WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політологія міжнародних відносин - Реферат

Політологія міжнародних відносин - Реферат

міжнародних відносинах;
o суверенної рівності держав;
o непорушності державних кордонів;
o територіальної цілісності;
o поваги прав людини тощо.
На жаль, не завжди вони реалізуються на практиці, але прагнути до їх запровадження конче потрібно.
Зовнішня та внутрішня політика держави: зв'язок і механізми формування й реалізації
Ще у XVI ст. Н. Макіавеллі помітив вплив на устрій держави та на політичне життя загалом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.
Міжнародний фактор завжди відігравав важливу роль у внутрішньополітичних процесах. Особливо це стало помітним наприкінці XX ст., коли людство зіткнулося з рядом глобальних проблем, які можна розв'язати лише загалом. Проте і переоцінювати вплив міжнародного фактору не варто. Непоодинокими є факти, коли тиск міжнародного співтовариства на окрему країну призводив до протилежних наслідків.
Вплив суб'єктів міжнародних відносин на внутрішньополітичний розвиток може бути різним.
Наприклад, американські політологи Л. Уайтхед і Ф. Шміттер виокремили чотири способи такого впливу:
o контроль - встановлення демократії силою через зовнішній тиск та відкрите застосування санкцій;
o дифузія - вплив однієї держави на іншу через "нейтральні" та міжнародні канали;
o злагода - сукупність взаємодій груп країн, які породжують нові демократичні норми шляхом приєднання до регіонального блоку (наприклад, до ЄС - Греції, Іспанії, Португалії чи до НАТО - Польщі, Угорщини, Чехії) або до економічної й політичної системи іншої держави (наприклад, возз'єднання НДР і ФРН в межах єдиної держави або утворення союзу Росії й Білорусі);
o пов'язування умовами - свідоме примушування з боку міжнародних організацій через встановлення певних умов розподілу фінансових або інших ресурсів.
На наш погляд, цей перелік варто було б доповнити ще й таким засобом впливу, як використання методів спецслужб (звичайно, нелегальних) для зміни політики певного уряду. Спектр цих неправових методів може бути дуже широким - від тиску на діючих політиків аж до зміни або знищення ключових постатей, від яких залежить напрям дій правлячої еліти суспільства.
Сучасна політична думка продемонструвала наявність принаймні трьох точок зору на проблему співвідношення внутрішньої та зовнішньої політики:
o сутність внутрішньої політики ідентична політиці зовнішній (Т. Моргенау). І внутрішня, і зовнішня політика є боротьбою за панування, верховенство, яка залежить лише від різних умов внутрішньо- і зовнішньополітичного життя;
o зовнішня політика визначає внутрішню (Л. Гумплович, 1833-1909). Боротьба за існування - найважливіший чинник соціального життя. Це визначає основні закони міжнародної політики:
- закон постійної боротьби між сусідніми державами за прикордонну лінію;
- закон необхідності перешкоджати посиленню могутності сусіда та турбуватися про політичну рівновагу;
o внутрішня політика визначає зовнішню (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін).
Це зумовлено панівними в суспільстві економічними відносинами та інтересами правлячих класів [109].
Порівнюючи ці підходи, варто зауважити, що реальне співвідношення зовнішньої та внутрішньої політики, напевно, більшою мірою залежить від конкретних обставин, хоча кожна з цих концепцій має право на існування.
По-різному науковці тлумачать і природу міжнародної політики:
o психологічний ("силовий") підхід полягає в розгляданні політики в контексті боротьби за панування, владу, що органічно випливає із внутрішньої природи людини (Т. Моргенау);
o біологічний підхід характеризує "неминучість" політичної агресивності держав генетичною агресивністю людини, яка має "природний інстинкт" вбивати (Г. Бутуль);
o суспільний підхід зумовлений розумінням природи міжнародної політики, яка залежить від ряду економічних, соціальних, культурних та інших чинників.
Якщо у внутрішній політиці переважно реалізуються загаль-нозначущі та групові інтереси, то в міжнародній політиці на перший план виходять переважно національні інтереси.
Національний інтерес полягає в усвідомленні політичною та правлячою елітою корінних потреб національної держави.
Ці потреби реалізуються через забезпечення національної безпеки та умов для самозбереження й розвитку суспільства.
Національна безпека означає стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність держави зберігати внутрішню стабільність, незалежність, територіальну цілісність і суверенітет.
У цьому плані національна безпека може розглядатися з економічної, військової, політичної, інформаційної, соціокультурної, етнічної та інших точок зору.
Відповідно до концепції національної безпеки реалізується і зовнішня політика держави. Про механізм формування й реалізації зовнішньої політики держави можна довідатися з рис. 12.
Наприклад, у нашій країні згідно з Конституцією України (ухвалена 28 червня 1996 р.) засади зовнішньої політики визначає парламент - Верховна Рада, яка дає згоду на обов'язковість міжнародних договорів або денонсує їх (ст. 85).
Представництво нашої держави в міжнародних відносинах, керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, проведення переговорів, укладення міжнародних договорів здійснює Президент України (ст. 106). Забезпечення здійснення зовнішньої політики держави, зокрема зовнішньоекономічної діяльності, покладено на уряд - Кабінет Міністрів України (ст. 116).
Геополітика
Розумінню того, що відбувається у міжнародних відносинах, найкраще сприяє використання методологічного інструментарію геополітики.
Термін геополітика етимологічно складається з двох грецьких слів geo - земля і politicas - те, що пов'язане з містом і державою, громадянином.
У науковому плані геополітика розглядається у двох аспектах: культурно-психологічному і концептуальному.
Культурно-психологічний аспект геополітики полягає в розгляді певних культурно-психологічних стереотипів, які домінують в суспільстві та його політичній еліті.
Рис. 12. Механізм формування та реалізації зовнішньої політики держави
Ці стереотипи об'єднують людей на певних ідеологічних або релігійних засадах і ґрунтуються на базових міфах: "Москва - третій Рим", "євреї - обрана богом нація", "тисячолітній рейх" і т. ін.
Скажімо С. Хантінгтон (США) культурно-психологічний підхід піднімає на планетарний рівень, розглядаючи гіпотезу конфліктів між цивілізаціями. На його думку, головний розлом у сучасних світових конфліктах буде між Заходом і не-Заходом, між Заходом та ісламськоюцивілізацією, західним і православним християнством.
Кому вигідно? Напевно тим, хто хоче бути мавпою, яка споглядає за боротьбою тигрів (за Мао Цзедуном), щоб потім узяти контроль над світом. (Нагадуємо, що ці ідеї виношуються, зокрема, в іудео-масонських колах).
Концептуальний аспект геополітики розглядає геополітику як проблемну наукову галузь, що досліджує фіксацією і прогноз просторових кордонів силових полів (військових, економічних, політичних, цивілізаційних, екологічних) на глобальному рівні.
У результаті вивчається не просто політична карта світу, а геополітична структура світу - основний об'єкт дослідження геополітики.
Цей напрям геополітики розглядає ряд просторових моделей:
o модель протистояння континентальної (телуричної) і морської (таласократичної) сил;
o модель
Loading...

 
 

Цікаве