WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична думка Стародавнього Сходу - Реферат

Політична думка Стародавнього Сходу - Реферат

вручає мандат, - особа, безперечно, достойна. Проте коли влада передається з рук у руки, ці добродійні якості поступово втрачаються. Відтак і глибока думка: жодна система влади не є вічною.
Так і сталося. І справді, династія Чжоу в IX ст. до н. є. втратила владу.
Слід віддати належне стародавнім китайцям: на відміну від схильних до міфотворення індійців вони були справжніми раціоналістами.
Звичайно, вони не заперечують зв'язків між небом і піднебесною твердю (щось тут точно є!), однак у центрі китайської політичної думки не Всесвіт, а людина та суспільство, проблеми організації держави.
Ось тут і постає Конфуцій (551-479 до н. е.), найвідоміший китайський філософ, котрий нібито стверджував, що у світі немає речей, які б не можна було пояснити.
Це вже справжня позиція гностицизму!
Конфуцій (Кун Фуцзи означає мудрець, учитель) - людина розумна, енергійна й бездоганно порядна. Але в чиновницькому середовищі ці якості не в пошані. Навіть дослужившись до посади міністра у князівстві Лу, більшої "апаратної кар'єри" учений так і не зробив. Проте створив власну школу та назбирав чимало класичних книг і записав безліч народних звичаїв.
До нас дійшла збірка "Лунь-юй" ("Бесіди та висловлювання"), складена учнями цього видатного філософа в V ст. до н. є.
Основа вчення Конфуція - принцип доброчинності, що має поширюватися на всіх управлінців. Чи реально це? Напевне, не завжди.
Загалом же він висунув патріархально-патерналістську концепцію держави. Він трактував її як велику родину, де влада імператора ("сина неба") подібна до влади батька, а відносини правителів і підданих схожі на родинні стосунки старших і молодших.
Конфуціанство заперечувало участь народу в управлінні державою, проте пропагувало громадянський мир і злагоду, стверджуючи, що сенс і мета державної політики полягають у тому,
щоб впроваджувати етичні принципи вчителя в життя. Поступово це вчення стало впливовою політичною течією, а в II ст. до н. є. - офіційною ідеологією та державною релігією, яка створила ідеологічну базу для виправдання східної деспотії в її китайському варіанті.
Як противага конфуціанству виникли даосизм імоцзизм.
Засновником школи даосів став Лао Цзи (VI ст. до н. е.), який вважав, що цивілізація, ускладнюючи й удосконалюючи життя, призводить до конфліктів і загибелі. Ідеал даосизму - відхід від реального життя та суспільства.
Лао Цзи - один із перших анархістів, який засудив державу як штучну структуру. Якщо Конфуцій впевнений, що держава забезпечує загальне благо, Лао Цзи вважає, що "народ голодує через те, що влада бере надто багато податків".
Основні ідеї його політичної доктрини:
1) держава - штучний організм, апарат насильства й пригнічення;
2) потрібна децентралізація державності аж до рівня села;
3) найкращий уряд той, який найменше керує;
4) головне - ігнорувати політику, тобто не перейматися справами держави та суспільства.
Цікаво, чи знайомі ці тези сучасним анархістам? Якщо так, то вони, напевне, мали б поставити Лао Цзи пам'ятник як своєму провідному ідеологові.
Мо Цзи (479-400 pp. до н. є.) - випускник школи Конфуція - першим у Китаї висловив ідею виборності першого правителя, яка дуже схожа на договірну теорію.
У нього, як і в даосів, дуже сильні ідеї соціальної рівності, присутня критика соціальної несправедливості. Його концепція всеосяжної та рівновеликої любові надто близька до євангельського "Усі люди - брати".
Управління, на думку Мо Цзи, має здійснюватися за допомогою нагород і покарань, а також запровадженням нових законів (що заперечував Конфуцій).
У цьому розумінні він є предтечею ідеології легізму.
Засновником легізму вважають Шен Яна (390-338 pp. до н. є.) - прем'єр-міністра царства Цинь (Шан). Його думки викладені в трактаті "Книга правителя області Шан". Суть цієї доктрини, що й донині користується чималою популярністю на Сході, полягає у відкиданні гуманності й справедливості в політиці за рахунок абсолютизації інтересів держави. "Слабкий народ - сильна держава. Ослаблення народу - головне завдання держави"- наріжний постулат легізму.
По суті, легізм - теоретична схема східної деспотії, самодостатньої державної інституції, що є сенсом і метою існування суспільства.
Тим часом конфуціанство під впливом обставин змінювалося й уже беззастережно не відмовлялося від законів і покарань.
Зрештою Сюнь Цзи (313-238 pp. до н. є.) доходить висновку, що між легізмом і конфуціанством серйозних суперечностей немає і ці вчення прекрасно доповнюють одне одного.
З IV ст. до н. е. у китайській державній практиці панує легізм. Проте на відміну від Індії з її кастовим поділом у Китаї поділ здійснюється на тих, хто при владі, і тих, ким керують.
Але згодом політики реанімують конфуціанство, яке органічно вбере в себе основи легізму. Це виразний приклад використання традицій для зміцнення нової держави.
І ще одне, трохи цинічне. Звід правил під назвою "Лі Цзи" з відвертістю, характерною для стародавніх джерел, декларував: для верхів - правила ("Лі"), для низів - покарання.
Насамкінець наведемо такий небуденний факт: з невеликими перервами конфуціанство до 1949 р. лишалося в Китаї офіційною ідеологією. Безприкладне довголіття!
Список використаної літератури:
1. Авторханов А. Технология власти. - М., 1991.
2. Алаев Э. Б. Страны, народы и государства // Федерализм. - 1977. -№2.
3. Алескеров Ф., Ортешук П. Выборы. Голосование. Партии. - М., 1995.
4. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // ПОЛИС. - 1992. - № 4.
5. Американское общественное мнение и политика. - М., 1978.
6. Анархиям, власть. - М., 1992.
7. Андрущенко В. П. Історія соціальної філософії. - К., 2000.
8. Антология мировой философии. - М., 1969-1972.
9. Арендт X. Традиции и современность: К истории политических
Loading...

 
 

Цікаве