WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Функції політичної влади - Реферат

Функції політичної влади - Реферат

захищає засадні інтереси і сукупну волю соціальних суб'єктів, служить засобом цих інтересів.
Протиріччя інтересів створює необхідність в державі, політичній владі, управлінні, але не разову як фактор зародження, створення, формування, а постійну, завдяки тому, що інтереси формуються і реалізуються безперервної практично постійно існує потреба в адекватних формах організації влади і управління. В протиріччі інтересів знаходить вираження все громадянське суспільство конкретної епохи. А це означає, що усе матеріальне спілкування людей, вся сукупність матеріальних життєвих відносин між людьми повинні бути відображені в конкретних організаційних формах, які примушують, організовують, регулюють, впорядковують рух соціальних інтересів. Влада, будучи вольовим авторитарним вираженням пануючих інтересів, не може інакше реалізувати себе, як через певні організаційні форми.
Влада і управління практично в однаковій мірі обумовлені рухом інтересів і являють собою організаційні засоби задоволення потреб людей в організованому суспільстві.
Соціальна система влади включає ряд підсистем - політичну, економічну, правову, адміністративно-управлінську, виховально-освітню, масових і професійних громадських союзів і організацій, етнічних спільнот, "малих груп" тощо. Якщо наприклад, в економічній сфері базовими умовами реалізації влади виступають матеріальні відносини, то аполітичному житті такою умовою є цілий комплекс побудованих на принципі адміністративно-управлінської ієрархії державних, партійних, господарських, суспільних, професійних відносин і відповідальних інститутів, де кожна вища ланка у порівнянні з нижчими має більше можливостей для того, щоб примусити або стимулювати останні до виконання прийнятих на даному рівні рішень.
У правовій сфері влада обумовлюється прийнятим у державі нормативним законом і регулятивними нормами поведінки, виконання яких забезпечується правоохоронними органами.
Однак соціальна система влади не обмежується цими підсистемами, вона значно ширша і охоплює буквально всі сфери людської діяльності, в яких хоч якось виявляється сутність відносин залежності. Форми функціонування влади багаточисельні: примус і нагляд, насильство, покарання і заохочення, прийняття рішень, контроль і управління, суперництво, співробітництво. Тому роль влади може бути як негативною, так і позитивною. Принциповим має бути питання не про знищення влади, а про її розумне використання як найважливішого механізму управління.
Аналіз досвіду різних політичних систем свідчить, що не владні відносини самі по собі, а концентрація влади, тобто порушення рівноваги створює умови для різного роду зловживань, маніпулювання принципами демократії, обмеження свободи, розгулу неконтрольованого насильства.
Влада як забезпечення прав людини тим ефективніша, чим вищі її авторитет і чим більшими матеріальними і моральними можливостями вона володіє. В цьому зв'язку постає питання про силу влади. Можливі два підходи до сили влади: правовий і авторитарний. Ідеальна модель влади як реалізації прав людини - це функціонування права на основі відповідного авторитету. Реалізація владних функцій при такій відповідності, ефективність влади залежить від міри досконалості і правового її забезпечення та введення в це право максимальної кількості інтересів особистості, її суверенних прав.
Тому забезпечення прав людини, їх реалізація за допомогою влади повинні здійснюватися на основі вдосконалення правових норм суспільства, реальних гарантій їх впливу на стан особистості, закладених у системі економічних, політичних і культурних факторів розвитку суспільства.
Реалізація влади тим оптимальніша, чим демократичніші механізми її функціонування, хоча тоталітарна організація влади видається більш ефективною. Однак відсутність демократичних основ влади позбавляє її першоджерела могутності і тому така влада не може бути історично перспективною, хоча і може утримуватися відносно тривалий час. І все ж абсолютне джерело влади, гарант її зростаючої ефективності - в демократичній соціально-політичній основі і економічному забезпеченні. Тільки така взаємопроникливість створює реальну можливість розв'язання віковічної владної проблеми - утворення рівності всіх перед законом, перед його головним провідником - владою. Ця проблема звучить гостро і актуально сьогодні.
