WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична система суспільства - Реферат

Політична система суспільства - Реферат

чи парламентській (Німеччина, Італія, Туреччина, Індія та ін.).
У парламентській республіці президент країни обирається парламентом і залежить від нього, хоча його представницькі повноваження та функції, які не є політично вагомими в контексті реалізації влади, здебільшого не стають предметом гострих суперечок між згаданими суб'єктами політики. Основну владу в парламентській республіці має голова уряду, який може називатися прем'єр-міністром (Великобританія, Туреччина, Індія), канцлером (Німеччина, Австрія), головою ради міністрів (Італія) тощо. Уряд у такому разі формується політичною партією чи партійними коаліціями, які мають більпіість у парламенті.
У президентській республіці глава держави обирається всім населенням. Після перемоги на виборах глава держави за власним розсудом формує уряд і апарат президентської адміністрації. Проте ключові посади уряду, як правило, затверджуються парламентом. До таких посад, зазвичай, належать посади прем'єр-міністра, міністрів оборони, внутрішніх і закордонних справ, економіки й фінансів тощо.
Розрізняють два види президентської республіки виходячи з критеріїв внутрішньої структури виконавчої влади. Тут ідеться про відсутність або існування посади прем'єр-міністра у президентській республіці. Наприклад, у США президент є водночас головою уряду, а у Франції, Росії, Україні, Болгарії головою уряду є прем'єр-міністр. Другий тип президентства має певні переваги й недоліки з погляду забезпечення стабільності політичної системи та функціонування різних гілок влади у державі: переваги полягають у тому, що в умовах певної нестабільності президент може змінювати прем'єр-міністра і уряд, у такий спосіб "випускаючи пару" невдоволення людей розвитком ситуації в країні; недоліки - у тому, що президент і прем'єр-міністр (особливо коли останній має певні політичні амбіції) та апарати адміністрації й уряду об'єктивно змушені конкурувати між собою у боротьбі за владу під впливом груп тиску, а також враховувати можливі наслідки відповідальності за свої дії перед виборцями та парламентом.
Якщо президент сам очолює уряд, така конкуренція всередині виконавчої вертикалі відсутня. Проте в умовах реалізації такого політичного режиму, коли в суспільстві зростає невдоволення й ситуація виходить з-під контролю уряду, президент змушений подавати у відставку, що неминуче призводить до дострокових загальних виборів. А це, зрозуміло, пов'язано з витрачанням значних коштів на проведення виборчої кампанії, неактивністю уряду, який знає, що навряд чи залишиться на робочому місці. Як наслідок, керованість суспільними процесами у цей період значно зменшується.
Але коли суспільство розвивається стабільно, державні інституції та політична система взагалі функціонують більш-менш нормально, однорідна структурованість виконавчої гілки влади, безперечно, сприяє еволюційному, спокійному розвитку ситуації.
Проте зазначені недоліки суто президентського політичного режиму не означають, що він не має змоги враховувати розвиток ситуації й не має власних засобів для того, щоб "випускати пару". Коли існують відповідні політичні традиції й стереотипи громадської думки, президент, не відправляючи прем'єр-міністра у відставку, може враховувати (або робити вигляд, що враховує) вплив громадської думки на дії урядової команди. У цьому разі той самий президент США може відправити у відставку міністрів або відповідальних працівників апарату адміністрації, які піддаються найбільшій критиці громадськістю через пресу, парламентаріїв чи впливових і численних соціальних груп виборців.
Раніше ми вже переконалися, що політичне життя є набагато складнішим за прості, а часом і спрощені форми й моделі політичних режимів. Скажімо, існування чи відсутність того чи іншого суспільного інституту або окремої посади не є загальним критерієм в оцінюванні суб'єктів політики. Саме тому багато політологів говорять про президентсько-парламентські чи парламентсько-президентські політичні режими, в яких керівні виконавчі функції є прерогативою і президента, і уряду, який відповідальний перед парламентом. Згідно з Конституцією України, яку було ухвалено 1996 р., у нашій країні реалізовано президентсько-парламентський політичний режим.
