WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політична думка Стародавнього Сходу - Реферат

Політична думка Стародавнього Сходу - Реферат

ведійською (веди - староіндійські релігійно-філософські збірки текстів), породила кастовий устрій.
Суспільство структурувалося, поділившись на чотири касти (варни): брахманів (священнослужителів), кшатріїв (правителів і воїнів), вайпіиїв (землеробів та торгівців) і шудрів (осіб фізичної праці, слуг). Основна духовна та світська влада була зосереджена в руках брахманів і кшатріїв, а релігійно-філософська система дістала назву брахманізму (за іменем верховного бога Брахми).
Наскільки живучими виявилися ці політико-психологічні структури в суспільстві Індії можна судити хоча б із такого факту: минуло не менш як 2,5 тисячі років, перш ніж головою уряду (прем'єр-міністром) у цій країні став представник найнижчої касти - шудрів!
У Ведах і коментарях до них (упанішадах) йшлося про два шляхи здобуття влади: правителя створюють боги (або його влада засновується з волі богів) чи обирають люди. Але навіть в останньому разі правитель був підзвітний не перед своїми громадянами, а безпосередньо перед богом, хоча й мусив дбати про підданих (але це вже відповідно до дхарми -сукупності обов'язків людини).
Отже, попри рудименти договірного походження держави та влади у староіндійській політичній теорії та практиці домінувала патріархальна концепція, духовна влада мала пріоритет перед владою світською. (Скажімо, у збірці "Атхарваведа" брахмани взагалі називаються богами!)
Формування великих держав (наприклад, у VI ст. до н. е. в Північній Індії таких було 16) супроводжувалося заміною панівної ідеології.
Як реакція на занепад брахманізму з його забобонами, ритуальністю та корупцією вищих каст постає буддизм.
Засновник цієї релігії Сиддхартха Гаутама, або Шак'я-Муні (563-483 до н.е.), за походженням був принц, на якого зійшло просвітлення (звідси й прізвисько - Будда). Він покинув палац, сім'ю і вирушив шукати істину. Згодом став проповідувати своє вчення.
На відміну від брахманізму, який ігнорує права особистості, розширюючи натомість права держави та влади, буддизм гуманістично зорієнтований і має психологічне та етичне підґрунтя. Його мета - перетворити кожну людину на доброзичливу, звільнену від страждань, а також від бажань і пристрастей особистість.
Будда відкинув теорію божественного походження каст і царської влади. Він проповідував рівність між людьми, але не в соціальній, а в духовній сфері (хоча й це був доволі революційний на той час крок).
Характерно й те, що ранній буддизм у переліку варн перше місце відводив кпіатріям, а не брахманам, чітко розмежовуючи світське та церковне життя.
Зрозуміло, що це об'єктивно догоджало світській владі, сприяючи формуванню великих державних утворень.
Проте й брахманізм не загинув. Він не боровся з "єретичними вченнями", а поступово модернізувався, використовуючи елементи доарійських культів місцевих племен. Так, на рубежі старої та нової ери виник індуїзм, у якому збереглися всі священні тексти брахманізму.
Що ж до буддизму, то він не втримався на висоті своїх філософсько-етичних принципів. Образ Будди обожнювався, оповивався забобонами та ритуалами, а через це різниця між двома системами вірувань ставала дедалі меншою. Буддизм був поглинений індуїзмом, але перш ніж його громади зникли з території Індії (XIII ст. н. е.), він поширився в Південній та Східній Азії і став першою (за часом) світовою релігією.
Індійська політична думка того часу, надзвичайно релігійна й міфологічна, збагатила, проте, і світську політичну науку. Йдеться про твір "Артхашастра" (IV-III ст. до н. е.), автором якого вважається Чанак'я, міністр засновника імперії Маур'їв Чандра-гупти. У цьому творі загальне благо розглядається як збереження суспільного порядку, заснованого богом. Намісник бога - цар, котрий силою тримає підданих у покорі.
У цій книзі наведено й методи політики та управління, ретельно розроблено систему шпигунства, стеження й контролю.
Привертає увагу й етична основа політики - владу й багатство треба зберігати та примножувати будь-якими засобами (згодом цю саму тезу висуватиме європеєць Н. Макіавеллі).
Однак найвідоміпіим джерелом давньоіндійської політичної думки є збірник "Закони Ману", авторство якого приписують міфологічному прабатьку людей Ману. Насправді ж цю книгу писали, як стверджують експерти, починаючи з II ст. до н. є. аж до II ст. н. є.
Писали до того ж вельми майстерно, оскільки майже два тисячоліття "Закони Ману" проіснували як кодекс соціального життя Стародавньої Індії. Там є все: і елементи цивільного та кримінального права, і міркування щодо життя, шлюбу, правил очищення, покаяння, прийняття їжі тощо.
Нас же цікавить насамперед політика. І тут починається найцікавіше. Політичний аналіз показує, що в тогочасній Індії перемогу здобув усе-таки брахманізм як влада (церковна над світською) і як провідна релігія (над єретичними вченнями).
Основні тези: влада й варни (касти) - від бога, цар - божественного походження, порядок, встановлений Брахмою, - вічний. Амінь!..
КИТАЙ Перші дані про базові політичні міфи Стародавнього Китаю припадають на II тисячоліття до н. є.
У басейні річки Хуанхе правила династія Інь (Шан), яка отримала владу від своїх божественних предків. Засновником династії вважалося небо - Шанді. Але наприкінці XII ст. до н. є. і воно їй не допомогло. Вожді племені Чжоу (гуни) завоювали ці землі, встановивши свою династію, яка керувала аж до III ст. до н. є.
Владу взяли, а як її утримати, коли місцевий люд переконаний, що вона має бути від бога?
Отже, потрібно було обґрунтувати зміну династії.
Сказано - зроблено. Вихователь і радник другого царя династії Чен Вана - Чжоу Гун написав з цього приводу книгу "Чжоу Лі". У ній стверджується, що небо (бог) - господар свого слова: хоче - надає право на владу (тянь-мінь), а хоче - забирає. Зміна мандата - не вибір особи, а вибір правлячої династії.
Засновник династії, якому небо
Loading...

 
 

Цікаве