Об'єктивною основою ефективної реалізації, принципом влади, є гуманістична сутність її політико-економічної та духовної організації і діяльності. Справжній гуманізм влади виходить з вищої загальнолюдської цінності - людини, що повинно виявлятися не тільки в правовій і організаційній сутності влади, а й у її націленості на людину, на максимальне включення людського фактора в механізм її функціонування, особливо тоді, коли виникає необхідність прийняти владне рішення, яке не має правового або організаційно-політичного забезпечення, але може мати гуманістичні наслідки.
У діяльній структурі влада виступає здебільшого у формі рішень правового, економічного чи духовного порядку, які лежать в основі управлінської діяльності. Управління як владне явище включає в себе основний потенціал влади, хоча і не зводиться до нього. Влада як волевиявлення прагне до організації поведінки об'єкта, насамперед до його (об'єкта) потенціалу. Управління тим ефективніше, чим точніше в
його рішеннях вирахуваний потенціал об'єкта, середовища, в якому цей
потенціал може оптимально проявитися. В такому вигляді управління потребує владного оформлення дедалі менше і менше, хоч існуютьвідносини, управлінське вторгнення в які повинно супроводжуватися владними акціями, особливо в армії, де владне управління виступає не тільки, а часто-густо навіть не стільки як насильство, а як форма відповідальності за певну управлінську акцію (команду). В інших ділянках суспільної життєдіяльності владне оформлення управлінських актів може бути також зумовлене необхідністю точного встановлення відповідальності суб'єкта управління (влади) за прийняті рішення. Безперечно, управління через владу є більш широкою формою організації поведінки об'єкта, насильницької в тому числі, хоча насильство це може бути саме як засіб організації поведінки об'єкта, а не відверто пануючого насильства, викликаного відносинами економічного чи політичного порядку.
Влада як категорія має багатоструктурний зміст, відображає практично всі сторони суспільних відносин, будучи водночас їх елементом. Влада і відносини влади тим ефективніші, чим більший потенціал загальнолюдських цінностей у них міститься і чим досконаліший у зв'язку з цим їхній вплив на суспільне і особисте життя.
Головною історично необхідною суспільною характеристикою раціонально впорядкованих владних відносин є постійний розвиток і вдосконалення демократії в широкому сенсі цього поняття - панування людини над собою і суспільними відносинами, а людських відносин - над відносинами між речами. Цей рух складає об'єктивний, закономірний і найбільш суттєвий напрямок прогресивного історичного процесу і саме він найбільшою мірою відповідає інтересам побудови громадянського суспільства і правової держави.
До нових тенденції в розвитку влади. Серед них є:
а) посилення інтенсивності процесів демократизації політичної влади;
б) зростання фактора легітимності влади як обов'язкової ознаки цивілізованої влади;
в) розгрупування політичної влади, становлення системи розподілу влади;
г) посилення конфліктності між різними гілками влади;
д) високі темпи бюрократизації владних структур.
Як видно з вищесказаного, політична влада якісно відрізняється від економічної, військової, сімейної влади. В своїй діяльності політична влада ставить завдання, розробляє певні форми і методи її реалізації. Найдавнішою з концепцій влади є легітимістська. Найпоширеною концепцією є реляційністська, що передбачає міжособистісні стосунки.
Використана література:
1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. - К., 2000.
2. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. - К.,1997.
3. Брегеда А.Ю. Політологія : Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К., 1999.
4. Гаєвський Б. Українська політологія. - К., 1995.
5. Гелей С., Рутар С. Основи політології. - Львів, 1996.
6. Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології. Навч. посібник. - К., 1999.
7. Мирончук В. Д., Храмов В.О. Основы политологии: Курс лекцій. - К., 2000.
Loading...

 
 

Цікаве