WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичні еліти і політичне лідерство - Реферат

Політичні еліти і політичне лідерство - Реферат

професіоналів, спеціалістів виробництва.
Усі названі концепції сходяться в тому, що управління не може реалізовуватися всім суспільством, а має, хоча б із технічних причин, здійснюватися кваліфікованою елітою. Головним знаряддям, з допомогою якого еліта досягає своєї мети, є держава, у якій основні посади обіймають представники еліти (правляча еліта).
Правляча еліта - це група осіб, рішення яких істотно впливають на процес функціонування і розвитку суспільних інститутів.
Якщо розглядати еліту в площині структури влади, то вона складається з групи, яка виносить політичні рішення, і групи, яка здійснює політичний тиск.
Правляча еліта складається з трьох взаємопов'язаних елементів:
1. Політична еліта, яка є частиною правлячої, виступає носієм владних функцій. Її вплив на систему владних відносин визначається співвідношенням сил усередині самої еліти, співвідношенням політичних сил у державі, формою політичного устрою, наявністю й гостротою полі-тичних конфліктів. Політична еліта володіє непересічними психологічними, соціальними й політичними якостями, бере безпосередню участь у схваленні та здійсненні рішень, пов'язаних із використанням державної влади чи впливом на неї.
2. Бюрократична еліта охоплює представників управлінського апарату. Вони мають владні повноваження, впливають на виконання важливих державних функцій.
3. Комунікаційна та ідеологічна еліта - представники науки, культури, духовенства та засобів масової інформації.
Класичні концепції еліт В. Парето, Г. Моски та інших учених, які заклали основи макіавеллістської школи, нині критикують за надмірне наголошування на психологічних чинниках, за ігнорування демократичних і ліберальних цінностей, а перебільшення ролі лідерів, не-хтування активності мас, недостатній рівень урахування свідомості суспільства і цинічне ставлення до боротьби за владу.
Як альтернатива макіавеллізмові в сучасній політичній науці поширені ціннісні концепції еліт, теорії демократичного елітизму, концепції плюралізму еліт, ліберальні концепції.
Ціннісні концепції еліт. Їх об'єднують такі спільні настанови:
" еліта - найцінніший елемент суспільства, наділений високими здібностями в найважливіших для держави сферах діяльності;
" панівне становище еліти відповідає інтересам усього населення;
" формування еліти є наслідком природного добору суспільством найцінніших своїх представників;
" елітарність - закономірний наслідок рівності можливостей, вона не суперечить сучасній представницькій демократії.
Теорії демократичного елітизму. Згідно з ними керівна група не лише наділена певними якостями, а також здатна виконувати функцію захисту демократичних цінностей (свободи особистості, слова, друку, політичної конкуренції).
Концепції плюралізму еліт:
" Передбачають визнання наявності багатьох еліт одночасно, вплив яких обмежений певними сферами діяльності;
" перебування еліт під постійним впливом мас;
" наявність демократичної конкуренції еліт; мінливість і нестійкість відносин влади і як наслідок - відсутність стійких позицій панівного класу;
" умовність відмінностей між елітою та масою з огляду на широкі можливості доступу до лідерства.
Ліволіберальні концепції еліт. Базуються на критиці елітарності суспільства з демократичних позицій, структурно-функціональному підході до еліти; визнанні глибоких відмінностей між елітою та масою, складності структури панівної еліти.
2. Типологія політичних еліт. Теорії еліти Д.Донцова та В.Липинського
Тип еліти здебільшого залежить від політичного режиму, в якому вона існує. Вирізняють два основні типи еліт - відкриту й закриту.
Відкрита еліта. Вона допускає спонтанний приплив нових членів, піддаючи при цьому остракізмові (засудженню) порушення встановлених правил. Вирішальним критерієм підбору є особисті якості, досягнення у сфері діяльності, якою займається претендент, значна популярність (спосіб підбору конкурсний). Посадовими вимогами є компетентність, професіоналізм (посаду слід обіймати відповідно до особистих якостей - моральних, професійних тощо). Вагоме значення має громадська думка. Відкрита еліта формується за такими принципами:
" економічна вагомість,
" політичний статус,
" популярність,
" професіоналізм у своїй сфері діяльності,
" підтримання власного авторитету;
" увага до суспільної думки.
Закрита еліта. Характерна для тоталітарного режиму і має такі ознаки:
" члени еліти не піддаються остракізмові за порушення дисципліни;
" головне в підборі - відданість вождеві з урахуванням особистих якостей;
" спосіб підбору - кадрова політика партії та влади;
" заперечує спонтанність формування;
" посадова вимога - точне виконання директив керівництва;
" ігнорує громадську думку,.
У західній політології еліту поділяють:
" за особистими якостями - на статичну і виконавчу;
" за типом впливу - на професійну і групову;
" залежно від форми правління - на традиційну, внутрішню і зовнішню;
" за стилем правління - демократичну, ліберальну, авторитарну.
Що ж до добору еліт, то К. Мангайм визначає три типи:
" на основі крові;
" на основі приватної власності;
" на основі інтелектуальної продуктивності.
На його погляд, еліта крові характерна для доіндустріального суспі-льства, еліта багатства - для індустріального, а еліта продуктивності - для постіндустріального.
Серед українських мислителів, які порушували питання еліт, привертає увагу концепція "національної аристократії" В. Липинського. Він обґрунтовував існування еліти відповідно до потреб національного відродження, вважав, що ні етнографічна маса людей, ні окрема територія та мова не створять нації автоматично. Щоб сформувалася нація, потрібна активна група людей, здатна лідирувати в розвитку та пропагуванні сутнісних для нації політичних, державних, культурних цінностей. Ця група і є носієм національної ідеї, яку В. Липинський називав "національною аристократією", як і Аристотель, вважаючи аристократією групу найкращих людей у певний історичний період. Найкращі вони тому, що організовують, структурують, ведуть націю до певної мети, є носіями єднальної ідеї. Для цього національна аристократія повинна мати матеріальну силу та моральний авторитет. Важливим елементом цієї концепції є висновок про те, що чим розвинутіше і складніше матеріальне життя певної нації, тим складніші проблеми повинна розв'язувати національна аристократія.
3. Сутністьта теорії політичного лідерства
Проблема політичного лідерства має давню історію. За античності лідером вважали особу, здатну творити історію. Певні історичні умови вимагали свого лідера, вождя, і завжди з'являлися теорії, які відображали чи рекомендували тип, образ та завдання відповідного лідера.
В епоху Відродження за небувалого злету мистецтва та науки постала теорія італійця Н. Макіавеллі, згідно з якою люди є різними, але звички мають однакові, в масі своїй більше схиляються до поганого, ніж до доброго. Головне є те, що в основі людської природи - інтерес або жадоба влади й наживи. Макіавеллі вважав, що в політиці володареві слід удаватися до великих, віртуозних шахрайств, зрад, які, як він гадав, вимагають мужності, особистого впливу та авторитету.
Теорію лідера-надлюдини розвинув німецький філософ Фрідріх Ніцше (1844-1900). Лідер, за його концепцією, - вищий біологічний тип людини, що ігнорує встановлені мораль, культуру,
Loading...

 
 

Цікаве