WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Електоральний синдром, чи хроніка надій та ілюзій – 2006 p. - Реферат

Електоральний синдром, чи хроніка надій та ілюзій – 2006 p. - Реферат

приналежність була вимушеною, і, взагалі, часи були такі. Треба оцінювати людину, а не партію, що дуже відрадно, особливо для нашого регіону, який не відрізнявся раніше високою політкоректністю. Наведені вище перевірені факти показують, настільки "комплексною" є наша деградація. Було багато хорошого в нас раніше, ті ж плани "п'ятирічки", які є у всіх розвинених країна, лише методи втілення там не такі "кондові", як були у нас в часи Союзу - треба було це зберегти, докорінно реформувати, але не руйнувати. Чому я не сприймаю "руйначів" - та тому, що вони лише руйнують. Так, ми виходили на майдани з прапорами протесту в часи Кучми, але виходили з готовою програмою дій, з алгоритмом, який мав би призвести до справедливішого розподілу багатств, до утворення "середнього класу", а не розшарування, адже наш народ тяжіє до соціальної однорідності, він тяжіє до колективізму, часом, аж до "мавпування", він тяжіє до відсутності офіційно заявленої власноїпозиції, замінюючи її "дулею в кишені", що стало основною причиною багатьох бід, в т.ч. 30-х. рр. минулого століття. Ті, хто те робив, був одягнений в мундир нашими же синами та нашими запроданцями. За це слід теж казати вголос, а не "темнити". Взагалі, це - унікальний в у своїх геніальності та своєму ідіотизмі, водночас, народ. Послухайте наші народні пісні, пісні визначних композиторів, в т.ч. і радянської доби. Емоційна, висока душа! Водночас, це "інфантильний", непристосований до "дикого ринку" народ, який звик бути "під кимось", безвідносно до лінії "захід-схід". Працювати по-чорному на когось. Але це наша біда, а не вина. А "руйначі" виходять без програми, лише з гучними "ганьба", яке в нормальних містах не сприймається. Це дає результат. Оскільки проблема комплексна, треба або: а) усунути майже всіх керівників, а не окремих за принципом упередженого ставлення, оскільки є за що; б) як кажуть мудрі люди, не судіть суворо, і самі судимі не будете, тобто, врахувавши загальну обстановку, наше тотальне безвідповідальне, халатне ставлення до своїх обов'язків, небажання чимось допомогти, порадити, підтримати нами же обраних керівників, як це є у багатьох інших містах, обмежитись лише вимогою негайного налагодження зв'язку з громадою, розробкою комплексного плану виходу з кризи та до слухання до думки громади. Для цього треба виробити реальну, яку можна виконати, а не для "галочки", програму і звітувати керівникам перед громадою реальним звітом, а не фальсифікованим через острах покарання, для подальшого просування цього плану вперед та уникнення можливих непорозумінь та домислів. Яка громада, така і влада, це - наше дзеркало. Не кількістю, а якістю. Чи з ще більш "приземлених" висот власного досвіду скажу, що часто, подекуди, вже доводиться ставити питання не про вихід на обрії світової науки ,а про зниження темпів дебілізації нації. Адже деякі представники юного покоління сприймають абсолютно ненормальні речі, як те, що розуміється само собою, є припустимими і, навіть, бажаним. Так, була самопожертва юні Майдану, але і це, і за нього теж треба казати. Знову ж, вини когось конкретно тут, як правило, немає а є вина комплексна. Добре, що міносвіти, врешті, зрозуміло деякі прості речі і в особі шанованого мною С.Ніколаєнка перейшло від нереальних програмно-паперових "експериментів" вибивання з дитячих голівок, решток "розумного, доброго, вічного" та хаотично-перевантажувальних "дослідів" на виживання в екстремальних умовах до реальної справи. Спасибі їм за це! В медицині є таке поняття, як "контрольний вимір". Це коли хворому вводять підшкірно невелику дозу дуже реактивних ліків і спостерігають за реакцією. Якщо місце одразу червоніє та набухає, ліки ці протипоказано категорично, оскільки в хворого специфічна алергічна реакція, яка може закінчитись трагічно за умови їх повноцінного застосування. Негайно міняється вся система лікування. Цей же вимір має бути в руках кожного керівника, політика, і не лише. Це ж стосується і педагога, і юриста, і журналіста. Контрольним виміром готовності Європи до інтеграції України та ставлення до революції на Майдані став наш виступ на Євробаченні, коли ми "запустили" номер низького естетичного змісту, зате, політично "підкований". "Підкова" не допомогла, нам вказали, що "халяви" очікувати не варто, а наша "помаранчева" революція їм фіолетово, чи одновалентно ,як кажуть хіміки. Не допомогла навіть українська гостинність господарів свята. Підкова добра лише в стайні ,а для таких заходів слід шукати сучасне оформлення. Контрольним виміром сприйняття єдності народу стала чутка про ймовірний вступ до НАТО (що зараз абсолютно нереально), вихід з ЄЕП та перехід на повноцінні ринкові стосунки з Росією. Дуже бурхлива реакція показала, що ми до цього зовсім не готові. Ризикувати добробутом громадян не маємо права. Зате ці чутки дали можливість добре "заробити" голосів партії з куликом в кінці. Попередня влада не дуже переймалася проблемою "контрольного виміру", більше практикуючись різати по живому, "без наркозу". Надіємось, що нова, демократична, яку ми активно підтримали, зробить належні висновки з того, чим це закінчилось для режиму Кучми і так, діяти не буде, а буде сім раз міряти, перед тим, як різати. Тоді й керівники будуть на своїх місцях, і народ задоволений, і країна квітучою.
В. Конюх, викладач.
Спекуляції мають рації, або яка національна революція нам потрібна.
З наближенням виборів знову загострилася тема співіснування в державі різних етнічно-культурних, мовних груп, регіонів з різними геополітичними орієнтирами. Не секрет, що у нас кожен по-різному розуміє словосполучення "національна ідея" і, відповідно до свого розуміння, тлумачить дії влади. Також не секрет, що у нас українська політична нація ще до кінця не сформована, а є, скоріше всього, квазінація, тобто, щось середнє між простим населенням території від Сяну до Дону, яке на запитання: "ви хто"? відповідає: "ми місцеві", та тим, до чого ми прагнемо. Одним словом, напівфабрикат. Якість та смак остаточного продукту, вибачте за порівняння, залежить від майстерності кухарів та спецій, яких треба буде додавати. Дехто вже додає отруту, не відходячи від столу, але це моя думка. Втомившись від нескінченого само захвалювання та словесного самозадоволення передвиборних політиків та політиканів, від дилетантських роздумів штатних та позаштатних професійних патріотів містечкового штибу та просвітянсько-хуторянських публікацій рівня середини позаминулого століття на шпальтах газет, від завідомо нездійснених прогнозів та дій за принципом "пішли дурня Богу
Loading...

 
 

Цікаве