WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Механізми взаємодії адаптації особистості з політичною системою - Реферат

Механізми взаємодії адаптації особистості з політичною системою - Реферат

політичних програм з подальшою реалізацією їх на практиці тощо.
Поряд з механізмами включення особистості до політичної системи мають існувати захисні механізми її політико-адаптивної дії. Захисними механізмами повинні володіти як суспільство, зокрема, політична система, держава, так і власне особистість.
Захисні механізми можна подати, на наш погляд, двома групами: механізми, які регулюють чуттєво-емоційну сферу політико-адаптивних дій, і ті, які регулюють власне раціональну сферу. Перша група механізмів включає: готовність особистості на психічному, емоційному рівні реагувати на ті чи інші політичні подразники з використанням комплексу різних емоційних стереотипів поведінки у політиці, мотиваційного блоку, мінливості психічних станів. Власне раціональний рівень механізмів захисту у політико-адаптивній дії особистості включає: здатність особистості розумно сприймати і оцінювати політичну ситуацію, використовуючи при цьому накопичені знання, досвід, навички, прийоми щодо ведення політичної дії, а також здатність адекватно до політичної ситуації відображати різні події, спираючись на політичні ідеали, ідеї, теорії, норми та принципи для досягнення певних результатів. Раціональна система захисних механізмів передбачає одну суттєву особливість - це здатність особистості адаптуватися до політичного середовища через досягнення гармонійного, діалектичного поєднання особистісних і суспільних потреб і інтересів. Саме на цьому рівні політичного адаптування особливо активно починає діяти друга група механізмів - це нормативний механізм, механізм регулювання і контролю за поведінковою діяльністю особистості в умовах її безпосереднього зіткнення з політичними явищами і процесами в суспільстві.
Нормативний механізм включення особистості в різноманітні політичні відносини реалізується двома факторами - зовнішньою регуляцією людської поведінки і її саморегуляцією, яка передбачає відносну автономність поведінки особистості. Ефективність такого механізму залежить від адекватності нормативного відображення дійсності, соціальних очікувань і потреб, що, в решті решт, визначає мотивацію політичного залучення і функціонування особистості.
Процес здійснення нормативного відображення дійсності, формування ставлення самого носія (в нашому випадку - особистості) до норм, їх сприйняття і реалізація відбувається на двох рівнях: 1) раціональному, як усвідомлене нормотворення; 2)емоційному - відображення норм, що виникають стихійно.
Емоційна форма відображення дійсності в індивідуальній свідомості може виконувати позитивну роль у закріпленні і функціонуванні політичних норм, може бути в ролі основного мотиву поведінки особистості. До норм емоційно-психологічного відображення дійсності зазвичай відносять звички, традиції, емоції, настрої тощо.
Складність і суперечливість взаємодії вищезазначених факторів нармотворення - раціонального і емоційного - і необхідність їх оптимізації у єдності з соціальною дійсністю складає суть проблеми мотиваційного механізму дії політичних норм на особистісному рівні у процесі політичної адаптації особистості.
Поряд із зовнішніми нормативними механізмами регулювання і контролю за діяльністю особистості, в рамках політичної системи повинні діяти і внутрішні особистісні механізми саморегулювання і самоконтролю. Від характеру взаємодії зовнішніх і внутрішніх механізмів регулювання і контролю залежатиме якісна сторона самого адаптивного процесу.
До зовнішніх (соціальних) механізмів регулювання і контролю в адаптивній залежності "особистість - політична система" слід віднести: правове регулювання діяльності особистості з боку політичних інститутів (держави в першу чергу), закладів, партій, організацій, які генерують або виконують різні політичні функції, а також вплив інших суб`єктів політичної діяльності на особистість. До зовнішньополітичних механізмів регулювання і контролю діяльності особистості також можна віднести і діяльність різних не суто політичних (скоріше різноманітних соціальних) інститутів, організацій і закладів. Інакше кажучи - це група механізмів, яка контролює і регулює адаптивні можливості суб`єктів політики у різноманітних сферах їх соціального залучення. Для досягнення ефективності соціально-політичного впливу суспільства і політичної системи на особистість в момент її адаптації, необхідно, щоб вступили набули чинності внутрішні особистісні механізми регулювання і контролю. При цьому особистість має бути досить активною в рамках гарантованих їй свобод з боку держави і вибудовувати власну діяльність як така, що самоусвідомлює, саморегулює і самоконтролює соціально-політичні зміни і процеси в суспільстві. До механізмів саморегулювання і самоконтролю особистості в умовах її політичної адаптації можна віднести: готовність реалізувати на практиці власні знання про політику; уміння орієнтуватися в політичних ситуаціях; здатність зводити політичну діяльність, спираючись на самостійно напрацьовані норми і принципи поведінки; можливість аналізувати і оцінювати політичні явища і процеси тощо.
Однак, діяльність механізмів регулювання і контролю в процесі адаптуючої діяльності особистості стає неможливою, на наш погляд, без вироблення механізмів ціннісної орієнтації. Дія даних механізмів дозволяє особистості, яка адаптується у політиці, вибірково підходити до аналізу і оцінки політичних явищ. Вибірковість дасть змогу уникнути надмірних шарахань особистості в швидко змінюваних політичних ситуаціях і дасть змогу зосередитися в діях на основних ключових моментах політики, що, в свою чергу, вплине на якість самої адаптації.
Механізмами ціннісної орієнтації можна вважати весь комплекс засобів, які є у розпорядженні особистості, які забезпечують її адаптивні здібності. До них можна віднести як духовні, так і матеріальні засоби: різноманітні ідеї, теорії, інструкції, розпорядження, уставні норми і принципи, дії конкретних осіб і групових утворень, діяльність офіційних органів влади щодо політичного регулювання і контролю, різні формоутворення влади тощо. Механізми ціннісної орієнтації на рівні адаптивного відношення "особистість - політична система - держава" починають спрацьовувати лише тоді, коли вище зазначені засоби співвідносяться як один з одним, так і з іншими засобами, що є в розпорядженні суспільства.
Таким чином, від наявності механізмів політичної адаптації буде залежати як ефективність дії власне механізмів, так і якість адаптивних можливостей особистості у політиці.
Література
1. Дубінін В.В. Пошуки механізму взаємодії адаптації інтересів народу й інтересів політичної системи // Наука. Релігія. Суспільство. - 2003, № 3, С. 219-226.
2. Малышев А.В. Новая общесоциологическая теория (парадигма). - Винница: Изд-во "Винница", 1997. - 147 с.
3. Москаленко В.В. Социализация личности. - К.: Вища школа, 1986. - 193 с.
4. Шпак Л.Л. Социокультурная адаптация в советском обществе. Филосовско-социологические проблемы. - Красноярск.: Изд-во Красноярск. ун-та, 1991. - 232 с.
Loading...

 
 

Цікаве