WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Партійна ідентифікація та електоральна поведінка - Реферат

Партійна ідентифікація та електоральна поведінка - Реферат


Реферат на тему:
Партійна ідентифікація та електоральна поведінка
На перший погляд, вплив партійної ідентифікації на електоральний вибір наших громадян незначний, оскільки лише 35% з них вважає, що в українському політикумі є рухи, коаліції, партії, близькі їм за програмовими цілями та ідеологічними поглядами (згідно з опитуванням, проведеним 11-23 грудня 2003 року соціологічною службою Національного інституту стратегічних досліджень Поведінка виборця зорієнтована переважно на актора електорального змагання, тобто лідера, що "уособлює" політичну партію. Водночас, як засвідчують результати вже зацитованого опитування, навіть за досить низької довіри до партійних структур третина респондентів все ж вважає, що Україні необхідна багатопартійна система: отже свій вибір вони робитимуть під впливом партійно-ідеологічних уподобань.
Поняття партійна ідентифікація в західній політичній літературі розглядається "як позиційна змінна, що означає відчуття приналежності індивіда до референтної політичної групи" Російські політичні психологи схильні погоджуватися з таким формулюванням, але доповнюють його феноменом "лояльності" до політичних лідерів уподобаної партії.
Партійна ідентифікація є одним з головних чинників структурування політичних орієнтацій громадян стосовно політичних об'єктів (партій, об'єднань). Партійну ідентифікацію виборця можна характеризувати за критеріями зовнішньої або внутрішньої орієнтації та рівнем стійкості.
Для багатьох людей інтерес до політики та партійна ідентифікація не стали важливою часткою життя. Участь у політичних акціях, виборах, активна політична діяльність є засобом підвищення соціального статусу, задоволення матеріальних потреб. Особа з зовнішньою партійною ідентифікацією може бути активним партійцем у певний економічно чи статусно вигідний їй момент. Коли ж ситуація змінюється не на користь підтримуваної ним партії, то такий "партійний функціонер" тут ж одні прапори змінює на інші. Тобто, такий вид партійної ідентифікації прагматичне використовується для особистої зручності та вигоди.
Внутрішня партійна ідентифікація не є засобом завоювання авторитету чи кар'єрного зростання, задоволення прихованих бажань тощо. Первинним для такої особи є мотив соціальної компетентності, дещо інтелектуалізований та емоційно забарвлений. Така особа може не бути членом партії, але вона відповідально й аргументовано здійснюватиме свій електоральний вибір. Ідентифікація з певною партією чи політико-ідеологічною течією слугуватиме інструментом, а особа житиме у відповідності з цінностями цієї політичної ідеології.
За рівнем стійкості партійну ідентифікацію можна поділити на ситуаційну і надситуаційну. Перша пов'язана з актуальною політичною ситуацією. Вона реагує на маніпулятивні впливи професійних політичних акторів, які можуть "грати" на життєвих потребах значної частини населення. Надситуаційна партійна ідентифікація пов'язана з набутим політичним досвідом людини. Вона не так швидко змінюється, як ситуаційна, і чинить спротив маніпулятивним впливам ЗМІ, влади.
Серед найбільш поширених емпіричних показників, за допомогою яких можна визначити партійну ідентифікацію, виокремимо такі:
o визначення персональних і соціальних ідентифікацій за допомогою тесту "Хто Я в суспільстві?";
o розміщення власних ідеологічних цінностей на континуумі "праві - ліві";
o готовність віддати за певну партію свій голос, відповідаючи на запитання: "Якби вибори відбулися наступного тижня, то за яку партію (блок) ви б віддали голос?";
o близькість особистісних цінностей до програмних цілей та ідеологічних поглядів певної партії;
o самоідентифікація з певною ідеологічною течією;
o співвіднесення і узгодженість когнітивної, емотивної та поведінкової складових політичної орієнтації.
Партійна ідентифікація не означає формальної приналежності до партії, сплати внесків, активної участі в мітингах, зібраннях, акціях. Її елементи можуть репрезентуватися в просторі думок, оцінок, переваг певної партійної ідеології, з одного боку, та реальною поведінкою під час волевиявлення. Адже особа може симпатизувати конкретній партії чи блоку партій, але не голосувати за неї, оскільки ця партія має мало шансів на перемогу внаслідок низької популярності ідеологічної течії, якої вона дотримується. Те ж відбувається, якщо останні дії лідерів партії не задовольняють симпатиків, і тому більшість із них голосує за іншу партію, іншого лідера.
Проаналізуємо провідні підходи до дослідження впливу партійної ідентифікації на поведінку виборця через розгляд провідних підходів до самого терміну "поведінка виборця" ("електоральна поведінка"). Політична психологія запозичила його з методології біхевіоризму, де він означав видиму, дієву поведінку, тобто поведінку, за якою можна спостерігати. Такий контекст феномена електоральної поведінки залишав за межами дослідження її ціннісні та диспозиційні складові, а саме політичні погляди, настановлення, орієнтації, переконання. Втім, очевидно, що таке змістове (якісне) вихолощення не сприяло цілісному дослідженню цього феномена, оскільки в самому понятті "електоральна поведінка" сконцентровано не лише поведінкові складові, що можуть бути зумовлені рівнем соціально-економічного розвитку країни, конкретної особи, а й простежується вплив
Loading...

 
 

Цікаве