WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Електоральний синдром, чи хроніка надій та ілюзій – 2006 p. - Реферат

Електоральний синдром, чи хроніка надій та ілюзій – 2006 p. - Реферат

молитися", які завдають користі на копійчину, зате шкоди - на червонець, я вирішив трохи перепочити тай сам трішечки по прогнозувати, пофантазувати, наскільки це дозволено у нашій вільній, незалежній, безцензурній (а часом й навіть нецензурній) та самодостатній інформаційній сфері, породженій Майданом. Власне, Майдан був тим-же напівфабрикатом, яким зараз є громадянське суспільство та українська нація. Владі Медведчука з Кучмою, в ролі англійської королеви Януковичем - завгоспом вистачило дурості налаштувати проти себе широкі народні маси. Сюди можна додати й "асенізатора" Тараса Чорновола (дуже невдячна робота - вигрібати авгієві стайні об'єднаних С.Д. після зеніту батьківської слави), "двірника Шуфрича", який здіймає куряву. Перелік ведмежих послуг, наданих Медведчуком "єдиноправильному", призвів до програшу останнього. Народ України, все-таки, не мешканець інтернату для розумово-відсталих, а ним тоді спілкувались саме таким чином (див. тодішню реакці "Інтеру", "1+1" та "УТ-1"), чи представник стада "козлів". Така манера спілкування, адмінтиск (звільнення з роботи, примушували до протиправних дій, коли розправлялися навіть зі спеціалістами найвищої категорії, яких у нас обмаль, та багатодітними матерями), вбивства, вибухи та викрадення, а ще ґвалтування фальшивим "кідаловським" підрахунком, який в народі називають "підрах...єм", а особливо це ґвалтування, цинічне, безцеремонне, грубе, коли нас оцінили нижче худоби,стали краплями, які переповнили чашу народного терпіння. Критичний поріг було перейдено, решта - справа рук автоматики, як кажуть енергетики. Влада зробила Ющенка президентом своїми ж руками, а Медведчуку треба поставити за це пам'ятник на київському вокзалі, де колись стояв демонтований Ленін, "як криголаму революції", від вдячної "Нашої України". Важко сказати, якби Ющенка не звільнили в розпалі слави, дали можливість наробити помилок, які б тую славу не остудили, якби не тричі суджений і причетний (неофіційно) не лише до політичних зґвалтувань Янукович а, до прикладу Кирпа, який міг об'єднати Україну, за кого голосував би і центр значною мірою, і якого С.Д. згодом ліквідують фізично, як небезпечного конкурента, чим би закінчились вибори, і чи дійшов би Віктор Андрійович, бодай, до другого туру. "Донецькі " звикли не рахуватись ні з чим, пропихати свій бізнес, а як, до прикладу, бути тут з "київськими", з їхнім "столичним" гонором, куди їх було діти, у біса мами? Наслідок цілком відомий. Чи виграла від таких дій Україна в цілому? Важко поки-що сказати, оскільки питання "багатокореневе", всі з них ще не виявленні і не опротестовані життям. В принципі, Майдан - явище збірне, це був протест проти кричущих дій тодішньої влади, як спільна стратегія. Тепер ця стратегія починає ділитися на дрібніші "підстратегії", і головне тут - зберегти єдність в багатоманітності, не допустити поділу головної стратегічної ідеї. А тактичні відмінність - це нормальний контрольований процес, який не міг спрогнозувати лише хронічний "задньоослінник". Той же Майдан був наполовину російськомовним, там були люди з різних регіонів, з різними поглядами. Нас закликають зараз одні до цілковитої "здачі позицій", інші - до жорстких дій на кшталт прибалтійських. Це все нереально. Ми не можемо порвати із Заходом, як Білорусь. Ми не можемо порвати також і з СНД, хай і називають нас "ЄЕПнутими", але вибору нема - це теж факт. Ми не можемо обмежити права наших російськомовних співвітчизників бодай нижче, ніж це було в часи Кучми. Взагалі, Л.Д. -людина, безумовно, дуже розумна, проте, слабохарактерна та несамостійна у прийнятті рішень. Щось подібне маємо і зараз. Видно, така вже українська доля. Я є прихильником не радикального, а реального права, реальних програм, реальних кроків, які можна реально здійснити. Ми маємо обмежений вибір реальних дій, ми, як шофер в тумані, ведемо машину з мінімальною швидкістю, аби не допустити аварії. Іншого виходу поки-що нема. Ми поступаємося, все-ще, якістю своєї друкованої продукції російськомовним виданням, тому споживач надає перевагу останнім. Хоча, відтоді, як за справу взялися професіонали, справа значно покращилася. Хоча б на телебаченні. Чи це будуть "олігархи", чи власники, але "шеф", "голова" (мудра) має бути в будь-якій справі. Організатор справи. Ще з п'ять років тому наше ТБ не мало, що показати, навіть на вихідні. Тепер воно нічим не гірше від російського. Часто ми самі здаємо "олігархам" (в т.ч. російським) свої ЗМІ, бо не здатні утримувати. Добровільно. Є гарні місцеві проекти, але вони, чомусь довго не "живуть". Є у нас гарна рейтингова станція FM "Нова хвиля", яка , єдина з усіх місцевих ЗМІ, відповідає критеріям республіканської категорії, але, віднедавна, звідти майже зникло тематичне, живе спілкування зі слухачами, замінило його безлике "СМС", зникли кудись рейтингові пізнавальні, історичні, географічні передачі, "брейн-ринги", цікаві розповіді, ігри. Не друкується програма передач в місцевій "районці". А чому б, до прикладу, після "шансону" (до 2300) не зробити тематичну сторінку "Мелодія", де б розповідали про відомих митців, які увійшли у вічність ,як от українські Майборода, Малишко, Степан Сабадаш, Луценко, вмикати пісні з їхньої фонотеки. Можна й не лише українських. Артисти, співаки, композитори. А з 2300 до 100 - спілкування із слухачами. Чому у нас така дорога література, а партії друкують гори листівок, які в квітні будуть вже непотрібними? Чи не за рахунок тієї ж української книги, недоступної в селі через дорожнечу, взяли вони на це кошти? Хто все це буде перевіряти? Якби випускали цікаву і дешеву українську книгу, хай і на простому папері, не імпортному, яка була б рази в 2 дешевшою за іноземну, народ би привернувся до неї. А далі рейтинг працював би на видавця сам. Була же колись і народна "Веселка", і "Наукова думка". А тепер суцільна цінова "шокотерапія". Тому й занепадає галузь, "тиснуть" її ті ж росіяни за рахунок ширшого вибору та потужнішої бази виробництва. Звільніть від драконівських податків, дайте дешеві та довгі кредити, як це зробили ті ж росіяни. Путін зрозумів важливість цієї справи для нації, а ми - все ще ні. Коли зрозуміємо, нарешті, тоді можна буде казати про національну революцію. Чому забувається часто хороший український принцип "свій до свого по своє"? У нас подекуди "свій" здере з тебе більше, ніж чужинець. Хоча б на митниці це добре видно. То про що ми говоримо? Які "прожекти" будуємо? Будьмо реалістами. Але це так, до слова, аби не виходило вже ну зовсім суцільне критиканство і "підрив устроїв".
Loading...

 
 

Цікаве