Водночас варто зазначити, що навіть якщо поділ влади й здійснено в межах конституційного поля, це абсолютно не означає, що в подальшому не буде боротьби між гілками влади за розширення своїх владних повноважень. Це нормальний політичний процес, і головне тут, щоб він відбувався у правовому полі, демократично і не супроводжувався загостренням ситуації в суспільстві,загальносистемні цілі якого спрямовані на стабільний та еволюційний розвиток.
Насамкінець повернемося до понять демократичного, авторитарного й тоталітарного режимів.
Раніше йшлося про те, що політичний режим визначається на основі взаємодії держави та громадянського суспільства.
Загалом демократія є певним політичним ідеалом, який виходить з визнання таких концептуальних засад:
o особистої свободи та права громадян на участь у формуванні органів державної влади;
o необхідності контролю за діяльністю влади;
o впливу на ухвалення спільних для всіх рішень на основі загального рівного виборчого права через вибори, референдуми.
Демократичний режим характеризується гармонійним поєднанням правової соціальної держави та розвиненого громадянського суспільства, де реалізовано демократичні принципи.
Авторитарний режим тримається на значному зосередженні влади в руках однієї особи чи обмеженої групи людей, "звуженні" громадянського суспільства (тобто політичних прав і свобод громадян та суспільно-політичних організацій, повноважень демократичних інституцій) і жорсткого примушування до додержання, можливо, непопулярних, але формально легальних вимог (законів). За авторитаризму досить характерним є патерналізм (від лат. pater - батько), який виходить з того, що держава, влада має по-батьківськи піклуватися про народ. Як наслідок, вона примушує людей до певних дій "для їхнього ж блага".
Деякі вчені вважають авторитаризм необхідним засобом формування громадянського суспільства під час переходу від тоталітаризму до демократії.
Тоталітарний режим характеризується майже повним поглинанням державою громадянського суспільства, всеохопним контролем і репресивним примушуванням громадян до виконання владної волі. Такий режим намагається контролювати всі сфери суспільного життя адміністративно. Він фактично ліквідує або вихолощує конституційні права та свободи громадян і реалізує домінування однієї політичної партії та ідеології.
У межах тоталітаризму виокремлюють більшовицький, нацистський і фашистський режими.
Отже, зазначимо, що політична система, яка, по суті, складається із сукупності взаємопов'язаних політичних інституцій і політичних відносин, є надзвичайно складною й потребує стабільності та еволюційного розвитку, оскільки різкі зміни руйнують її, розбалансовують діяльність, призводять до значних людських, матеріальних і духовних втрат суспільства.
Література:
1. Локк Дж. Избранные философские произведения. - М., 1960.
2. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. - К., 1999.
3. Макаренков Е. В., Сушков В. И. Политология. Альбом схем. - М., 1998.
4. Макиавелли Н. Избранные произведения. - М., 1982.
5. Максиженко С. Д. Генетическая психология. - М. - К., 2000.
6. Мальцев В. А. Философия политики. - М., 1997.
7. Мамут Л. С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. - М., 1989.
8. Мангейм Дж. Б., Рич Р. К. Политология. Методы исследования. - М., 1997.
9. Марченко М. Н. Политическая теория и политическая практика развитых капиталистических стран. - М., 1992.
10. Мас-медіа України: Досвід. - К., 1995.
11. Матвеев Р. Ф. Теоретическая и практическая политология. - М., 1994.
12. Матвиенко В. Я. Прогностика. - К., 2000.
13. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1,2. - М., 1990.
14. Миннибаев В. Политическая карьера провинциалов. - Казань, 1991.
15. Мироненко О. М. Права і свободи людини у доробку українських мислителів XIX - початку XX ст. - К., 1995.
Loading...

 
 

Цікаве