WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Соціальна ініціативність як умова функціонування громадянського суспільства в Україні - Реферат

Соціальна ініціативність як умова функціонування громадянського суспільства в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Соціальна ініціативність як умова функціонування громадянського суспільства в Україні
Сьогодні Україна є визнаним лідером динаміки позитивних соціально-економічних і духовно-культурних процесів. Зроблені вагомі кроки щодо досягнення демократичних та гуманітарних стандартів, які відповідають основним загально цивілізаційним тенденціям сучасного світу.
Демократичні перетворення, що відбуваються в Україні, є початком великих і всебічних інноваційних трансформувань в усіх сферах українського суспільства. Ці зміни наочно демонструють, що народ є дієвим сувереном влади і може ефективно впливати на інститути державної влади, контролювати і оптимально трансформувати їх відповідно до європейських і світових пріоритетів.
Поряд з економічними перетвореннями утверджуються і формуються інститути громадського суспільства та відбуваються процеси політичної структуризації. Стає актуальним втілення нової моделі взаємодії між державою, соціальними групами і особистістю. Тому треба зазначити, що саме соціально-політична ініціативність громадян повинна стати каталізатором процесу демократизації стосунків між суспільством та політичною владою в Україні. Дослідити формування та розвиток громадських ініціатив, механізмів соціального партнерства, які передбачають розвиток свободи та ініціативності людини, є головною метою автора.
Важливими є проблеми ефективності соціально-політичного партнерства між державою і громадянським суспільством, інститутами влади і громадянами. Для вирішення цієї проблеми важливим є з'ясування того, що функціонування громадянського суспільства неможливе без механізму побудови конструктивних відносин довіри які повинні ґрунтуватися на політичних та правових гарантіях, які би забезпечували свободу самовираження громадянами пропозицій щодо соціально-політичного устрою своєї держави.
В більшості пострадянських країн активно триває процес політичної самоорганізації суспільства. В останні роки дуже гостро розгорнулись політологічна та правова дискусії щодо проблем громадянського суспільства та соціально-політичної ініціативності громадян в Україні.
Виділяються кілька напрямів, за якими здійснюється вивчення цього питання. Тим не менш і нині дискусійною залишається проблема функціонування громадянського суспільства в умовах демократизації усіх сфер суспільства.
Сьогодні громадянське суспільство є головним предметом зусиль усього українського соціуму. У ході цих зусиль були порушені старі соціальні інститути, що не витримали перевірки часом, і створені нові. Без урахування природи соціальної структури нашого суспільства, існуючих культурних образів, без належного розуміння роботи нового суспільства, громадянські інституції будуть мати вигляд "громадських тимчасових утворень", полуфункціональних інституцій.
Переосмислення відносин особистості і суспільства збіглося в часі з появою такої ознаки, як відсторонення життя людей від державного офіціозу. Важко переоцінити значення цієї обставини для розуміння громадянського суспільства в цілому і його ролі в демократичному осучаснені держави, оскільки відмежованість, відокремленість від державної машини як апарату громадянського адміністрування становить сутність, головну ознаку громадянського суспільства, робить його дійсною основою соціальної демократизації.
Незважаючи на те, що громадянське суспільство є "строкатим" за складом учасників, їх цілями, методами діяльності, воно є цілком передбачуваним тому, що спирається на стабільну соціальну структуру та чітку і зрозумілу політичну структуру. Реалізація індивідуальних потреб і інтересів в суспільстві здійснюється через діяльність особи, яка в даному випадку визначається прагненням людини до розширення свого реального доступу до матеріальних та духовних благ суспільства. І дуже добре коли громадяни розуміють, що активне відстоювання своїх інтересів і потреб прискорює їх реалізацію. Нажаль, це не завжди так.
Враховуючи усі реалії, стає зрозуміло, що діалог між державою і громадянським суспільством повинен ґрунтуватися на таких соціальних процесах, як об'єднання, визнання, комунікація, взаєморозуміння та довіра.
Значну роль в розвитку добродійних тенденцій можуть і повинні відіграти громадські ініціативи. Адже ніколи і ніяка влада не зможе заповнити всі ніші в суспільстві, вирішити абсолютно всі проблеми громадян. Дуже багато залежить від ініціативності самих громадян.
В деяких словниках під ініціативністю розуміють здатність особи до самостійних суспільних починів, активності, заповзятливості. Як особова якість, ініціативність у великій мірі виховується у віці, коли складаються здібності до вільного мислення і самостійних дій, а творча діяльність, у тому числі соціальна, стає реальною потребою особистості. Ініціативність як характеристика масових норовів людей набуває поширення в умовах, коли суспільство за допомогою політичних і правових гарантій забезпечує свободу особистого самовираження громадян і можливість здійснення ними власних пропозицій.
