WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → 1.Теологічний напрямок політичної думки періоду Середньовіччя. 2. Конституційний процес в Україні. 3. Характеристика політичних партій і блоків в суча - Реферат

1.Теологічний напрямок політичної думки періоду Середньовіччя. 2. Конституційний процес в Україні. 3. Характеристика політичних партій і блоків в суча - Реферат

походження. Однак Вундт залишається вірний "специфічно німецької" інтелектуальної традиції, ідейні обрії якої визначалися спочатку романтиками і Гегелем, а згодом представниками історичної школи права й історичної (у тому числі і нової історичної) школи політекономії. Щирим суб'єктом глобального социокультурного процесу ("історичним індивідуумом") для Вундта, як носія згаданої національної традиції думки, є саме народ як особлива соціальна спільність, сукупність людей, що проживають на визначеній території, що підкоряється влади однієї держави, що мають загальну культурно-історичну спадщину і говорять на одній мові. Вундта, у кінцевому рахунку, цікавить саме психологія народу, а не якої-небудь іншої соціально-групової одиниці. "Психологія народів" у розумінні Вундта не тотожна колективної (соціальної) психології в широкому змісті. В інших соціальних общностей теж є своя "душа" (узяти, приміром, "душу юрби", вивченням характеру якої займався Г. Лебон [45]). Але душу юрби і душу народу суть зовсім різні речі. Саме народи виступають в історії людства як реальних творців основних форм духовної культури, саме вони є справжніми суб'єктами культурно-історичної практики.
Сама внутрішня область предметної компетенції "психології народів" виявляється обмеженої цілком визначеними рамками.
У роботах Вундта, присвячених проблематиці "психології народів", можна знайти також безліч інших зацікавлених із соціологічної точки зору ідей. У рамках статті така задача вирішена бути не може. Однак необхідно вказати ще на два мотиви інтелектуальної творчості Вундта: його погляд на проблему "зворотного зв'язку" у рамках когнітивної системи взаємодії "індивідуальна психологія - психологія народів" і відношення до сучасній йому соціології.
"Психологія народів" визначалася Вундтом як цілком самостійна дисципліна, що вивчає явища особливого роду. Її закони і принципи не можуть бути зведені до законів і принципів індивідуальної психології. Самим фактом свого існування вона переборює до відомого ступеня границі сугубо сингуляристских ходів думки, характерних для загальної психології. До всього іншого вона знаходить здатність реально впливати на процес і результати індивідуально-психологічних досліджень. Душу людини в емпіричному змісті не являє собою самодостатньої величини. Реальний емпіричний індивід завжди живе в суспільстві. Його індивідуальна психічна природа не могла б повною мірою сформуватися у відриві від його соціальної природи. Класичним прикладом у цьому відношенні є мова. Розвиток індивідуального мислення неможливо представити поза інструментальним контекстом мовних структур. Людина як предмет інтересу індивідуальної психології з'являється перед нашим поглядом, насамперед, як істота, наділена здатністю до розумової діяльності (здатністю до вільної комбінації представлень). Процес мислення завжди втілюється в мовних формах. Але мова як феномен виникає тільки в суспільстві - як засіб комунікації мислячих істот.
7) Проблеми демократії у поглядах А. де Токвіля
Відомо, що Токвиль допускав неточності при використанні слова "демократія". У нього не було єдиного і ясного розуміння цього терміна, він постійно вживав це слово в різних значеннях. Спочатку це слово означало для нього прагнення до уравниванию всіх сторін життя суспільства. Він думав, що це прагнення є найбільш важливим і неминучим плодом Французької революції, і саме цьому феномену приділяв найглибше увага. У той же час він уживав це слово для позначення представницької форми правління. Іноді воно приймає в нього значення "народ", особливо коли він говорить про непокірливі маси. Цим же словом він називає загальне виборче право, а також швидкий рух суспільства до рівності, що змітало всі привілеї, особливо в області політики. Імовірно, це порозумівається його переконанням, що прагнення до демократії він знайшов в Америці, хоча дослідники його творчості і його друзів думають, що туди він приїхав, що б своїми очима побачити наслідку тих тенденцій, що, як йому було відоме, уже зародилися в Європі. До того часу, коли він почав аналізувати свій американський досвід, принципи, на яких будувалися його міркування, уже сформувалися.
Основна думка його "Міркувань про демократію в Америці" - визнання історичної неминучості упадка аристократії і повсюдного руху в сторону рівності і демократії.
"Поступовий розвиток рівності є факт провіденціальний і має всі головні ознаки такого: воно існує в усьому світі, постійно і з кожним днем усе більш вислизає з-під влади людини, і всі події, як і всі люди, служать цьому розвитку." Будь-які спроби призупинити цей рух до демократії означали б опір "божій волі". Раціоналістичним поясненням тому Токвиль вважає те, що мета демократії "корисніша", ніж мета аристократії, вони відповідають принципу социальноц справедливості, тобто досягненню добробуту якщо не усіх, то принаймні більшості громадян. "Закони демократії виходять від більшості громадян, що може помилятися, але не може мати інтересів, противополржних йому самому." Аристократія ж створює блага для меншості.
Токвіль захищав ліберальні підвалини, головним для нього була воля вибору, а "тиранія більшості", як і всяка інша тиранія, уселяла страх, чому він і віддававперевагу представницькій формі правління, вважаючи, що чим менше у влади законних повноважень, тим слабкіше погроза тиранії. В основі ідеального правління на його думку повинна лежати приватна власність, рівність людей перед законом, закріплене конституцією. Загальне виборче право вважав небезпечною надмірністю, пропонуючи дати право голосу совершеннолнтним чоловікам при проходженні ними майнового цензу.
8) Розвиток лікарської справи у Запорізькій Січі
Умови життя в самій Січі не сприяли запобіганню інфекції - житлові приміщення були скупчені, розраховані на велику кількість людей, виникали проблеми з постачанням свіжої води. Наприклад, при плануванні відбудови та переносу Січі (замість згорілої у 1756 році) запорожці пропонували обрати новим місцем для її спорудження Микитин Перевіз, що нижче по Дніпру і ближче до Криму. Однією з основних причин вибору цього місця було краще постачання доброю водою, бо, як доповідав кошовий Григорій Федоров у Сенат у 1758 році, при заснуванні Коша у 1734 році на р.Підпільній та річка була досить повноводною, але потім почала пересихати, а криниць поблизу немає, бо піщані грунти, - тому на Січі користуються водою "в ямах неподвижных зацвелою и со всем смешанною, что крайне терпеть нельзя и от такой нечистоты заразны болезни внутренние на них таможительствующих и проезжающих мало перестают и смерти приключаются безвременные многим". Також у Січі дуже тісно, що незручно для торгівлі і небезпечно на випадок пожежі та інших лих. У планах Коша передбачалося мати у новозбудованій Січі військовий "секвестр" (в'язниця і карантин одночасно).
До того ж широкий загал запорожців не затруднював себе навіть простішими заходами гігієни. На січовому базарі йшла жвава торгівля бувшими у вжитку речами та одягом ("вєтошшю"), запорожці завжди використовували багато речей кримського та турецького походження як нових, так і з пограбованого майна.
Не на належному рівні на Січі була поставлена лікарська справа. До 1760 року не було лікаря-фахівця, а відповідні функції організації протиепідемічних заходів полягали на військового суддю та ієромонаха січової церкви.
9) Проект укладення договору про вічний мир запропонував:
а) Гегель; б) Локк; в) Кант; г) Гоббс.
Думка про вічний мир, відома більшості по твору Канта "До вічного миру", виникла задовго до
Loading...

 
 

Цікаве