WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Партійна ідентифікація та електоральна поведінка - Реферат

Партійна ідентифікація та електоральна поведінка - Реферат

мотиваційно-потрібнісної сфери, на основі якої можуть бути сформовані настанови, цінності, орієнтації.
Виборця можливо розглядати з різних точок зору. Наприклад, раціонально-інструментальний підхід розглядає виборця як "раціонально діючу людину" та як "споживача". Такий виборець здійснює свій вибір, не зважаючи на настановлення та вплив об'єктивних факторів, а діє, лише раціонально осмислюючи політичну ситуацію, керується власними інтересами. Такий виборець оцінює реальні кроки претендента, його досягнення, програмові позиції конкуруючих партій чи кандидатів з точки зору тих вигод, які він отримає у випадку перемоги тієї чи іншої. При цьому він (виборець) вираховує, наскільки один із можливих варіантів вигідніший для нього.
І тут на поміч раціональному виборцю приходить політична ідеологія, провідниками якої є політичні партії, громадські об'єднання, рухи, коаліції. Вони, на думку М. Дюверже, відповідно до провідної своєї функції, повинні інформувати населення про програму чи можливості кандидата. Цією інформацією та активними діями вони мають стимулювати вільний вибір, мобілізувати своїх членів та симпатиків задля досягнення певних політико-ідеологічних цілей, задоволення партійних інтересів. Виборець, який має більш-менш стійке уявлення про те, яким він хоче бачити облаштування суспільства, співвідносить свої уявлення з програмовими цілями партій, і, якщо вони є релевантними, робить вибір на користь цієї партії.
Другий підхід - соціологічний вважає, що провідною детермінантою формування партійних систем та поведінковим проявом особистісних симпатій до них є розподіл за статевою, етнічною, соціальною та конфесійною належністю, тобтосоціально-статусна обумовленість політичного вибору індивіда. Емпіричні дослідження, проведені вченими, зафіксували чітку взаємозалежність між класовою належністю та партійними симпатіями виборців. Так, представники привілейованих класів у багатьох випадках під час вибору певного політичного лідера чи групи будуть зацікавлені в збереженні правлячого режиму, стабільності чинних порядків. Представники робітничих професій зупиняють вибір на радикальному кандидатові. Тобто, як бачимо, основою соціологічного підходу в поясненні політичного вибору лежать механізми ідентифікації за ознаками ґендерної, класової та статусної подібності.
Немає сумніву, що такий підхід є важливим. Але він не є визначальним, оскільки існує значне коло соціально-політичних проблем, де належність до певного класу не відіграє суттєвої ролі. Особливо це стосується плюралістично-демократичних суспільств, у яких певні соціальні питання можуть об'єднувати як представників владної та фінансової еліти, так і носіїв маргінальних цінностей.
Основу маніпулятивного підходу становлять уявлення про залежність політико-ідеологічних позицій, настановлень та орієнтацій людей як від переконуючого друкованого /електронного впливу ("обробки" засобами масової комунікації), так і від ступеня контролю електорального вибору владними інституціями, які можуть впливати на нестійкого виборця. Політичним маніпулюванням владні органи можуть досягти того, що, по-перше, індивіди у своєму виборі обмежуватимуться лише запропонованою ними альтернативою; по-друге, інтенсивний цілеспрямований зовнішній тиск може вплинути на електоральний вибір. Водночас людині властиво не лише піддаватися впливу, тобто виступати в якості об'єкта, на якого спрямовано інформаційний вплив, але й бути реальним дієвим суб'єктом, здатним протидіяти цьому впливу засобом "фільтрації" інформації, яку він сприймає. Матеріалом для фільтрів служать уявлення, так звані політичні диспозиції, засвоєні в процесі соціалізації - тобто сформовані під дією батьківського впливу, впливу ровесників, референтних груп, і які стали персональним надбанням особи. Зрозуміло, що маніпулятивний чинник не є вирішальним, якщо виборець соціальне компетентний, володіє сумою відповідних знань, спроможний виокремити важливе для себе, а також те, що є радикальним, пропагандистським, ситуаційним.
Отже, всі перелічені підходи до дослідження феномена електоральної поведінки - так чи інакше пояснюючи електоральну поведінку, торкаються питань впливу на неї механізму партійної ідентифікації.
Партійна ідентифікація як суспільний феномен виконує дві важливі функції, а саме: сприяє мобілізації прихильників, членів партії, залучаючи їх до певних дій, а також виконує функції легітимації чинного режиму, впливає на його стабільність.
Партійна ідентифікація виступає свого роду маркером, що обумовлює думки, дії, настанови політичне активних виборців. Вона є ніби екраном, через який відфільтровується інформація щодо кандидатів і партій, що суттєво впливає не тільки на електоральний вибір, а й на стійкість політичних поглядів. З іншого боку, для неактивного виборця зі слабо відрефлексованими політичними орієнтирами і цінностями партійна ідентифікація служить чи не єдиним мотиватором електорального вибору.
Невміння значної частини виборців пристосуватися до нових умов політичного життя пояснюється як стійкістю первинної політичної соціалізації, так і, як уже зазначалося, невисоким рівнем політичної культури. Електоральну поведінку, як і будь-яку іншу, можна коригувати, залучаючи людей до інституцій громадянського суспільства (громадських організацій, аналітичних центрів
Loading...

 
 

Цікаве