WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Формування та організація роботи правлячої команди - Реферат

Формування та організація роботи правлячої команди - Реферат

журналістського корпусу.
З одного боку, він може викликати невдоволення президента "занадто вільним тлумаченням" його позицій, з другого - може спрацювати заздрість колег-чиновників, які, можливо, не так часто бувають у президента, а отже, мають менший вплив на нього. І ці суто внутрішні відносини всередині апарату розширюються з огляду на щоденну дуель із журналістами, яким потрібні "смажені" факти.
Робота прес-секретаря потребує не лише широких знань майже з усіх питань внутрішньої та зовнішньої політики, а й чима-
лої артистичної підготовки, відчуття міри й рівня своєї компетентності. Скажімо, якщо прес-секретар згодиться вдовольнити інформаційну спрагу репортера або оглядача і надасть йому інтерпретацію якоїсь події, він ризикує виявити свою некомпетентність у цьому питанні. Якщо ж він звернеться до колег з апарату адміністрації з проханням поінформувати з особливо секретного питання, йому просто не завжди нададуть таку інформацію.
Основними формами роботи прес-секретаря є прес-конференція президента, власний брифінг і письмова заява для преси, коли не бажано виходити на люди ані президенту, ані прес-сек-ретареві, але потрібно чітко продемонструвати свою позицію. Крім того, прес-секретар обов'язково бере участь у підготовці та організації інтерв'ю президента для одного або кількох журналістів, може сам на сам зустрічатися з представниками мас-медіа або написати статтю для газети чи журналу. Останнє, щоправда, буває не так часто, оскільки для цього треба мати хист не лише журналіста, а й фахівця, скажімо, в галузі політології, права. Більшість прес-секретарів за освітою - журналісти.
В адміністраціях Білого дому США невід'ємною частиною роботи прес-секретаря є щоденні брифінги. Наприклад, прес-секретар Кеннеді провів за час президентства свого патрона 1332 брифінги, прес-секретарі Джонсона - 1515, Ніксона - близько 2000, Форда - 583 (за неповний термін виконання президентських повноважень), Картера - 1245, Рейгана - 2167 брифінгів.
Варто зауважити, що прес-секретарі першого українського президента Л. Кравчука взагалі не використовували таку форму роботи, обмежуючись веденням щомісячних (нерегулярно!) прес-конференцій президента і написанням письмових заяв прес-служби з тих чи інших питань. Річ у тім, що Л. Кравчук спонукав своїх "зв'язківців" з пресою виконувати другорядні ролі, не даючи волі ініціативі підлеглих (яку, щоправда, не виявляли обидва прес-секретарі). Таким чином, Л. Кравчук фактично позбавив себе можливості маневрувати й запускати пробні (зондажні) думки й ідеї на суспільний загал з тим, щоб потім або підтверджувати їх (у разі підтримання громадськістю), або спростовувати (в разі їх непопулярності).
Інакше побудував свої відносини з пресою через прес-секре-таря Президент Л. Кучма, який не обмежував можливостей своїх прес-секретарів у проведенні брифінгів (щотижневих) або щодо інших форм зв'язків з представниками мас-медіа. Таку саму свободу мали й інші співробітники адміністрації президента - глава адміністрації, радники, помічники, керівники структурних підрозділів апарату президента.
Про події, що відбуваються на брифінгах, дізнаються в різних країнах світу, а інколи вони можуть бути не лише засобом формування громадської думки, а й інструментом впливу на події за кордоном. Коли 1975 р. американський президент Дж. Форд віддав наказ про напад авіації США на камбоджійців, їхня радіостанція натякнула, що захоплений ними американський корабель, який став приводом для такого рішення, може бути звільнений. Позаяк тоді ці країни не мали дипломатичних відносин, заява для преси з Білого дому виявилася єдиним засобом негайної відповіді на завуальовану пропозицію уряду Камбоджі.
Важливою частиною роботи прес-секретаря є підготовка до проведення прес-конференції президента:
