WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична свідомість - Реферат

Політична свідомість - Реферат

свідомість виходить на рівень узагальнень, аналізу механізмів управління політичною
сферою суспільства. Такий рівень політичної свідомості не є загальнодоступним. Він характерний для специфічної, висококваліфікованої діяльності політичних мислителів (ідеологів, науковців та ін.). Суттю теоретичної політичної діяльності є дослідження місця політики в суспільстві, сутності й форм її виявів у публічній владі, державності і т. ін.
Науково-теоретична й буденна політична свідомість співвідносяться не тільки як такі, що перебувають на різних рівнях пізнання світу. Вони пов'язані також функцією залежності, в якій практичні утворення окреслюють межі теоретичних конструкцій.
Однак науково-теоретична політична свідомість, перебуваючи в залежності від буденної (емпіричної) політичної свідомості, не детермінується останньою цілковито й однозначно. Проблема полягає в умінні, волі й таланті протистояти певному впливу буденної свідомості на теоретичну, віддаючи належне сутності та специфіці виявів емпіричної масової свідомості.
Розглянувши основні види політичної свідомості,слід навести й два основні типи політичної свідомості: державну (етатизм) і антидержавну (анархізм).
Етатистський тип політичної свідомості виходить з позиції, що інтереси держави є найвищими, вона має бути монополістом публічної влади і добродійником (найвидатніпіі представники цієї концепції - Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Г. Гегель).
На відміну від етатистського анархістський тип політичної свідомості характеризується несприйняттям усіх політико-юри-дичних норм держави й суспільства. Політична влада вважається злом, а держава - експлуататором і ворогом свободи (провідні ідеологи цієї концепції - П. Прудон, М. Штірнер, М. Бакунін ).
Класифікуючи типи політичної свідомості, користуються й такими параметрами, як централізм - децентралізм.
Наведемо централістську типологію політичної свідомості:
o Комуно-соціалістична - характеризується концентрацією власності; крайній ступінь - економічне безправ'я.
o Монархічна - характеризується концентрацією влади, владним авторитаризмом; крайній ступінь - тиранія.
o Націоналістична - характеризується родовим, вузькогру-повим світосприйманням; крайній ступінь - шовінізм.
Децентралістська типологія політичної свідомості:
o ліберальна - розподіл власності; крайній ступінь - монополізм;
o анархістська - розподіл влади, владна децентралізація; крайній ступінь - повне безвладдя;
o інтернаціональна - позародове, загальногромадянське світосприйняття; крайній ступінь - імперський космополітизм.
Надзвичайно важливим поняттям для розуміння проблем суспільної, і зокрема політичної, свідомості є поняття ментальності, що характеризує глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, включаючи й підсвідомий її компонент.
Інакше кажучи, під ментальністю розуміють соціально-психологічні характеристики суб'єкта політики (людини, етносу, класу, іншої великої соціальної групи), що виявляються у способі та характері мислення, світовідчутті, соціальних і психічних настановах та поведінці.
Ментальність формується під впливом соціокультурних чинників: традицій, культури, соціально-політичних структур та інститутів суспільства. Однак і сама ментальність є чинником формування суспільної свідомості та джерелом культурно-історичної динаміки.
Якщо суспільна, зокрема політична, свідомість є регулятором політичної поведінки суб'єктів суспільного життя, то ментальність є внутрішньою характеристикою суб'єкта політики - нації, соціальної або демографічної групи.
Важливою ознакою ментальності та політичної культури взагалі є національний характер, який дослідники розглядають через призму історико-культурних традицій, суспільно-політичної практики та індивідуального способу думання. За аналогією з індивідуальним національний характер можна було б тлумачити як комплекс типових зразків поведінки, що регулюють поведінку нації упродовж тривалого часу.
Підбиваючи підсумок, зазначимо, що політико-психологічна культура суспільства є важливим чинником і механізмом політичної соціалізації, а відтак і регенерації та розвитку політичної сфери суспільства.
Політична ілеологія
Що не кажіть, а при всій неоднозначності та строкатості цілей та інтересів суб'єктів політики, які беруть участь у політичному процесі, дії останніх вирізняються певною логікою.
Політична діяльність завжди конкретно орієнтована, чи то йдеться про голосування на виборах, участь у політичних акціях або про роботу у складі представницьких чи виконавчих органів влади.
Що ж забезпечує інтеграцію різнорідних і різновекторних, часом діаметрально протилежних інтересів соціальних груп?
Науковці переконані - це відбувається завдяки політичним ідеологіям, що здатні сприяти досягненню консенсусу та просуванню суспільства шляхом прогресу.
Термін "ідеологія" (від грецьк. idea - поняття і logos - наука, значення) запровадив французький дослідник А. Дестют де Трасі (1754-1836), який розумів під нею вчення про ідеї або систему ідеологічних уявлень про світ [46].
У ті часи "наука про ідеї" означала дослідження орієнтацій певних соціальних груп у конкретно-історичних умовах.
Епоха Просвітництва, що породила ідеології, відкрила їх могутній мобілізаційний потенціал, підготувавши й забезпечивши буржуазні революції.
Згодом поняття "ідеологія" - твердження щодо цінності й фактів, актуальних для певного суб'єкта політики (соціальної групи, партії, індивіда), - набуло соціальної ваги, протиставивши себе релігійній вірі. Що далі, то більше це поняття пов'язувалося з мобілізацією політичної поведінки людей.
І в сучасному розумінні можна стверджувати, що політичні ідеології становлять світосприймальну основу політики, оскільки постають у формі раціонально-ціннісної мотивації політичної поведінки.
Зауважимо, що популярність використання
Loading...

 
 

Цікаве