WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Уряди Центральної Ради - історія - Реферат

Уряди Центральної Ради - історія - Реферат

демократія має свою власну владу, яку сама витворила і якій цілком довіряє".
Урядова програма викладала концепцію побудови демократичної держави. Вона предметно розкривалася у директивах, адресованих кожному ві- домству.
Секретаріат внутрішніх справ було зорієнтовано на подолання "недостачі політично-соціальної і національної свідомості і малої організованості народних мас". Звідси завдання: "організація і освідомлення мас" - по-перше, "перебудова місцевої і загально-краєвої адміністративної влади", організація "єдиної краєвої автономної влади" - по-друге.
Секретаріат у фінансових справах мав "розробити основи фінансової політики" з тим, "щоб Україна в фі- нансових справах могла цілком стати на державний грунт, коли їй прийдеться ці справи впорядковувати, яко автономній державі".
Секретаріат у судових справах повинен був готувати юридичну систему до праці в умовах автономії.
Секретаріат у міжнаціональних справах мав "об'єднати роботу всіх національностей Росії для боротьби за автономно-федеративний лад Російської республіки", скликати з'їзд "представників народів і областей Росії", з одного боку, та налагодити співробітництво "з демократією національних меншостей на Україні - з другого".
Перед секретаріатом освіти стояли завдання українізації школи, допомоги культурним товариствам, низка організаційних розв'язок.
Секретаріат у земельних справах працював "в цілях підготовки до Установчих зборів", розробляючи проект земельного закону. На нього покладався обов'язок "забезпечити автономію України в продовольчій справі та подбати про відповідне постачання українським хліборобам потрібних їх господарствам продуктів та знаряддя".
Найлаконічніше формулювалися вимоги, поставлені перед Секретаріатом у військових справах: українізація війська "як в тилу, так і, по змозі, на фронті".
Декларація приділила серйозну увагу організації роботи уряду та інформаційного її забезпечення. "В склад Секретаріату введено Генерального писаря, найближчим завданням якого являється завідування ділами всього Генерального секретаріату, бути зв'язком між окремими генеральними секретарями у внутрішніх організаційних справах… відповідна постановка інформації про діяльність Генерального секретаріату, між іншим, і через періодичний орган Генерального секретаріату" .
Програму діяльності першого українського уряду було обговорено на сесії Центральної Ради 20 червня - 1 липня 1917 р. Генеральному секретаріату висловлено повну довіру, його визнано "найвищим народоправним органом українського народу та його найвищою властю". Злагоджений початок роботи виконавчої та законодавчої влади створював можливості успішного державотворення. Але труднощі на цьому шляху виявилися надзвичайними. В. Винниченко наголошував: "Це не переформування старих, організованих, пристосованих до життя віками апаратів, не заміщення одних людей іншими. Ні, творити все з самого початку, з самих дрібничок, творити в місяць-два те, що в других землях утворювалося десятками віків" .
Розбудова українського уряду велася в боротьбі з військовим, поліційним і адміністративним апаратом "старої держави". Уряд не володів можливостями власного захисту, не мав "ніяких фінансових сил", відчував гострий брак управлінських кадрів. "От групка собі людей, складена з журналістів, політичних емігрантів, учителів, адвокатів тощо", - такими були, за В. Винниченком, ті, хто працював у виконавчій владі. Вони "ніякого ні державного, ні адміністративного досвіду не мали і не могли мати".
Але й формування виконавчої влади в Україні за дуже несприятливих умов вкрай турбувало центр. До Києва були терміново відряджені члени Тимчасового уряду М. Терещенко й І. Церетелі. О. Керенський прибув пізніше. Наміри офіційного Петрограда виявилися на засіданні Генерального секретаріату 29 червня. Крім його складу, в зустрічі з міністрами брав участь М. Грушевський. На переговорах від центру виступав здебільшого І. Церетелі. М. Терещенка відрядили до Києва переважно через етнічне походження. Водночас центр заперечував зв'язок його відрядження з діяльністю Міністерства закордонних справ Росії, боючись і натяку на міжнародне звучання "української проблеми", зовнішньополітичні перспективи України .
Заявивши, що I Універсал не викликає суцільного заперечення з боку центру, І. Церетелі наголосив: "Є там лише один неприйнятний момент - самочинне проголошення крайової влади". Було заявлено, що Тимчасовий уряд погодиться на автономію в разі, коли її затверджуватимуть Установчі збори. Вона лякала центр, "оскільки тоді й інші народи забажають цього ж". Досягнення угоди залежало від трьох умов. Перша - компетенція "крайового органу" і поповнення органів влади неукраїнцями. Друга - "питання про фронт і укр[аїнські] війська". І, нарешті, заява щодо злагоди з Тимчасовим урядом. "Декларація Центр[альної] Ради, - зазначив І. Церетелі, - матиме значення для всіх народів Росії, тому бажано підкреслити, що Центр[альна] Рада йде разом з урядом".
Отже, малося на увазі стримати падіння престижу центральної влади. Неспроможні адекватно зрозуміти події в Україні, міністри відчули небезпеку, яка йшла звідси для Російської держави. Вони прагнули представити події в Україні не результатом її визвольних змагань, а такими, що сталися з ласки Тимчасового уряду. Наслідуючи національну політику царизму, уряд намагався поставити діяльність Генерального секретаріату під невсипущий контроль. У свою чергу, українська виконавча влада прагнула забезпечити мінімальні умови власного функціонування. На зустрічі з мі- ністрами секретар фінансів Х. Барановський домагається фінансування української влади. Відповідь І. Церетелі гранично відверта: "Якщо буде точно сформульовано, що це буде орган Тимчасового уряду, то кошти, безумовно, будуть відпущені на видатки по управлінню краєм" .
Схильність Києва полагодити взаємини з центром диктувалася, звичайно, не бажанням одержати кошти. В інтересах українського державотворення йшлося про юридичне оформлення виконавчої влади. Задля цього керівники національного руху відступали від окремих положень I Універсалу. Наслідком тактичних ходів обох сторін стало одночасне проголошення актів Тимчасового уряду й Центральної Ради. 16 липня Петроград обнародував постанову "призначити як вищий орган для керування краєвими справами на Україні окремий орган - Генеральний секретаріат, склад котрого буде визначений урядом у згоді з Центральною Українською радою". З сфери їх діяльності вилучено "питання про національно-політичний устрій на Україні і про способи вирішення в ній земельної справи в межах закону про перехід землі до рук трудових мас". Ці проблеми відкладалися до загальноросійських Установчих зборів. Обмежувалася діяльність секретаріату у військовій справі. Оголосивши телеграму, В. Винниченко зачитавтекст II Універсалу, положення якого збігалися з постановою Тимчасового уряду .
Формально Петроград мав бути задоволеним. Адже I Універсал проголосив джерелом влади український народ, а II виводив її з повноважень від Тимчасового уряду. І все ж позиції тих, хто, не переймаючись юридичними тонкощами, зайнявся практичною роботою з впровадження автономії, виглядали перспективнішими. "На підставі
Loading...

 
 

Цікаве