WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичне прогнозування, політичні рішення та їх ефективність - Реферат

Політичне прогнозування, політичні рішення та їх ефективність - Реферат


Реферат на тему:
Політичне прогнозування, політичні рішення та їх ефективність
Поняття і сутність політичної праксеології
Теоретичні і практичні проблеми політології потребують вимірювання реальною політикою відносно певних критеріїв.
Можна багато говорити, скажімо, про чисту демократію, "класичну" парламентську республіку, "правильну" міжнародну політику. І кожен, хто захищатиме або критикуватиме ту чи іншу тезу, буде правий в системі координат вибудуваної ним системи логіки й аргументації.
Проте пересічному громадянину, напевно, не так важливо, як називається термінологічно той чи інший політичний режим, якою ідеологічною ширмою прикривається та чи інша партія або олігархічна група, що рветься до влади або намагається утриматися при ній. Все це має сенс лише тоді, коли владні інституції ефективно діють в інтересах народу, який делегував їм свої політичні повноваження.
Досвід показує, що можна мати потужні ресурси, але не вміти ними по-господарські розпорядитися. І, навпаки, за умов обмежених матеріально-фінансових, інформаційних та інших ресурсів, але маючи "клепку" в урядових головах, можна досягти великих успіхів в реалізації намічених політичних, економічних чи соціальних планів.
Згадаймо, наприклад, Александра Македонського чи Чингісхана, які з обмеженою кількістю військ спромоглися створити потужні імперії. У цих політичних "топ-менеджерів" минулого є чому повчитися, так само, як і в багатьох інших успішних політиків, що мали хист до політичного прогнозування й управління.
Відтак виникає потреба у створенні нового напряму в політології, який би допомагав узагальнювати теоретичні наробки і запроваджувати їх у політичну практику. Мова йде про політичну праксеологію.
Власне, термін праксеологія (від грецьк. - діяльність) був запроваджений в рамках практичної соціології поляком Тадеушем Котарбінським, який вивчав проблеми ефективності діяльності праці колективів, аналізував форми організації праці, взаємодію індивідів, індивіда і колективу в процесі виробництва.
Ми вважаємо, що цей досвід польських колег може бути екстрапольований й на політичну сферу суспільства.
Відтак будемо розуміти під політичною праксеологіею розділ політології, який досліджує проблеми ефективності функціонування політичної сфери суспільства в контексті політичного управління, яке здійснюється через політичну діяльність суб'єктів політики (державних інститутів, політичних партій, окремих політиків і т. ін.).
Розглядаючи, скажімо, функціонування політичної системи суспільства, ми можемо вивчати проблеми її стабільності, забезпечення політичних прав і свобод громадян тощо.
Досліджуючи виборче законодавство, очевидно, маємо звертати увагу на адекватність політичного волевиявлення реальній розстановці сил в парламенті і конкретній кількості депутатських мандатів, отриманих політичними партіями та блоками, що брали участь у виборчих перегонах.
Якщо ж говоримо про ефективність політичного маркетингу чи політичного менеджменту, критерії теж зрозумілі. Ви виграли вибори, провели своє рішення через парламент чи уряд, зібрали більше податків, підвищили пенсії та стипендії студентам і т. ін.
Отже, важливий кінцевий результат, який чітко віддзеркалить рівень ефективності політичної діяльності.
Саме ці питання ми і розглянемо в наступних розділах книги.
Сутність, типологія і метоли політичного прогнозування
Прогнозування політичного розвитку є, очевидно, одним із найважливіших завдань політології, позаяк мати науково обґрунтовані прогнози означає передбачати ті чи інші політичні події, явища і процеси, а відтак - і приймати адекватні до ситуації політичні рішення.
Поняття прогноз (від грецьк. - передбачення) означає властивість свідомості віддзеркалювати дійсність з випередженням.
Прогноз принципово відрізняється від пророцтва та утопізму, оскільки ґрунтується на науковому передбаченні.
Наприклад, соціальні і політичні утопії Т. Кампанелли і Т. Мора (XVI ст.) А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є, Р. Оуена (XIX ст.), звичайно, містили деякі реальні риси майбутнього, але у своїй більшості були наповнені фантастичними картинами.
У наші плани не входить розгляд ірраціональних аспектів пророцтва та утопізму, замішаного на міфах і видіннях. Тому ми з вами розглянемо проблеми наукового прогнозування, які досліджуються на основі використання гіпотез, законів і теорій, що вже напрацьовані політологією та суміжними суспільними науками.
Отже політичне прогнозування - це процес науково обґрунтованого отримання інформації про можливий стан політичної сфери суспільства (політичних структур, політичних відносин, політичної діяльності та політичної свідомості) в майбутньому на основі вже відомих знань про минуле і сьогодення.
Семантичний аналіз (А. Моль) виокремлює два види прогнозу: екстраполяційний і цільовий.
Екстраполяційний (пошуковий) прогноз передбачає майбутнє, яке самоорганізуетпься, методом продовження (екстраполяції) закономірностей із сьогодення в майбутній період.
Цільовий (нормативний) прогноз передбачає майбутнє, яке свідомо організоване, методом реалізації намічених раніше планів.
Досвід показує, що всього не екстраполюєш і всього не організуєш. Отже, реальне політичне життя характеризується гармонічним (несиметричним) поєднанням екстраполяційного і цільового прогнозування.
Екстраполяційний (пошуковий) прогноз описує можливий стан політичної події, явища, процесу з урахуванням керівного впливу. Він прагне відповісти на запитання, що найвірогідніше відбуваються в майбутньому, якщо збережуться існуючі нині тенденції розвитку політичної сфери.
Цільовий (нормативний) прогноз пов'язаний з постановкою цілей, описом параметрів суспільства або суб'єкта політики, шляхів і засобів їх досягнення. Цей вид прогнозу покликаний дати відповідь на запитання, якими піляхами досягти бажаного результату, наприклад, переконати громадян певним чином проголосувати на референдумі.
За термінами виокремлюють такі прогнози:
o оперативні (1-3 місяці), які стосуються поточних політичних подій і явищ;
o короткострокові (1-2 роки), пов'язані з прогнозуванням результатів виборів, розвитку політичної кризи тощо;
o середньотермінові (5-7 років), пов'язані з розвитком держав, блоків, системи міжнародних відносин;
o довгострокові (до 20 років), які торкаються загальних проблем глобального політичного розвитку;
o стратегічні (понад 20 років), які розраховані на подальшу перспективу, коли очікуються значні якісні зміни і т. ін.
Політичне прогнозування використовує такі методи:
o метод експертних оцінок, коли підбираються експерти, готуються відповідні анкети, збираються експертні висновки, що аналізуються і оцінюються з погляду достовірності;
o "метод дельфійського оракула", або "метод Дельфі", який поєднує об'єктивну інформацію з урахуванням великого досвіду та інтуїції експерта. Найбільше використовується в короткотермінових прогнозах;
o методекстраполяції, спрямований на побудову динамічних показників процесу (статистичних або логічних рядів), що
Loading...

 
 

Цікаве