WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичний міф як інструмент сучасних виборчих технологій - Реферат

Політичний міф як інструмент сучасних виборчих технологій - Реферат


Реферат на тему:
Політичний міф як інструмент сучасних виборчих технологій
Політика завжди прагнула знайти своє обґрунтування у філософії або релігії та своє виправдання у моралі. Історія політики довела, що моральною політика бути не може. "Моральна політика" - це перший найтриваліший політичний міф. "Філософічною" (ідеологічною) вона реалізується лише на теоретичному рівні політичної свідомості не висловлюючи інтересів усіх верств суспільства. Натомість, масова політична свідомість активно сприймає головні ідеологічні принципи та норми завдяки політичному символізмові (наочна агітація, політичні пісні, політичні лідери, логотипи, політична мова, політична мода, символи місця і часу), який є невід'ємною частиною політичної ідеології та політичної культури, але вже не в якості їх ідейного компонента, а лише як засіб впливу на масову політичну свідомість.
Внаслідок канонізації відповідної символіки на рівні масової політичної свідомості відбувається поступовий, але неухильний процес стереотипізації та міфологізації політичної свідомості. В основу цього процесу покладений складний, але дієвий механізм ідейно-психологічного впливу на масову свідомість - маніпуляція свідомістю.
Маніпулювання, як система засобів ідеологічного та соціально-психологічного впливу з метою зміни мислення й поведінки людей всупереч їхнім інтересам, може бути оперативним (ситуативним) та стратегічним. Одним із найдієвіших маніпуляторів сучасності виступають засоби масової інформації, які застосовують особливі прийоми психологічного впливу. Зокрема це прийоми лінгвістичного маніпулювання, викривлення масштабів подій та часу, звернення до негативних рівнів свідомості, "метод Геббельса" (ефект блискавичної пропаганди з фальсифікацією подій та фактів). Для укорінення соціальних міфів технологія маніпулювання передбачає використання арсеналу конкретних методів впливу на підсвідомість. Наприклад, це методи фрагментації, - створення фактів, - історичних аналогій, - семантичного маніпулювання, - використання дезінформації.
Усі ці методи та засоби (виборчі технології) вже багато десятиліть використовуються на Заході. У західному суспільстві існують перевірені часом методи впливу на поведінку електорату, навіть на мотиви такої поведінки. Проте, як зазначає український політолог І. Буркут, найперші спроби перенести на пострадянський ґрунт західні виборчі технології не принесли сподіваних результатів. Можна припустити, що результатом процесів, пов'язаних із деідеологізацією та деміфологізацією суспільної свідомості в транзитивних політичних системах ( до яких певним чином належить й політична система України), стає ідеологічний вакуум, котрий неодмінно заповнюється реміфологізованою суспільною свідомістю, що вірогідно є наслідком ефективного маніпулювання свідомістю. Наскільки нові стереотипи і міфи виявляться тривалими - питання часу.
На відміну від стереотипу, в якому у спрощеній формі відзеркалюється певний доволі складний елемент дійсності, міф набагато складніше явище психічного життя. На думку видатного російського філософа М. Мамардашвілі, міф - це машина культури, що перекидає місток від природного стану людини до цивілізації, конструює саму людину. Міф управляє людиною, створює для неї особливу - міфологічну реальність. Безкінечний потік інформації, навала символів, образів, "картин" сприяє міфологізації свідомості людини, оскільки міф постає стійкою структурою й дозволяє запровадити певну впорядкованість до хаотичної "картини світу". Міф виявляється тією самою "реальністю", в яку людина відверто хоче вірити.
В умовах жорсткої інформаційної та психологічної боротьби за виборця, переможе той, хто зможе нав'язати свою "картину світу", свою оригінальну концепцію міфологізованої реальності цільовій аудиторії. Політичний міф у такій спосіб покликаний впорядкувати політичну реальність й постає як засіб інтерпретації дійсності. Він може використовуватися для реалізації конкретних політичних завдань: боротьби за владу, легітимізації влади, здійснення політичного панування або панування політичної ідеології. На думку українського політолога Г. Почепцова, політичний міф - це універсальна конструкція, яку завжди можна наповнити конкретним політичним змістом.
Російський учений А. Цуладзе виокремив два види політичного міфу. Технологічні міфи. Вони створюються для реалізації конкретних політичних завдань. Це "міфи на один день" або псевдоміфи, оскільки не мають укорінення в архетипах. Натомість "вічні" або архетипні міфи глибоко укорінені в ментальності народу - архетипах, які виступають енергетичним зарядом міфу. Як влучно зауважила російська дослідниця О. Г. Рюмкова, політичний міф - це архетипічна конструкція, яка визначає існування певної політичної системи та претензії на особливу роль у цій системі особистості або групи. За умови кризових ситуацій суспільство може через міф відновлювати картини світу що були зруйновані та опановувати їх знову. Головна роль політичного міфу - це відновлення зруйнованого соціального світу та подолання світоглядної кризи. Отже, якщо при конструюванні політичні міфи не спиратимуться на архетипи й не відображатимуть компонентів міфу традиційного, то міфічні конструкції (міфологеми) що виникатимуть не будуть сприйнятті масовою свідомістю.
Важливою функцією політичного міфу є легітимізація владних інститутів. Міф є основою легітимної влади та її стрижнем водночас. Тому зазіхання на головні політичні міфи держави є зазіханням на основи легітимності цієї держави. Стосовно національної свідомості, то вона також просякнута міфами. За суттю історія нації - це міф, що створений нею про саму себе, виходячи з ідейно-політичних міркувань про власне місце у швидкоплинному світі, адже політичний міф виступає своєрідним гарантом національної самоідентифікації в історичному минулому.
Архетипи зашифровані також і в політичній мові і можуть активізуватися за допомогою слів, фраз, образів. Звернення до архетипів дозволяє вирішити проблему різного сприйняття слів різними соціальними верствами. Наприклад, Гітлер казав: "Я розумію народ і не спілкуюсь з ним, доки він не перетвориться в масу". Вправно нагнітаючи емоції юрби, він дійсно "змішував" робітників, селян, бюрократів, військових, домогосподарок у єдину сіру масу. Не випадково нацисти перетворювали свої збори на феєричні шоу. Коли юрба впадала в екстаз, Гітлер починав говорити те, що хотів донести до людей. Він спілкувався із натовпом мовою образів, звертався до найпримітивніших структур свідомості людей, до тих міфологічних пластів, які швейцарський психоаналітик К. Юнг називав архетипами. За К. Юнгом, на цьому рівні зникає індивідуальність, а є лише колективне несвідоме.
Найбільш інтенсивна емоційна реакція пов'язана із сексом і смертю. Секс і смерть - це табуйована інформація, яка блокується захисними механізмами у сфері
Loading...

 
 

Цікаве