Показником становлення громадського суспільства є розвинена система його інститутів - політичних партій, дієвих громадських організацій, органів самоорганізації населення, через які здійснюється реалізація громадських прав населення та створюються умови для підвищення рівня громадської ініціативності та свідомості. Громадські організації та рухи все частіше виступають партнерами влади, а то і підштовхують (в доброму розумінні) її до розв'язання багатьох важливих проблем.
Однак щоб адекватно оцінити реальні перспективи формування в Україні того, що прийнято називати "громадянським суспільством", важливо наступне: по-перше, треба не лише по можливості неупереджено визначити характер інституційного середовища, але і врахувати динаміку масових настроїв, у тому числі і що стосуються ставлення до демократичних цінностей і інститутів, тих або інших способів і форм соціальної самоорганізації.
Автори Н. Нижник, С. Дубенко, Л.Пашко у статті "Соціальне партнерство як виклик сьогодення" зазначають, що проблема налагодження ефективного соціального партнерства органів державної влади і громадянського суспільства набувають першорядного значення для успішного функціонування державного апарату в умовах модернізації. Суспільний розвиток сучасності, характеризується переосмисленням, трансформацією відносин особистості і суспільства. [1]
Сьогодні, держава змушена підтримувати прагнення суспільства до самоорганізації. Інакше можна занапастити всі найважливіші паростки громадської ініціативи. Лише коли суспільство боротиметься за себе не лише з державою, але і з власним неуцтвом, нерозвиненістю ініціативи - лише тоді громадянський суспільство зможе працювати повноцінно. Як показали останні вибори Президента України є достатньо численні групи і шари, які вже зараз засвоїли і цілком успішно демонструють тип поведінки, заснований на раціональності мислення, відвертості для нового досвіду, ухваленні демократичних цінностей і т.д. Проблемипочинаються, коли ціннісні системи і світоглядні установки вступають в "контакт" із реальністю, коли виникає розрив між ставленням до тих же демократії і громадянського суспільства як соціальній ідеї і як інструментальної цінності.
Українське суспільство має "потенціал включеності", що передбачає, по-перше, наявність відповідної інфраструктури такої участі (системи місцевого самоврядування, соціального партнерства, суди, профспілки, локальні спільності і т.д.), по-друге, переконаність громадян в необхідності і ефективності цих механізмів і, по-третє, - і це, мабуть, головне, уміння використовувати ці механізми у разі потреби, вирішувати принципові проблеми різного рівня від локальних до загальнонаціональних. Через це можливо встановити ступінь зрілості громадянського суспільства в Україні.
Необхідно розуміти, що подолання проблеми негармонійного розвитку трьох сторін "людини-суспільства-держави", сприятиме зміцненню громадянського суспільства в Україні. Це і стане запорукою того, що країна рухатиметься в напрямку розвиненої демократії. Забезпечити такий поступ можна, створюючи гарантії індивідуальної свободи. А це є спільною справою держави та представників громадянського суспільства. Головним результатом цієї взаємодії має стати створення правового поля, яке б захищало свободу та надавало би можливість кожному індивіду реалізовувати власні ініціативи.
Головним ресурсом який сприятиме становленню громадянського суспільства має стати досвід громадянської самодіяльності, активного вираження і відстоювання своїх інтересів. Оскільки ступінь взаємозалежності людей в суспільстві збільшується, виникає необхідність колективного обговорення існуючих проблем, для того, щоб об'єктивно розглядати ситуацію і проводити соціально орієнтовану політику. Саме тоді, дії державних органів, комерційних організацій і громадських асоціацій дійсно служитимуть інтересам суспільства в цілому.
Розвиток індивідуальних і колективних незалежних соціальних ініціатив стає головним інструментом перетворення політичної системи і суспільного середовища. Це створює вагому базу для переходу до свідомої і конструктивної альтернативи, здатної стимулювати процес становлення громадянського суспільства і налагодити діалог з державою по проблемах життєво важливим, актуальним саме для цього етапу, саме для цього суспільства.
Громадяни в демократичній системі мають вирішувати яким чином впливати на процес прийняття рішень. І це потребує часу та зусиль. Очевидним є висновок, якщо громадяни є раціональними і розуміють цінність соціальної участі та очікувану від неї користь, вони не будуть інвестувати забагато часу й енергії у проблеми, які не можливо вирішити без допомоги держави. Тому стає зрозуміло, що без достатнього рівня соціально-політичної ініціативності більшості членів суспільства в Україні гальмується процес становлення громадянського суспільства.
Loading...

 
 

Цікаве