WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Суб‘єкт і об‘єкт політики - Реферат

Суб‘єкт і об‘єкт політики - Реферат

політичні, громадські організації (Міжнародна організація охорони здоров'я).
В останні десятиліття стають помітнішими позитивні зміни у відносинах між державами, зовнішньополітична діяльність яких насамперед формує "світову політику", напрями розвитку світового політичного процесу. Спостерігається перехід від методів примусу до методів врегулювання і погодження при розв'язанні конфліктів і непоро-зумінь між державами. Пробивають собі дорогу тенденції до поглиблення демократизації, гуманізації міжнародних відносин. Спостерігається політичне пробудження мас, залучення мільйонів людей до міжнародної політики, посилення їх впливу на політичні рішення і дії як всередині країн, так і на міжнародній арені.
Позитивний вплив на міжнародні відносини справило усунення поділу світу на два ворогуючі табори.
За останні роки на міжнародному рівні розроблено чимало важливих соціальних програм, договорів і угод у галузі економічного і політичного співробітництва, у гуманітарній сфері. З процесом демократизації й гуманізації міжнародних відносин пов'язаний процес демілітаризації, який передбачає не тільки роззброєння, а й ліквідацію воєнно-політичних блоків, конверсію науки і невоєнної промисловості, що виконує воєнні замовлення, перебудову свідомості людей (особливо політичних лідерів, працівників політичних і управлінських структур) на засадах гуманності й миролюбності.
У світовій політиці почали формуватись якісно нові принципи міжнародних відносин, які передбачають:
" ? суверенну рівність держав,
" ? незастосування сили або погрози силою,
" ? непорушність кордонів,
" ? територіальну цілісність держав,
" ? мирне врегулювання суперечок,
" ? невтручання у внутрішні справи,
" ? повагу прав людини і основних свобод,
" ? співробітництво між державами,
" ? сумлінне виконання обов'язків з міжнародного права.
Сучасне співтовариство прагне виробити різні механізми, норми, процедури щодо питань міжнародного життя. Функції дипломатії все більше зміщуються від силового тиску до процедур переконання, врегулювання та узгодження.
Значну роль на міжнародній арені відіграють міжнародні урядові й неурядові організації. Найбільш представницькою з них є Організація Об'єднаних Націй, утворена в 1945 p., після Другої світової війни, з метою збереження миру і розвитку міжнародного співробітництва. ООН як складний механізм взаємодії держав відчутно впливає на зовнішньо- і внутріполітичний курс країн, допомагає, незважаючи на суперечливість інтересів держав, шукати шляхи до міжнародної згоди з найважливіших питань світового розвитку.
Головним міжнародно-правовим документом сучасності, в якому визначені основні принципи міжнародного права, передбачені заходи щодо їх дотримання, є Статут Організації Об'єднаних Націй, прийнятий 1945 p. 50 державами-засновниками ООН.
Аналіз глибоких змін, що відбуваються сьогодні, у міжнародних відносинах, а також наукових дискусіях, зв'язаних із трактуванням поняття "світова політика", дає підставу сформулювати кілька положень, що стосується його змісту.
По-перше, світова політика є результатом глибокої трансформації міжнародних зв'язків і взаємодій, виникнення загальних проблем, рішення яких уже не може бути знайдене в рамках національно-державних границь. Тому держави у своїх відносинах один з одним змушені конфліктувати або йти на переговори і співробітництво вже не тільки з питань, що традиційно розглядалися як сфера "високої", або "великої", політики (до якої відносять питання дипломатії, державної безпеки і т.п.), але також - і усі в більшому ступені - з питань, що колись відносилися до сфери "малої політики" (торговельні обміни, технічні, культурні і т.п. проблеми).
Цей феномен придбав тим більш важливе значення, що держави, зштовхнувшись з трансформацією існуючих раніше ціннісних систем і необхідністю реагувати на випливаючи з цього чекання і потреби суспільства, змушені брати на себе нові відповідальності соціального, економічного, технічного і культурного характеру.
З іншого боку, еволюція ціннісних систем, що виявляється в зростанні питомої ваги насамперед таких цінностей, як соціальний і економічний добробут, особисте благополуччя і безпека, не відчуженість основних прав і волі людини, усе частіше приводить до того, що держава повинна віддавати саме їм пріоритет над традиційними цінностями своєї зовнішньої політики.
По-друге, у результаті змін, що відбуваються, міжнародна система здобуває глобальний, загальносвітовий характер. А як відомо, усяка система не тільки має нову якість у порівнянні зі складовими її елементами, але і нав'язує цим елементам визначені примуси й обмеження структурного характеру. Це означає, що світова політика відрізняється від політики складових її елементів, вона є не просто сукупністю або навіть рівнодіючою зовнішніх політик держав і інших учасників міжнародних відносин: включаючи в себе ці складові і володіючи власними якісними особливостями, вона самостійно впливає.
Від внутрішньої політики світову політику відрізняє те, що Р.Арон називав "плюралізмом суверенітетів", тобто відсутність центральної влади, що забезпечує дотримання обов'язкових для кожного актора правил поведінки. Тому світова політика являє собою зону підвищеного ризику, у якій кожен учасник взаємодії змушений виходити найчастіше з непередбаченої поведінки інших. На відміну від зовнішньої політики вона складається багато в чому стихійно і не обмежується діяльністю держав. Інакше кажучи, за своїм характером і іманентним цілям світова політика являє собою особливий вид політики, що має своєю основою створення і підтримку стабільного міжнародного середовища, у якому могли б реалізовуватися інтереси всіх її учасників.
По-третє, глобалізація і інституалізація міжнародних відносин, що відбуваються в наші дні відображують зростаючий тиск екзогенних факторів на взаємодію держав на міжнародній арені. Тим самим світова політика як би відокремлюється від внутрішньополітичного середовища, стає якоюсь самодостатньою, відносно автономною реальністю, усе з більшою очевидністю позбавляючи ґрунту твердження представників марксизму й інших інтернистських рухів про зовнішню політику як продовження внутрішньої. Однак це не означає, що, "відокремлюючись" від внутрішньої політики, світова політика втрачає всі об'єднуючі їх загальні риси.
Було би помилкою абсолютизувати особливості світової політики. Як і всяка політика, вона є - хоча і своєрідною - сферою владних відносин, являє собою суперництво й узгодження цінностей, цілей і інтересів держав і інших міжнародних акторів. Як і у всякій політиці, її об'єктами є розподіл ресурсів і організація громадського життя. Як і всяка політика, вона має справу із самоцінністю влади, тому що не може бути скорочена ні до моральних дилем, ні до військової, ні до економічної сили, а володіє власною внутрішньою природою, як і власнимонтологічним статусом.
Тому
Loading...

 
 

Цікаве