o прогнозування тематики передбачуваних запитань;
o організація "необхідних" запитань, зрежисованих прес-службою;
o акредитація журналістів та запрошення їх на прес-конференцію;
o редагування тексту стенограми та підготовка прес-релізу тощо.
Навіть перелік цих питань свідчить про складність завдань щодо організації зв'язків з мас-медіа. Саме тому й виникає потреба не обмежуватися однією фігурою прес-секретаря, а створювати прес-службу. Як правило, прес-секретар водночас є і керівником прес-служби адміністрації. Наприклад, в адміністраціях обох українських президентів використовувалася саме така структура. А в адміністрації колишнього президента Б. Єльцина посади прес-секретаря й керівника прес-служби обіймали різні люди.
На завершення зазначимо, що, обираючи прес-секретаря, варто зважати і на його політичний імідж у сукупності з особистіс-ними якостями, оскільки йому доводиться спілкуватися з пред-
ставниками мас-медіа різної політичної спрямованості, різного темпераменту, зрештою - і різного рівня культури...
Ознайомившись з окремими практичними аспектами організації зв'язків з громадськістю за допомогою пресової служби, можемо перейти до певних теоретичних узагальнень щодо організації зв'язків із засобами масової інформації, які мають безпосереднє практичне значення.
Отже, сформулюємо основні правила роботи з пресою.
1. Говоріть з погляду громадськості, а не своєї установи чиорганізації.
2. Подавайте новини в доступній для розуміння та вжитку формі.
3. Найважливіші новини повідомляйте на початку зустрічі з пресою.
4. Не сперечайтесь із журналістами.
5. Давайте (по можливості) прямі відповіді на прямі запитання.
6. Кажіть правду, навіть якщо це важко зробити.
7. Якщо не маєте відповіді, чесно зізнайтеся в цьому, пообіцявши дати її іншим разом.
8. Не збирайте на зустріч журналістів, якщо у вас немає того, що вони вважають за новину.
9. Підготуйте "домашні заготовки" й організуйте відповідні запитання.
10. Ураховуючи свої сильні й слабкі сторони, сформулюйте власні стандарти спілкування з телебаченням, радіо і друкованою пресою.
11. Організуйте постійний моніторинг повідомлень засобів масової інформації з питань, що вас цікавлять.
12. Контролюйте час прес-конференції чи брифінгу, ніколи не "випрошуйте" запитань, якщо навіть на початку ви зазначили час, виділений для спілкування із журналістами.
13. Наостанку зробіть іще один наголос на ключовій проблемі розмови, бо останнє запам'ятовується найкраще - особливо тоді, коли ви не впевнені, що вас зрозуміли правильно, і т. ін.
Звісно, цей список порад-правил не є остаточним і всеосяжним. Політична практика - штука доволі складна, цікава і неоднозначна. Вона перебуває на перетині політичної науки й політичного мистецтва, а тому потребує творчого поєднання наукових і мистецьких засад. І основне тут - не випустити ситуацію з-під контролю, знайти ту золоту середину, що дає змогу діяти впевнено, переконливо і, головне, успішно й ефективно.
Список використаної літератури
1. Кон И. С. Позитивизм в социологии. - Л., 1964.
2. Консерватизм как течение общественной мысли и фактор общественного развития // ПОЛИС. - 1995. - № 4.
3. Конт О. Курс позитивной философии // Сер. Родоначальники позитивизма. - СПб., 1914. - Вып. 4-5.
4. Почепцов Г. Теорія комунікації. - К., 1996.
5. Почепцов Г. Тоталитарный человек. - К., 1994.
6. Правова держава / За ред. Ю. С. Шемшученка. - К., 1996. - Вип. 7.
7. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. - К., 1995.
8. Психологические механизмы регуляции социального поведения // Под ред. М. Бобневой, Е. Шороховой. - М., 1979.
9. Радзиховский С. Великий психолог // Психол. журн. - 1989. - Т. 10, №5.
10. Соловьёв А. И. Политология. Политическая теория. Политические технологии. - М., 2000.
11. Тавадов Г. Т. Политология. М., 2000.
12. Теорія і практика політичного аналізу / За заг. ред. О. Л. Ва-левського і В. А. Ребкала. - К., 2003.
Loading...

 
 

Цікаве