WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Націоналізм в історії - Реферат

Націоналізм в історії - Реферат

пробували підняти національний дух народу протягом тих же ста років. Але в умовах страшного занепаду і постійних наскоків татар їхні зусилля були марними. До кінця ХIV ст. ці землі України перейшли під владу Литви.
Маленький, але завзятийлитовський народ зумів витворити на той час загартовану в запеклій боротьбі з німецькими хрестоносцями, войовничу лицарсько-князівську верству, що принесла велику славу своїй країні. Одне за одним підкоряли литовці князівства Білорусі і України. Часто їхнє просування на Південь було мирним, шляхом династичних шлюбів і союзів. Тому й перехід під владу Литви залишився в нашій історичній пам'яті як явище досить спокійне і не вороже. Тим більше, що литовські князі завжди і послідовно виступали проти татарського панування і врешті зуміли згуртувати українських князів і народ на боротьбу проти ненависного ярма.
1363 року литовський князь Ольгерд розбив татар на Синіх Водах, на Поділлі, і скоро остаточно закріпив своє володіння Україною. Ще раніше, у Х ст., давня українська земля - Закарпаття - перейшла під владу Угорщини. У ХIV ст. в залежність від молдавських володарів потрапляє Буковинська земля. Таким чином відтоді не залишилося жодного клаптика української землі, де б існувала українська влада.
Литовський період в історії України характеризується значною стабілізацією її внутрішнього життя. Поступово скріпилися українські аристократичні роди - князі і бояри, почали активно розвиватися міста, переживало піднесення народне господарство. Особливо виділяються Волинь і Галичина - найбільш віддалені від загрозливого степу землі. Так як литовські князі не порушували законів Руської землі, її звичаїв і культури, не виступали проти православної церкви, часом самі приймали нашу віру, і врешті визнали давню українську мову державною, панівною у своїй країні, то на цю добу припадає час нагромадження культурно-духовних сил українського народу. "Старовини не рухаємо, новини не вводимо" - було їх гасло. Визнаючи права українських князів і православної церкви, все ж Литовська держава залишилася чужою інтересам українського народу, України. Щораз виразніше це почало проявлятися після першої, Кревської, унії з Польщею в 1385 р., коли литовський князь Ягайло був обраний польським королем. Відтак литовська верхівка все більше набирала пропольського характеру.
Хоч як були ще неміцні українські князі і бояри, вони-таки здобулися виступити проти литовської влади тоді, коли відчули тиск на православну церкву і свої права. На той час вже було багато таких литовських князів, які повністю або частково зукраїнізувалися, живучи на Україні. Таким був і брат Ягайла - Свідригайло. Навколо нього і об'єдналися православні українські князі у боротьбі за свою самостійність. У 1430-х роках спалахнуло велике повстання на Україні і Білорусі, очолене Свідригайлом. Однак завершилося воно поразкою від спільних польсько-литовських військ і остаточним закріпленням в Литві пропольської партії князів.
На кінець ХV ст. Литовська держава, розкладена підступною політикою Польщі, яка робила все, щоб її спочатку знекровити, а потім підім'яти, знесилилась. Вона вже не здатна була боронити свої південні кордони, як то було в часи славного князя Вітовта. Це відразу відчули кримські татари, які в союзі з Москвою, своїм духовним азійським побратимом, розпочинають активну війну проти Литви. Найбільше терпить від цього український народ. Практично вся територія України зазнає тоді страшних татарських спустошень. Горить Київ. Ці обставини стають причиною вибуху останнього повстання українських князів за свою незалежність. Це сталося на початку ХVI ст. під керівництвом князя Михайла Глинського. Але й це повстання закінчилося розгромом. Так ніби було підведено підсумок змаганням старої української аристократії за самостійність. Надалі вона вже була неспроможна вести самостійницьку політику, боротися за національні ідеали. Наступні десятиліття - це роки послідовного, холуйського переходу князів і бояр в іншу культуру, спочатку - литовсько-польську, потім - польську. Але це вже був час - ХVI ст.- коли на історичну арену виходила нова верства національних героїв - козацтво.
У степовому порубіжжі віддавна, ще у ХIV-ХV ст., формувалися ватаги відважних лицарів пригод, що мужньо боронили свій край. Ця земля була головною ареною відвічного протистояння двох ворожих світів: християнства та ісламу. Кочівники Криму стали тоді найнебезпечнішим ворогом українського народу. Слово "ясир" - страшним символом тієї доби.
Козацька епоха - це найгероїчніший, найславніший період в історії України. Тоді проявилися найшляхетніші риси вдачі українців: лицарство і войовничість, зречність і посвята. Українці осягнули, здавалося б, недосяжне: на кін світової історії знову повернувся в новій іпостасі великий східнослов'янський народ. І з'явився він в блиску своєї сили і героїзму, у безприкладному пориві до свободи і нового утвердження власної Національної Ідеї. Перейнявши традиції боротьби від старої аристократії, козаки невдовзі, за півтора століття своєї діяльності, зуміли вибороти під проводом Богдана Хмельницького самостійну козацьку українську державу. Символічно, що організаторами і натхненниками перших їхніх походів проти татар стають представники шляхти (боярства) і князівських родів: О. Дашкевич, П. Лянцкоронський, Б. Претвич, князі Заславський, Збаразький, Ружинський і знаменитий Дмитро Байда-Вишневецький, з ім'ям якого пов'язані великі звитяги козаків, що отримали міжнародний розголос, чиї дії прозвучали грізним нагадуванням всім про шалено-героїчний дух нових лицарів честі і шаблі. З того часу почуття нескореності опановує молоду козацьку верству, котра стає єдиним оборонцем українського народу.
Визначальною, фатальною подією в історії України стала Люблінська унія, підписана 1569 року між Польщею і Великим Литовським князівством. З одного боку, вона ніби-то формально закріплювала єдність цих двох держав, яка реально поступово здійснювалася протягом попередніх 184-х років, від часу Кревської унії - 1385 р. З другого боку, виявилася вона хитрою маніпуляцією поляків, котрі фактично позбавили впливу литовську знать, що мала самостійницькі позиції, і безпідставно привласнили своїй короні українські землі. Так було відкрито широке поле дій експансії ненажерливої польської шляхти, що тисячами посунула на Схід, у той "єдиний рай на світі", як називала вона Україну, відкривши фантастичні багатства цієї родючої землі і її працелюбного народу.
Відтоді почався новий етап боротьби українського народу у його національному протистоянні польській агресії. На відміну від Литви, Польща прийшла на українську землю зі своєю войовничою ідеєю панування, з переконанням про свою національну і культурну вищість. Тому її просування
Loading...

 
 

Цікаве