WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Модернізаційний процес в Україні - Реферат

Модернізаційний процес в Україні - Реферат

можливе у певній мірі співіснування старого з новим. Нажаль, все ж таки, часткова модернізація відкриває шлях патологічного протікання суспільних процесів. Небезпека можливих неприродніх "сполучень" ще й у тому, що розвиток модернізації, народження нових модернізованих структур може послугувати традиційним модернізованим структурам , підтримувати і навіть активізувати традиційні цінності, доходячи навіть до руйнування, придушення перспективних нововведень.
Суспільство, що відійшло від єдиноміркування, характерного для традиційності ; суспільство, що втратило історично посталі перетини - мембрани, що амортизують зустріч різних цінностей , переводять їх у взаємоможливу площину ; та ще й при цьому заблукало на шляху у сьогодення, середовище - перманентно народжуюче конфлікт цінностей. Чи не таке наше суспільство, яке відійшло від традиційного життєвого ладу, але яке не змогло знайти у собі сили для відмови від традиційних цінностей на користь нових , здатних забезпечити життєвість соціальних та культурних процесів у сучасному світі ? Конфлікт цінностей, як дуже важлива складова соціокультурної ситуації - результат довгого панування традиційних цінностей, спроб їх адаптації у тепер не прийнятному для них середовищі.
5. Стан модернізаційних процесів у сучасній Україні
Отже, що являє собою сучасна Україна в модернізаційному відношенні ? Нині Україна, як і низка інших держав пострадянського простору є країною, так би мовити "перехідної цивілізації". Специфіка історичного досвіду лібералізації Росії, а відтак і України, протягом останніх трьох столітть, зумовила надзвичайне внутрішнє напруження, а далі як логічний наслідок - розкол. Насильницьке оновлення суспільства було пов'язане з "прорубуванням" вікна у Європу. Ця політика, що проводилася правлячою елітою Росії не без активної допомоги української інтелектуальної еліти, призвела до відторгнення від лібералізації селянських низів. Негативне ставлення селянської громади до панування торгівлі і товарно-грошових відносин спричинило розкол : "верхи" намагалися модернізувати суспільство, а "низи" тим часом активізували традиційні засади російськоїобщини та української селянської громади.
З плином часу ситуація дещо змінилася. У 1991 році остаточний крах утопічної ідеї "держави загального благоденства" призвів до отримання Україною незалежності, а значить і можливості розпочати процес оновлення суспільства і держави. Як не дивно, але вцілому продекларовані наміри нової влади були авансовані народною підтримкою, чому підтвердженням був референдум 1991 року. Такий стан речей на нашу думку доволі легко пояснити, оскільки агонізуюча стара система ще задовго до 1991 року почала народжувати протестні тенеденції, що рік від року зростали. При цьому система розподілу ресурсів попри все залишалася діяльною. Тому, маючи основу, суспільство сподівалось не на її відміну, а вдосконалення її, якого за старої політичної системи відбутись не могло , але як зазначалося вже вище , для процесу модернізації характерна повна зміна стандарту споживання, яка й почала відбуватися. Результатами цього були ріка диференціація суспільства, зубожіння населення, піднесення протестних настроїв вже до нової влади, непевність у майбутньому при відсутності будь-яких новодержавницьких концепцій .
Лише останнім часом ми починаєм спостерігати певні зрушення, на доказ того, що все ж таки оновлення суспільно-політичної системи , продеклароване у перші роки незалежності, хоча повільно, але все ж таки зрушило з місця.
Якщо, скажімо взяти піпдприємницький клас, то на початку першого етапу складали підприємці з неконтрольованого сектора економіки, які займалися торгово -посередницькою та фінансовою діяльністю, то зараз його основу складає керівництво заснованих на державній власності та приватизованих підприємств і банківських структур. Це вже краще ніж у першому випадку, але чи добре це ? Нові підприємницькі групи створюють в органах влади політичне і господарське лобі, формують замість господарського політичний ринок, в якому вбачають найбільш ефективні можливості захисту своїх інтересів. Такі приклади не поодинокі. Але попри все зміни у суспільстві відбуваються.
На даному етапі, на нашу думку, модернізацію в Україні можна характеризувати як відображену й часткову. Відображену, тому, що наша країна лише нещодавно стала на шлях самостійної державності, тому їй доводться долучатися до досвіду тих, хто проходив цим шляхом. Часткову тому, що на даний момент у суспільно-політичній системі переплетено доволі супуречливі елементи, та й нажаль деякі кроки уряду залишаються не зовсім, м'яко кажучи, зрозумілі. Наприклад нещодавнє розформування однієї з силових структур - Національної Гвардії залишає питання : оскільки вивільнено з її лав було лише аппарат керівництва, а інші частини було переведено до МО та МВС, то чи багато від цього виграв бюджет ? А от престиж країни відчутним чином постраждав, оскільки для розбудови демократичної держави потрібно децентралізовувати силові структури, що зумовить прозорість правоохоронної системи та посилить контроль одне за одним з боку її суб'єктів.
Отже, спираючись на вищезазначене, наголосимо що осмислення проблем проходження процесів політичної модернізації на теоретичному рівні, дозволить запобігти багатьом можливим помилкам у державному будівництві. Трансформація в Україні сьогодні не має певної спрямованості. Трансформація - це процес зміни форми, виду, характеру суспільно - політичних відносин. Залишається відкритим питання про мету та ідеальний образ цих змін.
Список використаної літератури
1. Політологія. Посібник для студентів ВУЗів./ За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка.- К., Академія, 1997.
2. В.П.Пугачёв, А.И.Соловьёв. Введение в политологию.-М. 1999.
3. Ю.І.Павленко.Трансформація суспільства та проблеми соціальної політики.- К. НІСД. 1997.
4. В.Кремінь, В.Ткаченко. Україна : шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації.-К.1998.
5. АСАхиезер, Н.И.Козлова, С.Я.Матвеева. Модернизация в Росии и конфликт ценностей.- М.1991.
6. Б.Гаврилишин. Дороговкази в майбутнє.Доповідь римському клубові.- К. Основи.1993.
7. В.Горбатенко. АВ ОVО: друге народження ідеї модернізації або синтагма постмодернізації. // Людина і політика № 1, 1999.
8. С.Катаєв. Трансформація сучасного українського суспільства : постмодерністьський контекст.// Людина і політика № 3, 1999.
Loading...

 
 

Цікаве