WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Розвиток політичних ідей мислителів Київської Русі. Проблема формування політичної системи незалежної України - Контрольна робота

Розвиток політичних ідей мислителів Київської Русі. Проблема формування політичної системи незалежної України - Контрольна робота

- Галицько-волинський літопис. Автори літопису передусім цікавляться справами державними. Вони були ідейними натхненниками сильної князівської влади, рішуче засуджували боярську анархію й виступали прибічниками зміцнення централізованої влади. Цей твір пройнятий ідеями єдності всіх земель Київської Русі, необхідності організації захисту її від експансії польських та литовських феодалів.
Треба зазначити також, що народ наш у період Київської Русі створив не тільки видатні твори суспільно-політичної думки, а й передовий (як на той час) політичний і суспільний устрій держави, добре опрацьоване самобутнє законодавство, систему права, що відповідала вже розвиненому суспільству.
Якщо говорити про політичний устрій українських земель Х-ХІІІ ст., то не можна не підкреслити, що носієм державної влади, репрезентантом держави України-Русі був князь, компетенція та влада якого були необмежені й залежали від його авторитету та реальної сили, на яку він спирався. Князьбув адміністратором, суддею і великою мірою впливав на церковні справи. Прибічна рада бояр, а спочатку - дружин князя, була неодмінним учасником княжої управи. У своєму "Поученії" Мономах вказує на наради з боярами як на постійні, щоденні. Але, незважаючи на моральну обов'язковість нарад, на фактичне існування їх, боярські ради не стали державною інституцією з окресленим складом, компетенцією, функціями, а весь час мали характер випадковий.
Вищим органом влади (вищим, ніж князь) було віче. Князі здебільшого визнавали за вічем право обрання, затвердження або, навпаки, відмови. Князі визнавали волю віча, а обраний населенням князь мусив "домовитися" з ним, укласти "ряд". Віче в Україні також не набуло ні окресленої компетенції, ні порядку скликання, воно не набуло парламентарних форм, не перетворилося на певну інституцію і залишилося, як і боярська рада, випадковим зібранням. Призначення всіх урядовців залежало тільки від князя, і відповідали вони тільки перед ним. В разі незадоволення віче скаржилося князеві на зловживання його урядовців.
Найстарішими політично-правовими документами Київської Русі є договори з греками: 907, 911, 945 та 971рр. В цих договорах є постанови публічного, міжнародного та приватного права, а головне, як мовиться, поклик на "руський закон". Обидві держави виступають тут політичне та юридичне рівноправними партнерами.
Найкращим виявом правничої діяльності древньоукраїнської держави є "Руська Правда" - ряд збірників XI та XII ст. У деяких статтях вона відбиває впливи візантійського права, меншою мірою - скандинавського, але передусім вона репрезентує право українське. "Руська Правда" відрізняється від інших правових документів (інших країн) лагідністю покарань, а також тим, що віддзеркалює дуже важливу сторінку ідеології народу Київської Русі та її побуту - становище жінки. З середини Х ст. історія дає приклади високого становища жінки в суспільстві України: жінки висилали своїх послів підписувати договори з греками, вододіли маєтками, містами, брали участь у церковних справах. Статті "Руської Правди" свідчать, яке велике місце в родині належало дружині, матері і як охороняла її права держава. Взагалі, становище жінки - дружини, матері - згідно з руським правом було вищим порівняно з тим, як це обумовлювалося римським та старогерманським правом. З повним правом можна твердити, що "Руська Правда" є пам'яткою надзвичайної ваги: вона допомагає уявити соціальний устрій України-Русі і свідчить про стан політичної і правової свідомості її громадян.
2. Проблема формування політичної системи незалежної України
У сучасній світовій практиці існують два основних типи політичної системи - демократія й диктатура. Демократія - це така політична система, де всі дорослі громадяни мають змогу брати участь у вирішенні державних і суспільних проблем. За диктатури така можливість зведена нанівець.
Незалежна Україна обрала демократичний тип політичної системи, що й визначено в діючій Конституції України.
Сьогодні відбувається активний процес формування нової політичної системи. Складовими елементами цього процесу є:
· утвердження принципів демократії й парламентаризму, політичного плюралізму; забезпечення прав і свобод громадян;
· поділ законодавчої, виконавчої та судової влад; запровадження інституту президентської влади;
· визнання засобів масової інформації важливим елементом політичної системи; формування системи самоврядування тощо.
Крім того, докорінних змін вимагає функціонування ринкової економіки в Україні. Щоб ринкове саморегулювання не перетворилося на розгул стихії, держава та профспілки повинні доповнити його системою законодавчих та інших заходів, спрямованих насамперед на забезпечення соціального захисту громадян.
Утворення нової політичної системи в нашому суспільстві відбувається складно й суперечливо. Після серпня 1991 р. почали складатися зовсім нові умови суспільного життя. Існуючі політичні інститути діяти ефективно були неспроможні, а нова політична система, покликана через відповідні інститути здійснювати управління суспільством, виробляється повільно.
Водночас вихід з економічної та політичної кризи вимагає якнайшвидшого, рішучого й, безумовно, компетентного запровадження нових систем: економічної - з ринковими відносинами, приватизацією, однаковими умовами функціонування різних форм власності; політичної - з новими політичними відносинами, правовою державою, парламентськими партіями, громадянським суспільством і самоврядуванням; соціальної - зі справедливим розподілом матеріальних і культурних благ, новою організацією праці, ефективним соціальним захистом населення країни. Причому вводити нові системи необхідно виключно на науковій основі, зі своїми ознаками, законами, категоріями, з набором певних взаємодіючих інститутів, ланок, їхньою доцільністю, підпорядкованістю й самостійністю. Для ефективного виконання цих завдань потрібні висококваліфіковані фахівці, які добре знають загальні закономірності процесів управління й самоврядування, історичний і політичний досвід своєї та інших країн. На жаль, таких фахівців в Україні дуже мало.
Справа в тому, що політична й народногосподарська системи в колишньому СРСР ніколи фактично не управлялися професіоналами. Жоден вищий навчальний заклад до недавнього часу не готував управлінців. Утім професіональне управління вимагає знання більш як 400 конкретних правил, досі невідомих керівництву. В колишньому СРСР лише генеральних директорів підприємств було понад 100 тис. чоловік, але
Loading...

 
 

Цікаве