
І знову лідери Києва виявилися більш гнучкими, ніж кадети, що цупко трималися старого. Обговорюючи ситуацію, Мала рада врешті погодилася з В. Винниченком. Назвавши Інструкцію "миршавим клаптиком паперу" , гостро критикуючи її зміст, В. Винниченко просив погодитися зі столичним документом і звертав увагу на головне: "Інструкція" є визнанням принципу автономії, що становила перед початком переговорів межу вимог Центральної Ради. "Тепер ми одержали більше, ніж бажали 2 місяці тому. Генеральний секретаріат хоч і є апаратом поганим, але його необхідно зберегти і використати для організації краю. Ані радіти, ані сумувати з приводу цієї інструкції не доводиться, оскільки вона є етапом на тому шляху, яким іде Центральна Рада" .
Тимчасовий уряд не побажав загострювати до краю відносини з Україною. У Київ надіслали "ширші пояснення" до затвердженої раніше "Інструкції". Зроблені центром поступки не означали відходу від попереднього курсу. На своєму стояли й у Києві. Закликаючи уникнути відкритого розриву, один з лідерів УСДРП М. Порш наголошував: "Не приймаючи інструкції, все ж використати її як грунт для дальшої боротьби". Резолюція щодо наслідків переговорів була схвалена 9 серпня, у день оголошення "ширших пояснень". Вона складалася з трьох частин. У першій відзначалися невідповідності положень Інструкції досягнутим домовленостям. У другій вказувалося, що Інструкція стоятиме на перешкоді "добрих взаємовідносин" між Україною і Росією. Третя проголошувала "в інтересах найшвидшого встановлення доброго ладу, закріплення і поглиблення здобутків революції на Україні переведення потрібних для цього заходів", які детально викладалися .
Легковажачи визвольні прагнення України, Тимчасовий уряд сподівався на підтримку неукраїнських націй "Південно-Західного краю". Центр не передбачав, що поповнення Генерального секретаріату їх представниками призведе до співробітництва української влади з російськими, польськими та єврейськими політичними силами, стане кроком до перетворення її на територіально-національний орган.
Обговорення Інструкції стало приводом для гострої критики Генерального секретаріату. Заперечуючи опонентам, В. Винниченко послався на реалії його існування. "Секретаріат, - заявив він, - підготовляв автономію. Багато питань розв'язувалося у згоді, хоч і не одноголосно. Революційної інтелігенції, яку можна було б залучити до роботи, надто мало. Що міг здійснити секретаріат по земельному питанню? Видати власну відозву, не слухатись розпоряджень уряду - це спричинилося б до розриву. Фінансового плану і не могло би бути, оскільки секретар (фінансів) вами був надісланий до Петрограда… У такому ж становищі питання про монополію" .
Проект рішення про відставку Генерального секретаріату було відхилено. Есерів не підтримали. Та вони не відступили. 12 серпня В. Винниченко повідомив, що есерівська партія відмовилася брати участь "у реконструкції Генерального секретаріату та відкликала з нього своїх представників" . Назавтра, в неділю, було прийнято відставку В. Винниченка, який не побажав бути "перешкодою на шляху входження представників українських с.-р. до секретаріату... і заважати організації краю" .
"Перша урядова криза" тривала до 18 серпня. Демарш есерів, здійснений з відома фактичного лідера партії М. Грушевського, мало не призвів до неочікуваного для ініціаторів результату. Новий уряд міг стати більш "угодовським", ніж попередній.
Його головою було висунуто есефа Д. Дорошенка, який співробітничав з Тимчасовим урядом як крайовий комісар Галичини та Буковини. 14серпня було оголошено новий склад уряду. Оскільки він не був погоджений з керівництвом фракцій, 17 серпня представлено його новий варіант. Як і перший, він складався переважно з есефів; есдекам і есерам надавалось лише по одній посаді. Д. Дорошенко подав програму діяльності уряду: "Робота… має носити суворо діловий характер… Щодо Тимчасового уряду - тісний контакт у його праці над зміцненням завоювань та його боротьбі з контрреволюційними устремліннями, звідки б вони не виходили, а також і у справі оборони держави".
Склад Генерального секретаріату не затвердили, а перенесли питання на
Loading...

 
 

Цікаве